1 серпня 2024 року у ВРУ Д. Разумков та інші нардепи зареєстрували альтернативні законопроєкти до урядового законопроєкту №11416 з податковими змінами під час воєнного стану:
- №11416-1 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану з урахуванням потреб національної економіки";
- №11416-2 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану та цільового використання акумульованих доходів Державного бюджету України".
Як зазначено у пояснювальній записці, у надскладні часи повномасштабного вторгнення російської федерації, коли вітчизняна економіка перебуває у глибокій кризі та зіштовхується з постійним відключенням електроенергії і ворожими обстрілами, законопроєкт 11416 є нічим іншим, як черговим ударом по чесному українському бізнесу.
Мета альтернативних законопроєктів - забезпечення стабільності податкового законодавства в умовах воєнного стану, а також закріплення презумпції невинуватості платників податків.
Що пропонується?
Насамперед законопроєкт №11416-1 пропонує на період воєнного стану закріпити мораторій на зміну податків. Так, проєкт установлює протягом дії воєнного стану протягом року з дня його завершення чи скасування мораторій на зміну елементів податків та зборів, визначених ПКУ.
Крім того, законопроєкт пропонує закріпити презумпцію невинуватості платника податків у податковому законодавстві, а також встановити додаткові запобіжники проти перешкоджання господарській діяльності суб'єкта господарювання контролюючими органами під час перевірки, зокрема шляхом:
1) впровадження окремої норми про презумпцію невинуватості платника податків як загального положення Глави 11 "Відповідальність" Податкового кодексу України;
2) впровадження окремої норми у статті 80 "Порядок проведення фактичної перевірки" ПКУ, відповідно до якої контролюючі органи можуть перешкоджати господарським операціям лише у випадках прямо передбачених ПКУ та зобов'язані не допускати необґрунтованого перешкоджання господарській діяльності;
3) закріплення необґрунтованого та непропорційного цілям перевірки перешкоджання господарській діяльності платника податків посадовими особами контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки як податкового правопорушення контролюючого органу;
4) запровадження автоматичної реєстрації податкової накладної, якщо протягом 30-ти днів після її неприйняття не прийнято рішення про наявність податкового правопорушення;
5) закріплення презумпції невинуватості та принципу неперешкоджання господарській діяльності як прав платника податків відповідно до статті 17 ПКУ.
Альтернативний законопроект також містить окремі норми з основного законопроєкту, наприклад, ініціативу запровадити листування контролюючих органів з великими платниками податків, платниками ПДВ, фінансовими агентами платниками, платниками, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) засобами електронного зв’язку в електронній формі через електронний кабінет.
Щодо ініціативи включення до переліку обов’язків платників податків обов’язку стосовно проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки, то альтернативний законопроєкт надає право контролюючому органу ініціювати таку інвентаризацію, а не вимагати її проведення. Таким чином, мінімізується тиск на бізнес, оскільки урядовий законопроєкт допускав безпідставні вимоги податкової служби проводити постійні інвентаризації, що могло б паралізувати чи ускладнити господарську діяльність.
Законопроєкт №11416-2 пропонує передбачити цільове використання коштів Державного бюджету України, джерелом яких є військовий збір. Вказані надходження пропонується використати на видатки у таких пропорціях та за такими напрямками:
- 40% - на здійснення заходів із закупівлі спеціальної техніки та обладнання, виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення;
- 40% - на виплату винагороди грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;
- 20% - головним розпорядникам коштів державного бюджету, що належать до сектору безпеки і оборони, для подальшого автоматичного спрямування військовим частинам Збройних Сил України, інших військових формувань на матеріально-технічне забезпечення пропорційно чисельності особового складу, у порядку, встановленому КМУ.
