Професійне навчання працівників під час війни: правила організації та гарантії працівникам у 2026 році

1. Які базові правила професійного розвитку працівників зберігаються під час воєнного стану?
2. Що таке неформальне професійне навчання?
3. Що таке формальне навчання?
4. Стажування, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців, професіоналів та керівників
5. Первинна професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників
6. Які надаються гарантії працівникам, які навчаються з відривом від виробництва?
7. Що портібно знати роботодавцям про навчання ВПО під час війни?
8. Які є собливості дистанційного навчання працівників?

Які базові правила професійного розвитку працівників зберігаються під час воєнного стану?

У ст. 1 Закону №4312 надано визначення професійному навчанню працівників. Воно містить:

1. первинну професійну підготовку;
2. перепідготовку;
3. підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Первинна професійна підготовка – це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Перепідготовка – це професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфікації – це набуття особою здібностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності.

Для організації та проведення навчання працівників роботодавець навіть може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

Професійне навчання здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях (ст. 6 Закону №4312).

Також у нормах законодавства окреслено і форми навчання, а саме:

1. денна;
2. вечірня (змінна);
3. очно-заочна;
4. дистанційна;
5. екстернатна форма, з відривом і без відриву від виробництва;
6. за індивідуальними навчальними планами.

Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:

1. курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
2. індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників – інструкторів виробничого навчання.

Первинна професійна підготовка (професійне навчання) працівників буває формальним та неформальним.

Що таке неформальне професійне навчання?

Неформальне професійне навчання працівників – не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання. Воно здійснюється за згодою працівників безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця його коштом з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності (ст. 6 Закону №4312).

Згідно з п. 2.1 Положення №127/151 за результатами неформального навчання видається довідка, в якій зазначаються:

• професія (спеціальність);
• кваліфікація, за якою здійснювалось навчання;
• напрям підвищення кваліфікації;
• строки навчання.

Результати неформального навчання за робітничими професіями підтверджуються у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 15.05.2013 №340 «Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями». Залежно від результатів неформального навчання робітнику можуть видаватися різні документи-підтвердження про проходження навчання (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Документи, що підтверджують/не підтверджують результати неформального навчання

Що таке формальне навчання?

Формальне професійне навчання здійснюється відповідно до вимог стандартів професійної (професійно-технічної) освіти, типових навчальних планів і програм, освітніх програм, стандартів вищої освіти у закладі освіти або безпосередньо у роботодавця (п. 2.1 Порядку №127/151).

Формальне навчання працівників робітничим професіям включає:

• первинну професійну підготовку;
• перепідготовку;
• підвищення кваліфікації.

Може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях.

А формальне професійне навчання працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, включає:

• перепідготовку;
• стажування;
• спеціалізацію;
• підвищення кваліфікації.

Може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.

За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.

Стажування, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців, професіоналів та керівників

Як відбувається стажування фахівців, професіоналів та керівників?

Стажування – це набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов'язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.

Стажування може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у закладах освіти, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця. Проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.

Періодичність стажування установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років, а тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається залежно від мети та виробничої потреби.

Перепідготовка фахівців, професіоналів і керівників

Перепідготовка здійснюється шляхом формального навчання на договірних умовах у закладах вищої освіти, закладах післядипломної освіти.

Навчальні плани та програми перепідготовки розробляються та затверджуються закладами вищої освіти та закладами післядипломної освіти за погодженням з відповідними об'єднаннями організацій роботодавців.

Перепідготовку організовують з метою отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня, освітнього ступеня та практичного досвіду (п. 2.6 Порядку №127/151).

Особливості підвищення кваліфікації фахівців, професіоналів і керівників

Підвищення кваліфікації буває довгостроковим (таблиця 2) та короткостроковим (таблиця 3). Також є й мінімуми щодо підвищення кваліфікації, а саме – періодичність підвищення кваліфікації установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п'ять років. Різницю між короткостроковим і довгостроковим підвищенням кваліфікації дивіться нижче в таблицях 2 та 3 відповідно.

Таблиця 2. Короткострокове підвищення кваліфікації

Таблиця 3. Довгострокове підвищення кваліфікації

Первинна професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників

Первинна професійна підготовка робітників

Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями.

Відповідно до п. 2.3 Порядку №127/151 первинна професійна підготовка робітників – це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Первинна професійна підготовка здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються роботодавцем на основі типових навчальних планів і програм.

