• Посилання скопійовано

Винахід українського велосипеда — суміш двох взаємовиключних податків

Як з’ясувалося, мало хто з підприємців знає, що в розпал літньої спеки, трохи більше місяця тому, Міністерство фінансів і Державна податкова служба України презентували нову концепцію реформування податкової системи. Як і раніше, вони наполягають на запровадженні податку з обороту, тривідсоткового збору з валютних операцій і кардинальному зниженні навантаження на фонд оплати праці.

Виглядає грандіозна новація дуже дивно перш за все тому, що зовсім недавно прийнятий і кільканадцять разів прискіпливо відредагований Податковий кодекс презентувався як величезне досягнення, у якому бізнесу буде запропоновано стабільність, чималі спрощення та покращення. А тут усього через півтора року дії ПК нам пропонують революційну перебудову податкової системи.

Що ж несуть ці зміни вітчизняним виробникам?

Про підводні рифи можливих нововведень розповідає президент Ліги «Укршкірвзуттяпром» Олександр Бородиня.

— Суть змін полягає в тому, що пропонується практично вдвічі знизити соціальний внесок. Є зменшення ПДВ — з 20 до 7% для внутрішнього обороту і до 12% — для імпорту. Паралельно скасовуються всі наявні пільги з оподаткування. Зокрема, для підприємств легкої промисловості скасовується те, що було передбачено у Податковому кодексі, тобто пільга з оподаткування прибутку підприємств на десять років. А головне, що одночасно запроваджується такий собі податок з обороту. Спочатку він нібито становитиме 2,5%, а потім його обіцяють знизити до 2%. Оце і є найнебезпечніша норма.

Якщо подивитися, то було ніби 20% ПДВ, а буде 7%. Обіцяють значне зниження єдиного соціального внеску: було близько 37%, буде 18,6%. Підрахувавши, бачимо, що на сплаті податків підприємства зможуть заощадити величезні гроші. Що, у принципі, бізнесом мало б сприйматися позитивно.

Але коли переглянути з олівцем у руці, то нова концепція, як на мене, виглядає просто жахливо. Річ у тому, що автори ще нічого не сказали про вплив реформування податкової системи на виробничий ланцюг — технологічний, економічний. Скажімо, від корови — до взуття на полиці магазину!

Ось реакція одного з підприємств, яке працює на давальницькій сировині. Вони зраділи нововведенню, бо досить багато зекономлять на оподаткуванні заробітної плати, покриють витрати на податку з обороту і навіть залишаються «у плюсах».

— Проте недарма кажуть, що суть криється у деталях?

— Саме так. Ніхто не докопується, чому в країнах Європейського Союзу давно відмовилися від податку з обороту. Бо це, фактично, феодальний податок, у якого є така дуже серйозна вада, як кумулятивний ефект. Про що йдеться?

Якщо, приміром, господар продає корову, він сплачує 2,5% податку з обороту (ціни). Потім із цієї корови знімають шкуру й реалізовують її заготівельникові. І знову — 2,5%. Далі — заготівельник продає свою продукцію шкірзаводу, це ще 2,5%. Шкірзавод шкуру переробляє й реалізовує взуттєвикам уже готову взуттєву шкіру, при цьому також сплачуючи 2,5%. Інколи шкірзавод продає шкіру безпосередньо виробникові, але частіше — великому оптовику, який, сплативши 2,5%, постачає її малому взуттєвику: таких в Україні понад тисячу. Далі взуттєва фабрика продає свої вироби оптовику, це звична практика, і це ще 2,5%. І, нарешті, оптовик реалізує це взуття у магазин. Маємо ще 2,5%. І вже магазин продає взуття споживачеві — теж 2,5%. Якщо порахувати, то реально маємо від восьми до десяти етапів постачання продукції — від корови до полиці магазину. Так, між іншим, працюють в усьому цивілізованому світі. Можливо, можна один-два етапи усунути (однак це шкодитиме асортиментові та якості продукції), але не більше. Коли мені кажуть: «Викиньмо посередників, і будемо добре жити», відповідаю, що магазин — також посередник. Якщо ми це зробимо, то по сметану чи молоко їздитимемо з Києва в Яготин.

Таким чином, сума податків на восьми-десяти етапах, на кожному з яких збирають по 2,5%, наростає, як снігова грудка. У кінцевому результаті матимемо не 20—25%, а 40—50% податку, бо на кожному етапі товар дорожчатиме — від шкури до взуття додана вартість зростає у 50 разів! Як наслідок цієї реформи, отримаємо величезне підвищення ціни взуття в магазині, а підприємства спочатку стануть збитковими, а потім припинять свою діяльність.

