Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Листом від 06.03.2012 р. №8724/Я/17-1114 ДПС України роз'яснила порядок утримання із заробітної плати працівника штрафу за необгрунтоване застосування податкової соціальної пільги.
Так, відповідно до ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платником податку місячного доходу у вигляді заробітної плати лише за одним місцем його нарахування (виплати).
У разі якщо платник податків порушує відповідні норми Кодексу (п. 169.2 ст. 169 ПКУ), внаслідок чого податкова соціальна пільга застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за декількома місцями отримання доходів, такий платник податків втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, і закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги поновлюється.
Платник податків може поновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, коли відбулося порушення. На підставі цього кожен працедавець нараховує та утримує відповідну суму недоплати податку і штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платникові податків (а у разі коли сума виплати недостатня, — за рахунок наступних виплат).
Водночас статтею 128 Кодексу законів про працю встановлено обмеження щодо розміру утримань із заробітної плати. Так, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — п'ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникові.
Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні виправних робіт та при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір утримань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Таким чином, при застосуванні платником (працедавцем) податків вимог пп. 169.2.4 ст. 169 ПКУ такий працедавець повинен дотримувати норми ст. 128 КЗпП.
