Головна Усі новини Оподаткування Інші податки

Аналітика від Дт-Кт: Земельний податок залежно від групи єдиного податку

Розгляньмо окремі моменти, коли однозначно стверджувати про звільнення від земельного податку буває складно

ФОП — платники єдиного податку I-ої групи

Норма: згідно з пп. 1 п. 291.4 ПКУ, до платників єдиного податку першої групи належать фізособи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів із торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

Як бути зі сплатою земельного податку?

Приклад 1 Який порядок оформлення відносин із ринком у разі оренди на ньому платником ЄП першої групи торговельного місця? Чи має він сплачувати або відшкодовувати земельний податок, який сплачує ринок як госпсуб'єкт?

Ринок — це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі — ринок) (п. 2 Правил торгівлі на ринках).

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (п. 20 Правил торгівлі на ринках).

Отже, договором (письмовою угодою) та місцевими правилами торгівлі на ринках регулюються відносини адміністрації ринку і господарюючих на ньому суб'єктів. Проте, як свідчить практика, норми ЦКУ щодо правил укладення таких угод, а також положення самих Правил торгівлі на ринках та умови таких договорів окремо не визначають питання користування землею та сплати (відшкодування) земельного податку за договором з адміністрацією ринку.

Річ у тім, що ринок як госпсуб'єкт отримує земельну ділянку, як свідчить практика, переважно в оренду (у користування) на певний час зі сплатою плати за землю*. Тому фактично плата за землю — це витрати ринку як госпсуб'єкта (незалежно від організаційно-правової форми), які включаються до оплати за оренду торговельного місця.

Щодо оренди МАФів (малих архітектурних форм: тимчасової споруди, кіоску, магазину, що стоїть окремо від інших об'єктів) на території ринку, то особливості таких відносин ми розглянемо далі — для фізосіб — підприємців другої групи ЄП**.

*Або надання в оренду наявного ринку (комунального об'єкта) разом із земельною ділянкою.

** Оскільки, за роз'ясненнями ДФС у ЗІР, фізособа-підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів у магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи.

 

ФОП — платники єдиного податку II-ої групи

Норма: згідно з пп. 2 п. 291.4 ПКУ, до платників єдиного податку другої групи належать фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

— не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

— обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Загалом питання сплати земельного податку, в разі якщо надання послуг платниками ЄП другої групи, у т. ч. побутових, а також виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства здійснюються в окремо розташованому МАФі, вирішується аналогічно як і для платників ЄП першої групи (якщо йдеться про лотки, кіоски на території ринку).

Отже, якщо ми говоримо про оренду підприємцем (першої або другої групи ЄП) МАФу, вже розташованого на території ринку, то тут ситуація аналогічна, бо також укладається письмовий договір на оренду торговельно-побутового приміщення між ФОПом та адміністрацією ринку. І якщо в таких договорах і фігурує питання оплати (відшкодування) земельного податку, то для цього можна використати інші правові конструкції, зокрема земельний сервітут. Хоча, як свідчить практика, орендна плата за земельну ділянку, на якій розташований наданий в оренду об'єкт, у таких договорах також не зазначається. Ця сума включається до розрахунку орендної плати за МАФ.

Утім, провадити господарську діяльність з продажу товарів чи надання послуг, у т. ч. побутових, платники ЄП першої групи та/або діяльність закладів громадського харчування (кафе, бари тощо) населенню платники ЄП другої групи можуть і в окремо розташованому МАФі на спеціально відведеному місці на території населеного пункту чи поза її межами. Але питання виділення земельної ділянки та отримання відповідних документів на неї і досі є відкритим в Україні.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначено у Порядку №244.

Тобто, якщо коротко, то в цьому разі йдеться про тимчасові споруди побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, що виготовляються з полегшених конструкцій та без улаштування фундаменту.

Порядок №244 розроблено на виконання вимог Закону України від 17.02.2011 р. №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»ч. 4 ст. 28 якого встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Крім того, цим самим Порядком №244 передбачено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. А документи, що подаються для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (п. 2.6 Порядку №244).

