ДФСУ у листі від 07.09.2015 р. №8481/Б/99-99-17-03-03-14 зазначила, що відповідно до пп. 164.2.17 ПКУ оподатковується ПДФО основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку-боржника шляхом:
- направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення;
- укладення відповідного договору,
- надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу
та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
Боржник самостійно сплачує ПДФО та відображає їх у річній податковій декларації.
У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів.
Водночас податківці зауважують, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 % однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крім того, не вважається додатковим благом сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в інвалюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Ці норми застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
Також ця норма поширюється й на операції з прощення кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015.
Отже, з метою оподаткування ПДФО основну суму боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та прощеної (анульованої) суми у розмірі різниці слід розглядати окремо.