Основною метою законопроекту №3346 є комплексне врегулювання розбіжностей, колізій в нормах Податкового кодексу України, та спірних питань, що виникають при сплаті земельного податку та орендної плати, а також захист інтересів малозабезпечених верств населення, пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни, деяких категорій неприбуткових організацій, дрібних сільськогосподарських товаровиробників та осіб, що ведуть особисте селянське господарство шляхом створення більш сприятливих та соціально справедливих умов оподаткування належних їм на праві власності або користування земельних ділянок.
Зокрема, законопроектом пропонується:
1)Розширити поняття землекористувачів шляхом віднесення до них також і осіб, які фактично користуються земельними ділянками, на яких розташовані належні їм на праві власності будівлі, споруди (їх частини);
2)Встановити, що власники будівлі, споруди (їх частини) сплачують земельний податок за земельну ділянку на якій розташовані такі об'єкти з дати державної реєстрації права власності на такі будівлі, споруди (їх частини);
3)Привести у відповідність до понятійного апарату Цивільного кодексу України поняття, щодо набуття та припинення права власності на нерухомість;
Узгодити положення щодо сплати земельного податку особами, яким належать будівлі на праві спільної часткової або сумісної власності та особами, яким належать приміщення в будівлях не на праві спільної власності з нормами цивільного законодавства;
4)Встановити пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для господарських (присадибних) будівель у розмірі 150 кв. метрів;
5)Встановити для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, об’єднаннями та асоціаціями об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, кооперативами, споживчими товариствами та спілками максимально допустиму ставку земельного податку та мінімальний розмір річних сум платежів за договорами оренди земель державної та комунальної власності на рівні 0,3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Для деяких категорій земель сільськогосподарського призначення визначити мінімальний розмір річних сум платежів за договорами оренди земель державної та комунальної власності на рівні 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
6)Передбачити, що подання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) здійснюється у випадку її наявності у такого платника на момент подання декларації;
7)Встановити, що податковим правопорушенням є винне діяння;
8)Поширити дію норм пункту 287.8 статті 287 ПК України (сплата податку у разі наявності у власності частини приміщення у багатоквартирному жилому будинку) також і на нежилі приміщення;
9)Закріпити, що орендар зобов'язаний сплачувати збільшений або зменшений розмір орендної плати з моменту внесення відповідних змін до договору оренди. Суб'єкт владних повноважень (ДФС України), який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.
У разі наявності зловживань з боку орендодавця або орендаря суд може застосувати частину 5 статті 188 Господарського кодексу України в якій, визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду;
10)Встановити, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частини), що розташовані на орендованій земельній ділянці державної або комунальної власності, плата за землю, з урахуванням прибудинкової території, здійснюється новим власником цих приміщень у відповідній частині.