Тому такі підприємці, якщо й здійснюватимуть госпдіяльність в окремо розташованому МАФі, то без надання землі в оренду чи користування тут не обійтись. Відповідно, сплачуватиметься орендна плата за договором оренди або земельний податок на загальних підставах, крім випадків користування земельною ділянкою платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ), що має бути зазначено у документах, які підтверджують цільове призначення земельної ділянки.

Наприклад, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, можуть бути такі види:

03.07 — для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

03.13 — для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Звичайно, для платників ЄП другої групи дуже важливу роль відіграватиме факт отримання земельної ділянки не лише у користування, а й у власність. Адже навіть податкові органи, надаючи роз'яснення у ЗІР (підкатегорія 112.01), стверджують: у разі якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізособу (фізособу-підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (з урахуванням пп. 291.5.3 ПКУ) .

Утім, у кожному конкретному випадку ми радимо отримувати для себе індивідуальну письмову податкову консультацією з описом усіх особливостей здійснення госпдіяльності та оформлення земельної ділянки (у власність або в користування).

Проте спрощенці, які належать до другої групи ЄП, можуть винаймати приміщення в офісних центрах чи інших будівлях, спорудах (готельних комплексах, житлових будинках, нежитлових спорудах тощо). Тут ситуація може бути дещо іншою.

Приклад 2 У центрі міста ФОП другої групи ЄП орендує приміщення під ресторан на першому поверсі триповерхового житлового будинку (або готелю (готельного комплексу), де за часів його перебування у комунальній власності був ресторан або звичайний заклад громадського харчування.

Перше запитання, що виникає з наведеного прикладу: чи повинен наймач приміщення сплачувати земельний податок?

Відповідь на це запитання міститься у рішенні ВСУ — у розумінні положень пп. 14.1.7214.1.73пп. 269.1.1269.1.2п. 269.2пп. 270.1.1270.1.2п. 291.2пп. 4 п. 297.1 ПКУ платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користуванням нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізособа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Надання в найм (оренду) нежитлового приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом із майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Водночас слід згадати про таке.

Згідно зі ст. 796 ЦКУ, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розміру земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

При цьому ст. 797 ЦКУ визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, податкові органи (і ми підтримуємо цю позицію) вважають, що під час укладання договору оренди будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку за домовленістю сторін до складу орендної плати може бути віднесено плату за користування земельною ділянкою. Але це за умови, що сам орендодавець (власник приміщення) має оформлену земельну ділянку у власності чи користуванні, право на яке оформлене належним чином. Адже в деяких випадках на практиці органи місцевого самоврядування оформлюють оренду землі на прибудинкову територію або надають її у користування на певний період для встановлення літніх відкритих майданчиків.

Утім, і досі трапляються випадки, коли готелі (колишні комунальні установи) не мають жодних документів на землю, на якій вони розташовані. У такому разі сам орендодавець (власник приміщення) має подбати про оформлення земельної ділянки в оренду чи користування. Проте ми вже не раз мали справу з позицією, що земельний податок у разі неоформлення земельної ділянки має сплачуватися на загальних підставах.

Загальна сформована позиція, яка не порушує вимог чинного ПКУ, ЗКУ та ЦКУ і не призведе до нарахування податку податковим органом під час перевірки, полягає у тому, що в положеннях договору оренди таких приміщень сторони прямо вказують на відшкодування земельного податку у відповідному розмірі із наведенням відповідного розрахунку.

Приклад 3 Підприємці (платники ЄП другої групи) уклали договір оренди приміщення (перший поверх житлового будинку, приміщення — нежитлове) з власниками-фізособами. Чи зобов'язані в такому разі вони сплачувати земельний податок як користувачі нежитлових приміщень?

Відповідаючи на це запитання, слід звернути увагу на таке. Якщо такий житловий будинок не оформлений як ОСББ*, то власники квартир та власники нежитлових приміщень є користувачами земельної ділянки та прибудинкової території. Але таким власникам (фізособам) земельна ділянка не виділяється. Вимагати виділення земельної ділянки може лише юрособа у вигляді ОСББ, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань.

* Правові та організаційні засади створення, функціонування об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (ОСББ) регулюються Законом України від 29.11.2001 р. №2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За приписами прикінцевих положень цього Закону (п. 2) до ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу внесено зміни, якими земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир, та нежитлові приміщення у будинку передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому КМУ.

На сьогодні такого порядку немає. Тож говорити про сплату земельного податку в ситуації за прикладом 3 неможливо.

Але якщо такі орендарі з часом набудуть права власності на орендоване приміщення, то тут ситуація кардинально зміниться — відповідно до п. 287.6 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Хоча податкові органи у своїх консультаціях вказують на те, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства, передбаченим ст. 144 ЗКУ. У разі виявлення порушень відповідно до закону на порушника складається протокол і встановлюється термін для усунення порушень. Проте кожен розуміє, що питання оформлення земельної ділянки під багатоквартирними будинками не вирішено на законодавчому рівні, і жодної відповідальності тут не може бути. Утім, податкові органи практикують прийняття податкових повідомлень-рішень із земельного податку. А суди досить категоричні:

— фізична особа — власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

— якщо фізособа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи з принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено у п. 5.2 ПКУ, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у такої особи з дати державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення (Постанова ВСУ від 07.07.2015 р. №826/12388/13-а).

 

 

ФОП та юрособи — платники ЄП третьої групи

Норма: згідно з пп. 3 п. 291.4 ПКУ, до платників єдиного податку третьої групи належать фізособи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

У цій групі платників ЄП виникає найбільше запитань щодо сплати земельного податку.

Якщо говорити про ФОП, то як для другої групи, так і для третьої групи ЄП оформлення земельної ділянки відбувається як на фізосіб, так і на фізосіб-підприємців. Тому питання використання землі у госпдіяльності з метою звільнення від сплати земельного податку, як правило, не виникає. Принаймні спірних питань у ФОП набагато менше, ніж у юросіб.

Офіційна позиція ДФСУ

Якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізособу (фізособу-підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо), то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку (з урахуванням пп. 291.5.3 ПКУ).

Якщо земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), їх частини або нежитлові приміщення у багатоквартирних житлових будинках, що перебувають у власності фізособи (фізособи-підприємця — платника єдиного податку) та використовуються для провадження господарської діяльності, не надавалася їй в установленому чинним законодавством порядку, то за таку земельну ділянку фізособа-підприємець — платник єдиного податку сплачує податок на загальних підставах, у тому числі у разі надання в оренду будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку.

ЗІР, категорія 112.01

Єдиною умовою звільнення юрособи — платника ЄП третьої групи від сплати земельного податку є не результати фінансово-господарської діяльності, а безпосереднє використання земельних ділянок для здійснення цієї діяльності.

Юрособи — платники ЄП 3-ї групи через неузгодженість приписів ЗКУ та ПКУ опинилися заручниками ситуації, коли сплата земельного податку поставлена в залежність від оформлення документів.

Приклад 4 ТОВ є платником єдиного податку 3-ї групи та власником нежитлового приміщення (його частини) у нежитловому будинку та здійснює діяльність, пов'язану з наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (згідно з КВЕД ДК 009:2010 — група 68.20). Чи зобов'язане ТОВ сплачувати земельний податок за земельні ділянки, якими користуються орендарі (наймачі)? Як бути, якщо частина приміщень використовується таким ТОВ для розміщення працівників (під офіс)?

З погляду податківців, така юрособа — платник ЄП не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (його частиною), за умови що таку земельну ділянку цей платник використовує виключно для здійснення господарської діяльності (лист ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 р. №4797/10/26-15-11-03-18). Але чи все так просто?

По-перше, йдеться про госпдіяльність лише щодо частини приміщень — здавання в оренду. По-друге, якщо ТОВ є власником приміщень, то мусить подбати і про оформлення земельної ділянки. Найчастіше функціональне використання таких земельних ділянок під нежитловими приміщення — комерційне використання.

Тож, на нашу думку, якщо основним видом діяльності ТОВ є саме здавання в оренду приміщень, таке ТОВ під час перебування на сплаті ЄП 3-ї групи має звільнятися від сплати земельного податку.