— Олександре Григоровичу, але ж у США і Японії податок з обороту діє, і досить успішно?

— Так, там системи діють, а ефекту «снігової грудки» не мають — бо діють не так, як пропонує Мінфін. Податок з обороту в перелічених вами країнах платиться лише в магазині, де продається кінцевий товар! По-друге, там немає ПДВ, яке хочуть залишити в Україні. Ми ж хочемо залишити і 7% ПДВ, і, крім того, додати ще й певний відсоток податку з обороту. Підприємства й так жахаються складної нинішньої системи, а їм пропонують її ще більше ускладнити. Слід зупинитися на чомусь одному. Симбіоз двох систем — це нонсенс.

Чому я назвав цей податок феодальним? Він добре працює тоді, коли діє феодальна економіка. Коли дружинники князя приїжджають у село і забирають кожен десятий мішок зерна, кожну десяту діжку меду, кожну десяту козу й везуть князю. Це і є податок з обороту. Це всім зрозуміло, і всі щасливі.

Коли ж ідеться про виробництво складнішої продукції, тоді на кожному етапі виробництва цей податок наростає й виливається у величезні гроші. Тому європейці вже давно відмовились від податку з обороту на користь податку на додану вартість, який не створює кумулятивного ефекту. Натомість, розробники цього закону кажуть, що нововведення стимулюватиме внутрішнє виробництво і виробництво товарів на внутрішній ринок. Неправда. Виграють лише підприємства, котрі, маючи вертикально інтегровані структури, працюють сьогодні на експорт, постачаючи низькотехнологічну продукцію — руду, чорні метали, продукти основної хімії. Все супер! Сплатили 2,5% податку плюс 7% ПДВ — і можуть тішитися.

Якщо ж підприємство виробляє високотехнологічну продукцією, то ця система податку його вб’є. Є ще один момент. Нововведенням передбачено 12% податку на імпортну продукцію і 7% — на українську. Це, знову ж таки, — нонсенс! 12% податку на імпортну продукцію бути не може, а буде лише 7%, як і на внутрішню. Бо Україна — член Світової організації торгівлі, головним постулатом якої є застосування національного податкового режиму. Не може імпортний товар обкладатися іншим податком. Якщо встановлено 7% для українського товару, то стільки ж має бути і для імпортного.

Що ж матимемо? Наприклад, польська фірма, експортуючи взуття в Україну, отримає у себе вдома відшкодування 20% ПДВ. Тобто вартість її товару, який іде на експорт, буде знижена на 20%. В Україні польська фірма сплачуватиме 7% місцевого ПДВ і 2,5% податку з обороту. Разом виходить 9,5%. Було 20%, стало 9,5%. Це означає, що на українських ринках з’явиться польське взуття з оподаткуванням 12%, включно з магазином. А раніше було 20%. Тобто імпортери отримають фору перед вітчизняними виробниками у розмірі, щонайменше, 8%.

— Зате українське взуття матиме плюс 50% до сьогоднішньої вартості?

— Навіть якщо врахувати зменшення соціального внеску, то подорожчання українського взуття в магазині становитиме не менше ніж 30%. Це в нас називається стимулюванням внутрішнього ринку!

— Щось подібне чекає й на інші сфери економіки?

— У такій ситуації опиняться всі галузі, котрі випускають складну продукцію.

Візьмімо машинобудівне підприємство, наприклад виробництво швейних машин. Йому потрібні комплектуючі вироби, зокрема електродвигуни. На них постачальник сплатить 2,5%. У свою чергу, виробникові двигуна буде потрібен підшипник. Сплачує ще 2,5%. У свою чергу, завод, який виробляє цей підшипник, потребує металу. Він закуповує прокат і сплачує ті ж таки 2,5%. Чи потрібно продовжувати? Таким чином, до швейної машинки буде чотири-п’ять виробничих циклів, що означатиме десь 20% додаткового оподаткування. А від швейної машини до сорочки в магазині — ще не менше!

Гадаю, кожен зможе уявити собі, скільки коштуватиме продукція, випущена на швейному підприємстві. Та ж сама біда, що й зі шкірою. Так буде з усіма високотехнологічними товарами. Це вибухівка, здатна підірвати всю економіку України назавжди.

