Коментар до ІПК ДПС від 07.06.2021 р. №2293/ІПК/99-00-21-02-02-06
У коментованій ІПК ДПСУ нагадує, що Законом №540 були внесені зміни до ЦКУ, а саме доповнено п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, яким на період дії карантину продовжуються, зокрема, строки загальної та спеціальної позовної давності за ст. 257, 258 ЦКУ.
Отже, йдеться про загальну позовну давність у три роки та спеціальну в один рік – щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).
Виникає питання: чи стосується це договірних строків позовної давності? Адже не будемо забувати, що строки можна у господарському договорі можна передбачити інший строк – збільшити чи зменшити тривалість позовної давності порівняно зі законом.
Наведемо приклади
Скажімо, у договорі передбачений строк позовної давності у три роки або сторони взагалі не згадали про це. Тож в обох випадках працює строк за ст. 257 ЦКУ, а саме три роки.
У датах це буде виглядати так: наприклад, строк давності у три роки має минути 01.05.2020 р.
Враховуючи, що карантин ще триває, строк позовної давності продовжується як мінімум на весь період з 12.03.2020 р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України. Плюс до дати закінчення карантину слід буде ще додати кількість днів, яка розраховується з 12.03.2020 р. по дату, на яку припадають ваші три роки. Тож, за нашим прикладом додається ще 50 днів (з 12.03.2020 по 01.05.2020 р.).
Чому ми робимо саме такий розрахунок?
Перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦКУ).
Тож, у нашому випадку перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування таких обставин як встановлення карантину та його продовження за відповідними постановами КМУ. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Візьмемо інший приклад
Як зазначено у зверненні за коментованим нами ІПК, у ТОВ була дебіторська заборгованість, за якою строк позовної давності 3 роки минув 04.08.2020 р. та рахується кредиторська заборгованість, за якою строк позовної давності 3 роки буде минати 28.12.2021 року.
Враховуючи наведені нами вище розрахунки, строк позовної давності для списання кредиторської та дебіторської заборгованості продовжується з дня закінчення карантину на період (кількість днів), який минув:
- З 12.03.2020 р. по 04.08.2020 р. – для дебіторської заборгованості,
- З 12.03.2020 р. по 28.12.2021 р. – для кредиторської заборгованості.
Тому податковий орган у коментованій нами ІПК цілком слушно зазначив, що під час застосування правил позовної давності (ст. 257 ЦКУ), в тому числі з метою визначення безнадійної заборгованості та строків (дати) її списання, слід враховувати положення, передбачені п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ в частині продовження строків позовної давності на строк, що минає з 12.03.2020 р. по дату, на яку минає строк позовної давності за договором чи законом.
Щодо пені та штрафів із скороченим терміном позовної давності, то з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
При цьому Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 р., справа №902/959/19 звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГКУ.
Отже, це означає, що строк розрахунку для нарахування штрафу та пені переривається, що вказує на можливість звернення до суду у більш пізній строк через карантин на території України, але не продовжує їх нарахування та не збільшує суму штрафів та/або пені.
***
Читайте також: