Про таку пільгу і те, на кого вона поширюється, ми писали в ДК № 22/2017, в статті «Діяльність СГ у зоні АТО». Тож, нагадаємо основні правила її застосування.
Встановлено цю пільгу новим п. 38.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Він говорить, що об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відповідно до ст. 266 ПКУ, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено АТО.
Отже, діє ця пільга не в зоні АТО як такій, а на тимчасово окупованій території або в населених пунктах на лінії зіткнення — під час проведення АТО. Зазначені території багато в чому збігаються, але не повністю, тож користуватися для застосування п. 38 підр. 10 р. ХХ ПКУ Переліком №1275-р недоречно.
Для цього існує постанова ВРУ від 17.03.2015 р. №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями». А перелік населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, встановлений розпорядженням КМУ від 07.11.2014 р. №1085-р.
Переплата - повертається чи ні?
Оскільки п. 38.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ набрав чинності тільки з 01.01.2017 року, то податківці у індивідуальній податковій консультації від 18.05.2017 р. №244/6/99-99-15-02-02-15/ІПК вказують, що суми, що були нараховані та сплачені платниками податку за попередні звітні періоди (з 14.04.2014 р. по 31.12.2016 р.) є надміру сплаченими та підлягають поверненню.
Але насправді це не так. Другий абзац п. 38.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ говорить зовсім інше. Нараховані та сплачені за період проведення АТО суми податку на нерухоме майно відповідно до ст. 266 ПКУ за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО:
- не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку,
- не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів,
- не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
То як платник податків може таку переплату використати?
Наразі маємо лише один шлях. За п. 87.1 ПКУ така переплата може бути джерелом для сплати податку на нерухомість у майбутніх звітних періодах.
Але тут є один нюанс – податок на нерухоме майно сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України. Чи можна буде врахувати таку переплату в рахунок податку на інших територіях України, - наразі не відомо. Якщо ні, то поки що така переплата просто перебуватиме у платника податків та у податківців на обліку.
Скоріш за все, саме такий порядок і передбачався зазначеною нормою ПКУ, оскільки в ній, крім іншого, говориться: до зазначених сум надміру сплачених грошових зобов’язань не застосовуються строки давності, встановлені ст. 102 ПКУ, крім сум надміру сплачених податкових зобов’язань платників податків, які припиняють свою діяльність. Отже, така невикористана сума переплати не списуватиметься після трьох років після її виникнення, а обліковуватиметься або до її погашення, або до ліквідації юрособи (для фізосіб – тільки до її погашення).
Коригування декларації з податку на нерухоме майно
Якщо перерахунок податку для його повернення фізособам здійснюватимуть самі податківці, юридичним особам для цього необхідно подати уточнюючий розрахунок до декларації за відповідний період, у строки, що зазначені у статті 102 ПКУ. А саме у строк 1095 (3 роки) з дня, наступного за граничним терміном подання такої декларації за звітний період.
Нагадаємо, що за пп. 266.7.5 ПКУ платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юрособою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Податківці пропонують два варіанти уточнення сум податку на нерухомість (як це і встановлено ст. 50 ПКУ):
- шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, у якій відображені помилково нараховані зобов’язання з податку на нерухомість, за формою, що є чинною на час подання уточнюючого розрахунку;
- відображенням уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
А трохи раніше ДФСУ у листі від 13.05.2017 р. № 11897/7/99-99-12-02-03-17 надала Методичні рекомендації щодо заповнення декларації з податку на нерухоме майно, форму якої затверджено наказом Мінфіну від 10.04.2015 р. № 408, у разі виникнення необхідності уточнення задекларованих податкових зобов’язань. Про це читайте тут>>
Увага, платники податку на прибуток! Якщо ви проводите таке коригування і таким чином зменшуєте суму податку на нерухомість у попередніх звітних періодах, це неминуче спричинить коригування у бухобліку (а сума такого податку належить до витрат) і коригування у деклараціях з податку на прибуток.
