Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
«Правильний» лист ДПСУ від 07.06.2012 р. №9536/6/15-1415 стосується безнадійної дебіторської заборгованості, яку можна віднести до податкових витрат.
Розглядається питання: чи можна віднести до витрат дебіторську заборгованість, за якою виконавча служба надала платникові податку свою постанову про неможливість стягнення майна з боржника, оскільки в нього немає майна, з якого можна здійснити стягнення?
Наприклад: ви виграєте справу у суді. Суд ухвалює рішення стягнути з боржника заборгованість, надсилає його до виконавчої служби. А виконавча служба надсилає вам постанову про неможливість такого стягнення.
Так от, у цьому листі податкова служба дійшла правильного висновку: «винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв’язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можна звернути стягнення, ще не є підставою для визнання заборгованості безнадійною».
Раніше, коли був чинний Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», податкова служба по-іншому трактувала це питання. Тепер усі випадки визнання заборгованості безнадійною чітко регламентовані Податковим кодексом України. Згідно з пп. 14.1.11 ст. 14 Податкового Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній із таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість, не погашена унаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не привели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною унаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не привели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Інших ознак немає. Тому якщо у боржника немає майна та коштів, то безнадійною буде вважатися заборгованість тільки тоді, коли суд визнає його банкрутом. Поки боржника не визнано банкрутом, поки його не ліквідовано як суб’єкта підприємницької діяльності, підстав вважати заборгованість безнадійною немає.