ДПСУ видала ІПК від 16.01.2025 №206/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, яка за своєю суттю є ще одним беззаперечним підтвердженням того, що питання про застосування підвищуючого коефіцієнта під час розрахунку військового збору дійшло до логічного завершення, і ДПС узгодила його на всіх рівнях.
У запиті на цю ІПК платник просить підтвердити чи спростувати твердження:
- нарахування (надання) доходів у негрошовій формі фізособі при нарахуванні військового збору передбачає застосування підвищуючого коефіцієнта відповідно до п. 164.5 ПКУ;
- якщо коефіцієнт застосовується, він розраховується за формулою «коефіцієнт = 100 : (100 - 5%) = 1,052632».
На що ДПС відповіла:
- Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
- Ставка військового збору для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, становить 5% від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
ПКУ визначає, що об’єктом оподаткування ВЗ є саме об’єкт оподаткування ПДФО. При цьому один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різник податків.
Тобто база оподаткування (фізичне, вартісне вираження об’єкта оподаткування) і порядок її визначення для кожного податку визначається ПКУ окремо.
- Для обчислення підвищуючого коефіцієнта відповідно до п. 164.5 ПКУ у формулі використовується поняття «ставка податку», а не «ставка збору». Тому цю норму потрібно буде сприймати дослівно. Військовий збір не є податком. Тож згаданий коефіцієнт впливає на базу оподаткування ПДФО, а не ВЗ.
Таким чином, законодавчих підстав застосовувати підвищуючий коефіцієнт під час нарахування військового збору на доходи у негрошовій формі немає.
Таку саму позицію ДПС виклала й у ЗІР (підкатегорія консультації 126.05, запитання «Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт, визначений п. 164.5 ст. 164 ПКУ, до доходів, виплачених у негрошовій формі при розрахунку військового збору?»).
Отже, платник податків, який поставив два запитання, отримав відповідь «ні» на перше з них, а друге втратило сенс через відповідь на перше запитання.
Розглянемо на прикладі розрахунок військового збору при виплаті негрошового доходу.
Приклад. У грудні 2025 р. ТОВ подарувало фізособі (працівникові, посада слюсар-ремонтник) мікрохвильову піч. Оподатковувана вартість подарунка — 3 600 грн. Заробітна плата за грудень 2024 р. — 20 000 грн.
Мікрохвильова піч нова, придбана безпосередньо для передачі працівникові як подарунок.
ПДФО з подарунка: 3 600 х 1,2195 х 0,18 = 790,24 грн.
ВЗ з подарунка: 3 600 х 0,05 = 180,00 грн.
ПДФО із зарплати: 20 000,00 х 0,18 = 3 600,00 грн.
ВЗ із зарплати 20 000,00 х 0,05 = 1 000,00 грн.
Ці податки будуть утримані безпосередньо із зарплати працівника. Тобто за грудень 2024 р. працівник отримає зарплату у розмірі: 20 000 - 3 600 - 790,24 - 180 - 1 000 = 14 429,76 грн.
Наприкінці зауважимо, що інший варіант, коли подарунок надається фізособі-непрацівнику, який не отримує від податкового агента іншого доходу у грошовій формі, з якого можна було б утримати ПДФО та ВЗ, наразі є ризикованим.
Адже ПКУ досі не містить прямих інструкцій, як ці податки утримати з обдарованого таким чином.
На практиці застосовують два варіанти:
- фізособа, якій виплачують дохід, відшкодовує суму утриманого ВЗ та ПДФО підприємству (вносить до каси чи переказує на рахунок);
- підприємство сплачує ВЗ та ПДФО за власні кошти.
Кожен із цих варіантів має свої недоліки, про що ми докладно розповіли у статті «ВЗ з негрошових доходів: із коефіцієнтом чи без?».