Коригування у бухгалтерському обліку
В бухобліку суми нарахованого податку на нерухоме майно, як правило, потрапляли до адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16) – тобто витрат того звітного періоду, за який вони були нараховані. Якщо тільки згідно і обліковою політикою підприємства сума такого податку не потрапляла до собівартості готової продукції, робіт та послуг.
Зменшення суми такого податку відбувається за нормою законодавства, яка набрала чинності після дати балансу. Отже, виправлення в бухгалтерському обліку слід робити за нормами п. 16 П(С)БО 6. Він говорить: події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов'язаних з умовами, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов'язань. Коригування активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати балансу.
Тобто робимо бухгалтерську довідку, у якій, крім іншого, зазначаємо проведення із сторно нарахування такого податку і причину такого сторнування. Крім цього, хоча досі роз’яснень від Мінфіну з цього приводу ще не було, на нашу думку, п. 16 П(С)БО 6 вимагає повторного складання та подання фінансової звітності за відповідні періоди, із вже відкоригованими показниками.
Це сподобається і податківцям, які на сьогодні вимагають при внесенні змін до декларації з податку на прибуток, подавати разом із уточнюючими розрахунками і фінансову звітність з відкоригованими показниками. Про це ми писали тут>>
Коригування декларації з податку на прибуток
До 01.01.2015 р., суми податку на нерухомість включались до складу інших витрат (пп. "в" пп. 138.10.ПКУ) або до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ПКУ).
А у 2015 – 2016 р.р. сума такого податку, по-перше, враховувалася при формуванні обєкту оподаткування – фінансового результату до оподаткування, визначеного за правилами бухобліку. По-друге, на суму податку, нарахованого за нежитлову нерухомість, зменшувалася сама сума податку на прибуток, відповідно до п. 137.6 ПКУ. З 01.01.2017 року п. 137.6 із ПКУ виключено, але цей період нас в цій ситуації вже і не цікавить.
Отже, сторнування цього податку спричинить необхідність і коригування декларацій з податку на прибуток за 2014 – 2016 рр., у бік збільшення суми податку на прибуток. Однак, що буде із штрафними санкціями та пенею при поданні такого уточнюючого розрахунку з податку на прибуток?
Податківці у листі №244/6/99-99-15-02-02-15/ІПК заспокоїли і заявили, що у цьому випадку коригування податку на прибуток, штрафні санкції та пеня до платника податку на прибуток застосовуватись не буде.
Проте зауважте, що ПКУ такого випадку звільнення від штрафів не містить, а надана податківцями консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Тож, щоб запобігти виникненню проблем, варто отримати від податківців таку податкову консультацію, саме по вашому підприємству.
Додатковим аргументом проти застосування штрафу може бути те, що норма п. 38.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ набрала чинності з 01.01.2017 р. та діє «заднім числом». Тож якщо платник податків вирішив її застосувати та відкоригувати декларації з податку на нерухомість та з податку на прибуток, це не слід вважати виправленням помилки та заниженням суми податку на прибуток до сплати. Адже за нормами ПКУ того періоду, коли нараховувався податок на прибуток за 2014 – 2016 р., його сума була визначена правильно. Немає помилки також і зараз, коли платник податку на прибуток діє на підставі норм п. 38.6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Щодо того, як оформити таке коригування. Оскільки зміни до раніше поданих декларацій з податку на прибуток будуть вноситися платником податку самостійно, то тут слід діяти за наведеними вище правилами п. 50.1 ПКУ та ст. 102 ПКУ.
І, наостанок, зверніть увагу: якщо ви вирішите зробити коригування зараз і подати саме уточнюючу форму декларації, то зробити це треба за формою, чинною на час її подання!
Зараз діє форма, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897 (зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від 08.07.2016 р. №585). Але найближчим часом вона застаріє.
Адже Мінфін наказом від 28.04.2017 р. № 467 вніс зміни до форми декларації з податку на прибуток підприємств. І вже відомо, що наказ буде опублікований в "Офіційному віснику України" у № 45 (09.06.2017). Про це ми писали тут. Аналіз змін до декларації з прибутку на основі проекту наказу Мінфіну - читайте в аналітиці.