Особи, яких скеровують на навчання, мають бути попередньо ознайомлені з певною інформацією, а саме:

1. з вимогами до роботи за професією;
2. з умовами та оплатою праці;
3. з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці;
4. з санітарними нормами та правилами;
5. виробничими інструкціями;
6. з можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.

Підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їхньої праці.

Термін підготовки визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 року.

Професійна підготовка робітників на виробництві може здійснюватися двома способами:

1. шляхом курсового
2. або індивідуального навчання.

Після завершення первинної професійної підготовки робітникам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.

Перепідготовка робітників

Про перепідготовку робітників зазначено в п. 2.4 Порядку №127/151.

Перепідготовка – це професійне (професійно-технічне) навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Перепідготовка може проводитися шляхом курсового та індивідуального навчання. Якщо у робітника є вища освіта, для нього немає жодних послаблень під час оволодіння робітничою професією, він має пройти навчання на загальних підставах.

Перепідготовка здійснюється:

1. за потреби змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або у разі втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією;
2. для навчання робітників, що вивільнюються у зв'язку з перепрофілюванням, реорганізацією роботодавця тощо;
3. для розширення їхнього професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці.

Підвищення кваліфікації робітників

Підвищення кваліфікації робітників – це професійне (професійно-технічне) навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

На виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення відбувається підвищення кваліфікації робітників (не індивідуально).

Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищувати 1 року. На курсах цільового призначення тривалість встановлюється обсягом не менше восьми навчальних годин.

Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу на 5 років.

Навчання на курсах цільового призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Після закінчення курсу видається посвідчення.

Які надаються гарантії працівникам, які навчаються з відривом від виробництва?

Навчання з «відривом від виробництва» – це давній термін, який поширюється на усіх працівників, а не тільки тих, що працюють у виробництві. По суті, він означає те, що працівник потребує вільного часу для отримання навчання. При цьому трудові відносини не перериваються – за працівником на час, потрібний для навчання, зберігається його посада (робоче місце).

Зверніть  увагу!

Якщо навчання потребує увільнення від роботи, то працівнику надається навчальна відпустка. Про те, як її надають, ми розповідали тут:

• Відпустки для працівників, які поєднують роботу з навчанням
• Навчальна відпустка: правила оплати, які обмеження та чи можна надавати за сумісництвом?

Докладніше про виплати, передбачені законодавством працівникам, які навчаються, зазначено у Постанові №695 (див. у таблиці 4).

Таблиця 4. Державні мінімальні гарантії працівникам, які навчаються з відривом від виробництва

Що портібно знати роботодавцям про навчання ВПО під час війни?

У п. 3 ч. 2 ст. 24-1 Закону про зайнятість зазначено, що роботодавцю, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних із числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на дванадцять календарних місяців, виплачується компенсація на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб.

Розмір компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Наразі це здійснюється за Порядком №696.

Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати (п. 21 Порядку №696).

Для отримання компенсації роботодавець протягом п’яти робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня його працевлаштування) звертається до центру зайнятості, що скерував на працевлаштування зазначену особу, із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання.

До заяви додаються засвідчені в установленому порядку копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця із закладом освіти, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника, та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.

Які є собливості дистанційного навчання працівників?

Зараз для того, щоб отримати освіту, не обов’язково їздити до навчального закладу. Проте не всі можуть вдень працювати, а увечері навчатися, навіть дистанційно. Тому Мінекономіки вважає, що положення Постанови №695 (яку ми згадували вище – див. таблицю 4) не містять винятків щодо встановлення працівникам, які направляються для підвищення кваліфікації дистанційно, але з відривом від виробництва, вказаних вище мінімальних державних гарантій.

Але працівник, який навчається дистанційно:

• не здійснює поїздок до місця навчання:
• не перебуває в дорозі;
• не здійснює витрат на проживання у зв'язку з переїздом на навчання.

Таким чином, на думку фахівців Мінекономіки, зазначену в листі від 18.06.2020 №3511-06/37744-09, не може здійснюватися відшкодування таких витрат:

• на вартість проїзду;
• добових;
• витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення.

Зверніть увагу!

Якщо працівнику, який навчається дистанційно, потрібна навчальна відпустка, то він її оформлює і зберігає не лише робоче місце (посаду), а і середній заробіток на час такої відпустки.

Якщо ж працівник у разі дистанційної форми навчання не увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та продовжує працювати (тобто не оформлює навчальну відпустку), йому мають здійснюватися нарахування та виплата заробітної плати за відпрацьований час.