З лікарняних «єдиноподатника» стягується ПДФО

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (установленого розміру єдиного податку) протягом не менш ніж шести повних календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.
Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати або доходу у разі настання в неї страхового випадку.
Згідно з пп. 4 п. 292.11 ПКУ до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів.
Відповідно до пп. 164.2.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку згідно з умовами трудового договору (контракту).
Враховуючи те, що допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, сума отриманої допомоги не є доходом від провадження господарської діяльності фізичної особи — підприємця, отже, обкладається податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
А згідно з пп. 168.1.3 ПКУ у цьому разі платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.