З 28.04.2012 р. набрав чинності Закон України від 24.04.2012 р. №4661-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо впорядкування податкового декларування» (далі — Закон №4661), яким внесено зміни до підпункту «є» пункту 176.1 статті 176 ПКУ та визначено, що платники ПДФО зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація), якщо протягом податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2012 р. — 128760 грн).
До внесення змін до ПКУ обов’язок у платника податку щодо подання декларації виникав у випадку перевищення суми виплачуваного двома або більше податковими агентами доходу за будь — який календарний місяць десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Змінами, внесеними до ПКУ, також передбачено, що інші оподатковувані доходи, що були нараховані (виплачені, надані) платникам податку, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, що декларується згідно з пп. «є» п. 176.1 статті 176 ПКУ.
Перерахунок податку із задекларованої річної загальної суми оподатковуваних доходів здійснюється в окремому додатку до податкової декларації у такому порядку:
задекларована річна загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на фактично нараховані (утримані) протягом звітного року податковими агентами суми єдиного внеску а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та на суму наданої платнику податку ПСП (за її наявності);
зі зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів 120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, оподатковуються за ставкою у розмірі 15%, решта суми — 17%.
Нарахований податок зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом податкового (звітного) року на задекларовані доходи.
Додатна різниця податку підлягає сплаті платником податку до відповідного бюджету.
Внесеними змінами до пункту 179.2 статті 179 ПКУ також передбачено, що обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і зазначена декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема:
— від податкових агентів, які згідно з розділом ІV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
— виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених зазначеним розділом ПКУ.
На відміну від попередньої норми ПКУ, яка передбачала обов’язок щодо подання податкової декларації виконаним лише для спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що обкладаються за нульовою ставкою ПДФО, змінами доповнено: якщо також інші спадкоємці — резиденти сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, обов’язок щодо подання податкової декларації вважається виконаним.
Крім того, Законом №4661 скасовано вимогу щодо обов’язкового подання податкової деклараціїфізособами, які декларують майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», тобто податкова декларація подається виключно у випадках, передбачених розділом IV ПКУ.
Відтепер держслужбовці, посадові особи органів місцевого самоврядування та особи, які претендують на зайняття таких посад, як і інші фізсоби, подаватимуть податкову декларацію лише на підставі вимог ПКУ.