Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пункту 1 статті 79 глави 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу України від18 березня 2004 року №1618-IV, зі змінами та доповненнями (далі -- ЦПКУ), судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПКУ визначено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі -- Закон №3674) набирає чинності з 1 листопада 2011 року (п. 1 ст. 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3674).
Згідно з пунктом 1 статті 88 ЦПКУ стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -- пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Так, підпунктом «б» пунктом 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі -- ПКУ), визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.185 п.14.1 ст. 14 розділу І ПКУ постачання послуг -- будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються у процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ постачання товарів -- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Враховуючи те, що сума документально підтвердженого судового збору, який за рішенням суду платнику податку у повному обсязі або частково компенсується другою стороною, не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, ПДВ за такою операцією не нараховується.
