Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Статтею 323 розділом XVI «Збір за спеціальне використання води» ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що платниками збору є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
З прийняттям Закону України від 24 травня 2012 року №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» статтю 323 Податкового кодексу доповнено пунктом 323.2, відповідно до якого з 1 липня 2012 року не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які перебувають на цій території у той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, у межах їхнього житлового фонду та присадибних ділянок), у т. ч. для задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку.
З метою цього розділу під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води у туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані. Таким чином, використання обсягів води для миття автомобілів, обслуговування закладів громадського харчування, тощо не відноситься до використання води на санітарно-гігієнічні потреби.
Відповідно до п. 326.2 статті 326 ПКУ збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їхніх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.
Водночас за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем — постачальником. Таким чином, якщо між орендодавцем та орендарем укладено договір на поставку води або договором оренди обумовлено самостійне укладення між орендарем і підприємством водоканалу договору на поставку води, то орендар є водокористувачем і самостійно сплачує збір за спеціальне використання води за обсяги фактично використаної ним води.
Разом з тим, якщо орендар (бюджетна установа, юридична особа, що не є бюджетною установою; фізична особа — підприємець) використовує обсяги води для здійснення господарської діяльності без укладання окремого договору на поставку води, а договір на поставку води має орендодавець, то платником збору буде орендодавець, що надає в оренду приміщення.