Проте податківці вважають, що для звільнення від сплати земельного податку в оренду має бути надано саме земельну ділянку. І що супутнє користування земельною ділянкою орендарем при оренді будівлі або споруди не дає підстав для звільнення орендодавця від сплати земельного податку. Як від цього убезпечитися?

Справді, норми ст. 796 ЦКУ говорять, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Але таке користування не є безоплатним (а тому не пов'язаним із госпдіяльністю). Якщо звернутися до ЦКУ, то приписи ст. 797 говорять, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Отже, у разі якщо платник ЄП здає в оренду нежитлову нерухомість (її частину), а предмет договору оренди — нежитлова нерухомість та земельна ділянка (або частина земельної ділянки пропорційна до площі орендованої частини нежитлової споруди), то плата за договором оренди у повному розмірі підпадає під оподаткування єдиним податком та дає можливість скористатися пільгою (докладніше див. коментар до листа ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. №16767/10/26-15-15-04-18).

Утім, як свідчить практика, податкові органи, навіть надаючи індивідуальні податкові консультації, не є одностайними у своїй думці.

Зокрема, якщо йдеться про використання частин нежитлового приміщення під офіс таким ТОВ (для розміщення персоналу), — питання є відкритим і досі. Будь-яка спроба отримати щодо цього індивідуальну податкову консультацію не має успіху. ДФС відбувається загальними фразами. Проте, на нашу думку, в цій ситуації цілком достатньо самого факту наявності основного коду КВЕД 68.20 — здавання власного майна в оренду. А утримання персоналу — це невід'ємна частина такої діяльності ТОВ. Тобто ні положення п. 286.6, ні п. 287.8 ПКУ прямої вказівки на таку ситуацію для сплати земельного податку у пропорційній площі частці не містять.

Щодо кодів КВЕД наведемо інший приклад.

Приклад 5 Довідка про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, видана ТОВ (ЄП, 3-я група), вказує на коефіцієнт функціонального використання землі — 2,50, який береться за основним видом діяльності — за кодом КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Земельна ділянка надана для комерційного використання. Якщо змінити основний КВЕД так, щоб такий коефіцієнт становив 1,2, то чи можуть бути негативні наслідки для ТОВ?

У такий ситуації слід враховувати, що:

1) справді, сума грошової оцінки землі, що є базою оподаткування земельним податком (п. 271.1 ПКУ), зменшиться, відповідно й зменшиться сума земельного податку;

2) зміна основного коду КВЕД потрапляє до податкової звітності, балансу, статистики;

3) вважатиметься, що підприємство має основний дохід (основну суму коштів) саме з основного зміненого виду діяльності.

Але відстежувати, чому саме підприємство обрало такий код КВЕД та чи відповідає цей код (вид діяльності) основному доходу, ні фіскальні органи, ні будь-які інші державні органи не мають права. Обирати основний та інші види діяльності (коди КВЕД) — це прерогатива виключно самого cуб'єкта господарювання.

Проте, чи будуть негативні наслідки для такого ТОВ у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення щодо земельного податку, залежатиме від того, чи зможе таке ТОВ заперечити офіційні дані щодо отримання основного доходу протягом певного податкового періоду? Наприклад, від загальної суми доходу 30% — від оренди, 30% — від оптової торгівлі товарами, 30% — від надання послуг, 10% — від інших видів діяльності. Тоді підприємство може стверджувати, що основним видом діяльності є не оренда, а, наприклад, надання послуг чи оптова торгівля.

Утім, якщо підприємство не здійснює інших видів діяльності, крім оренди власного нерухомого майна (код КВЕД 68.20), то така маніпуляція з кодами КВЕД навряд чи буде на руку самому підприємству.

Приклад 6 ТОВ (ЄП, 3-я група) тимчасово припинило госпдіяльність. Чи сплачувати земельний податок за такий період? Чи можна скористатися пільгою, адже земельна ділянка фактично не використовується для госпдіяльності?

У ЗІР, підкатегорія 112.01, на запитання: «Чи повинні ЮО — платники єдиного податку третьої групи — власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного землекористування) сплачувати земельний податок у разі тимчасового припинення господарської діяльності?» — податкові органи слушно зауважують: юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи — власники земельних ділянок не є платниками земельного податку у разі тимчасового припинення господарської діяльності, якщо під час здійснення діяльності земельні ділянки платником використовувалися.

