Оскарження до суду
Немає сумнівів у тому, що такий підхід ДФСУ є протиправним. Водночас із ним миряться далеко не всі. Окремі платники вважали за краще не просто критикувати підхід податкової, а відстоювати його незаконність через суд – за допомогою отримання від ДФСУ індивідуальних податкових консультацій (як ви розумієте, з фіскальним висновком) з подальшим оскарженням таких консультацій в адміністративних судах.
Суди ж у цьому питанні відстоювали позицію платників податків (зокрема, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р. у справі №816/909/18). Слід зазначити, що поки це лише апеляційна інстанція, у той час як позиція ВСУ ще невідома. Зважаючи на очевидну абсурдність підходу ДФСУ, це не дивує. Інтерес викликає інше – аргументи, які лягли в основу судових рішень. Пропонуємо ознайомитися з ними далі ще й з огляду на те, що їх можна буде використовувати і в разі виникнення суперечок з ДФСУ щодо інших питань.
Аргументи на користь платника
Що є базою ПДФО? У загальному випадку, це загальний оподатковуваний дохід. А що таке дохід? На це питання Податковий кодекс України (далі – ПКУ) відповідає нечітко. Згідно з п. 164.1 ПКУ загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника протягом звітного періоду. Однак що ж таке «дохід», ПКУ не уточнює – ні в згаданому пункті, ні в будь-якому іншому. З огляду на це адміністративний суд вийшов за межі ПКУ і звернувся до бухгалтерського стандарту П(С)БО 15. У ньому ознаки доходу описані докладніше. Цей П(С)БО вказує, що дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов’язання. На підставі цих ознак суд вивів власну формулу доходу для цілей ПДФО. Він дійшов висновку, що:
– визначальною ознакою доходу в розумінні ПДФО є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника;
– додаткове благо, пов’язане з виробничими силами і яке не ставить за свою економічну мету задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату зв’язку), не підлягає оподаткуванню ПДФО, військовим збором та ЄСВ.
Звичайно, ви відразу ж можете згадати, що в п. 2 П(С)БО 15 чорним по білому написано, що норми цього положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи. До того ж на фізичних осіб воно не поширюється. Все правильно, так і є. З іншого боку:
- суд це зробив лише тому, що ПКУ не дає детальнішого визначення доходу;
- у цьому випадку П(С)БО використовувалося лише для цілей визначення терміна «дохід», що загалом вписується в п. 5.3 ПКУ, згідно з яким інші терміни, які застосовуються в ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (хоча цей аргумент і не зовсім точний, оскільки П(С)БО не є законом).
Висновки
Підбиваючи підсумок, зауважимо, що ДФСУ продовжує видавати листи з цього питання з фіскальним висновком (зокрема, лист ДФСУ від 16.07.2018 р. №3136/6/99-99-15-02-01-15/ІПК). Як бачимо, рішення першої та апеляційної інстанції контролерам не указ. Інша річ, коли із зазначеного питання з’явиться правова позиція ВСУ. В такому випадку ДФСУ буде зобов’язана їй підкоритися, тому що згідно з ч. 5 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» правові позиції ВСУ є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень (серед них і ДФСУ), що використовують у своїй діяльності відповідний нормативно-правовий акт. Тому чекаємо якнайшвидшої появи, сподіваємося, ліберальної позиції ВСУ з цього питання.
***
Читайте також:
- Придбав товари за власні кошти — ще й сплатив ПДФО та військовий збір!
- Скасовано ІПК податківців щодо оподаткування ПДФО та ВЗ відшкодованих витрат працівника на придбання товарів.
- Оподаткування ПДФО товару, придбаного за кошти працівника – роз’яснення ДФС тепер і в «ЗІР».
- ДФС своєї думки не змінює: компенсація витрачених коштів на придбання товарів для працівника є доходом.