Коли можуть прийняти зазначений закон, не відомо. Те, що цим нововведенням підприємства не опираються, можна зрозуміти. На перший погляд, окремому підприємству, ніби буде краще, бо там думають, що зекономлять на єдиному соціальному внеску великі гроші, приблизно половину з яких заплатять у вигляді податку з обороту. Але коли підрахують, отримавши сировину, яка перед тим пройде чотири-п’ять виробничих етапи й відтак подорожчає на 20%, то ніякого виграшу не побачать. І, врешті-решт, товар потрапить у магазин ще через три-чотири етапи з такою ціною, що споживачі купити його не зможуть. Щоб продати якийсь товар у магазині, всі муситимуть зменшити свої прибутки, які й так мізерні. Це зробить бізнес і виробництво економічно недоцільними. Підприємства позакриваються або підуть у тінь. Я б дуже хотів, аби хтось переконав мене в моїй неправоті.

Коментарі з приводу

Олег Кузьмін, директор Інституту економіки і менеджменту НУ «Львівська політехніка»:

— Існує два податки: податок з обороту і податок на додану вартість. Має діяти один із них. Запровадження обох — велика дурниця. Це рух у двох прямо протилежних напрямках. Якщо запроваджувати податок з обороту, то він має бути трохи більшим ніж 2%. А податок на додану вартість тоді слід знімати. Він у нас не запрацював і вже не запрацює. Доки ми не покладемо край корупції, а корупції ми не покладемо край ніколи, він завжди відіграватиме негативну роль. А податок з обороту — нейтральний. Зробив якийсь обіг — сплатив. Ти чітко знаєш, що з тебе візьмуть. І не потрібно чекати, що якийсь дядько в Києві тобі щось поверне. Бо за коштами на додану вартість стоять величезні черги. Чув про величезні «відкоти». Невідомо, скільки підприємець отримає, а платити доводиться наперед. А тут платиш після здійснення обороту. Близько третини країн світу використовують податок з обороту. Практично вся Західна Європа. Всі партії перед виборами клялися, що будуть його приймати, а потім забувають про обіцянки. Бо вигідно. І зараз є ідея, але немає політичної волі.

Правила сплати податку на додану вартість легко порушувати. Їдуть за кордон, нічого не вивозять, не експортують, оформляють і привозять папери, згідно з якими мають право на повернення ПДВ. Фактично з повітря. Повернення ПДВ — це складна процедура, це використовують, а податок на обіг — досить об’єктивний. Є побоювання, що й тут можливі зловживання, тому потрібно добре прорахувати. Економісти це вміють робити. Тоді все буде гаразд. Але у підсумку маємо отримати ті ж надходження до бюджету, що й тепер. Інакше держава перестане існувати. Це моя позиція.

Ярослав Рущишин,
директор ВАТ «Троттола»:

— Є ще одна дуже істотна річ, про котру не говорять. При виробництві інноваційної продукції податок на додану вартість перетворюється на податок з обороту. Фактично витрат немає, а продаємо, образно кажучи, інтелект. Наприклад, програмне забезпечення. Там на всю величину виставленої ціни буде оподатковуватися податок на додану вартість. І тому всі інноваційні речі нині йдуть зі США та Японії, країн, котрі не мають податку на додану вартість. Там діє податок з обороту.

У плані інноваційності США і Японія, а тепер — і країни Азії, випереджатимуть Європейський Союз. Тому потрібно добре подумати, щодо доцільності існування системи ПДВ, але однозначно не можна допустити існування суміші двох систем. Бо вийде каша, що буде на руку чиновникам, які матимуть свій інтерес.

Ще два важливих моменти. Якщо ми відмовляємося від податку на додану вартість, то доведеться забути про євроінтеграцію. Бо там цей податок діє, і нам потрібно буде його також запроваджувати. При запровадженні ж в Україні податку з обороту перевагу отримають підприємства, котрі максимально зосередять у себе кількість виробничих ланок. З одного боку, це добре, бо сприятиме поглибленню технологічності процесів, укрупненню підприємств. З іншого — зле, бо зникне підряд, оскільки це буде додатковою ланкою і підставою для оподаткування. Останнє може загрожувати існуванню малого та середнього бізнесу, які обслуговують великий бізнес.

Податок з обороту — не до кінця справедливий, однак досить простий в адмініструванні. Інша річ, що можна йти набагато легшим шляхом. Замість вигадування нових систем — знизити податки, щоб усім стало вигідно їх платити. А також легалізувати проект перевірки підприємств і підприємців не людиною, а комп’ютером. Це цілком реально, але потрібна політична воля.

Джерело: Дзеркало тижня

Рубрика: Оподаткування/Загальні положення

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Загальні положення»