Але цей висновок базується на тому, що під час здійснення юрособою господарської діяльності земельні ділянки використовувалися для провадження такої діяльності і юрособа звільнялася від сплати земельного податку за ці земельні ділянки відповідно до пп. 4 п. 297.1 ПКУ. Тож і на факт тимчасового припинення господарської діяльності юрособою також поширюється норма пп. 4 п. 297.1 ПКУ.

 

Юрособи — платники ЄП четвертої групи

Норма: згідно з пп. 4 п. 291.4 ПКУ, до платників ЄП 4-ї групи належать сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.

Спинимося на двох найпоширеніших моментах.

Приклад 7 За даними Державного земельного кадастру, земля, що перебуває у користуванні ПАТ, має цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення, а за категорією земель — землі сільськогосподарського призначення. Чи повинне ПАТ враховувати площу вищезазначеної земельної ділянки при розрахунку ЄП 4-ї групи, якщо ця земельна ділянка не входить до переліку категорій земель, які перелічені у п. 293.9 ПКУ?

Справді, об'єктом оподаткування єдиним податком для платників четвертої групи, як і раніше, є площа сільськогосподарських угідь, право власності або користування якими зареєстровано відповідно до законодавства, оскільки підставою для нарахування ЄП платникам 4-ї групи є дані Державного земельного кадастру та/або дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 292-1.3 ПКУ). І, як випливає з вищенаведеного, за приписами п. 293.9 ПКУ ставка податку встановлюється залежно від категорії (типу) земель та їх розташування.

Водночас переліку земель, які слід віднести саме до сільськогосподарських угідь з метою оподаткування єдиним податком (перелік за п. 293.9 ПКУ), немає.

Адже землі, які належать до сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь, наведені у ст. 22 ЗКУ. Загалом цей перелік відповідає наведеному у п. 293.9 ПКУ.

Проте Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. №548, а також Державний земельний кадастр поділяють земельні ділянки за їх цільовим призначенням без поділу за категоріями (типом, видом) земель.

Тож, на нашу думку, оскільки землі, надані платнику ЄП 4-ї групи, за цільовим призначенням є «для іншого сільськогосподарського призначення», що прямо не віднесені до сільськогосподарських угідь з метою оподаткування ЄП, єдиний податок з них не сплачується.

Якщо підприємство бажає врахувати площу земельної ділянки при розрахунку ЄП, радимо звертатися за роз'ясненнями до Держкомзему та ДФС за місцем обліку земельної ділянки. Хоча ДФСУ у базі ЗІР (підкатегорія 112.05) вважає за потрібне в такому разі звернутися до відповідного територіального органу Держгеокадастру України з питань визначення класифікації земельних ділянок.

Водночас наголосимо, що у разі передачі земельних ділянок в користування іншому суб'єкту господарювання за договором оренди, а також за договорами емфітевзису, сервітуту, суперфіцію земельний податок власником земельних ділянок — платником ЄП 4-ї групи сплачується на загальних підставах, бо такі земельні ділянки використовуються платником не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (ЗІР, підкатегорія 112.01).

Аналогічний висновок стосується й інших земельних ділянок, що є у власності чи у користуванні платників ЄП 4-ї групи, зокрема під адмінбудівлями (офісами), невиробничими приміщеннями, за які такий спрощенець має сплачувати земельний податок на загальних підставах. Так само як і при укладенні договорів оренди будівлі, споруди (їх частини), нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку.

Доступ до повного тексту цієї новини можливий лише для передплатників електронного або паперового «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, перейшовши за посиланням;  вартість мінімального пакету «Мій асистент» становить лише 36 грн на місяць.

Дякуємо за розуміння.

Автор:
Канарьова Наталія
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Оподаткування / Інші податки
Теги:
1 група ЄП , 2 група ЄП , 3 група ЄП , 4 група ЄП , Єдиний податок , Плата за землю , Пільги , Земля

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

Коментарі: 1

Новини по темі

Консультації по темі

Хочете отримувати

найважливіші новини від «Дебету-Кредиту»?