У листі від 21.09.2017 р. №2023/6/99-99-15-03-02-15/ІПК податківці роз’яснили, який код слід зазначати у графі 3 податкової накладної на постачання програмної продукції. Але це роз’яснення може здивувати деяких постачальників. Адже у 2017 році точка зору ДФСУ щодо цього коду і загалом щодо класифікації такого постачання кардинально змінилася.
Ще в минулому році код в ПН слід було зазначати лише щодо імпортних та підакцизних товарів. З 1 січня 2017 року цей реквізит став обов’язковим як для товарів, так і для послуг, незалежно від країни їх походження.
І ось тут раптом ДФСУ, яка до цього вважала постачання програмної продукції послугою і не вимагала зазначення в ПН будь-яких кодів, змінила свою точку зору. ДФСУ присвоїла програмній продукції умовний код УКТ ЗЕД, який, як відомо, є ознакою товару. Як це вплине на складання ПН?
Звідки беруться умовні коди УКТ ЗЕД
Наразі коди товарів згідно з УКТ ЗЕД затверджено Законом "Про Митний тариф України".
Але пп. 2 п. 16 Порядку №1307 передбачено, що ДФС визначає умовні коди товарів, що відсутні в цьому законі, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних.
У коментованому листі податківці зазначають, що для постачання програмної продукції у довіднику умовних кодів передбачено код – 00502. Про те, з якої дати він діє, ми поговоримо далі.
А зараз зазначимо, що до програмної продукції належать:
- результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;
- криптографічні засоби захисту інформації.
Зверніть увагу: постачання програмної продукції не слід плутати із постачанням послуг, пов’язаних із постачанням програмної продукції. Це послуги із:
- модифікації (модернізації) програмної продукції;
- супроводу та/або технічної підтримки програмної продукції;
- надання права на отримання замовником оптимізації та оновлень.
Про їх оподаткування ПДВ ми писали тут.
Як послуга трансформувалася у товар
Раніше податківці зазначали, що, оскільки програмний продукт (програмний засіб, програмне забезпечення) не має окремо визначеного коду УКТ ЗЕД, він розглядається як результат виконання послуг, який має бути зафіксований на відповідному матеріальному носії (паперовому, диску для лазерних систем зчитування, флеш-карті, зйомному жорсткому диску тощо) виконавця або замовника, або може бути переданий виконавцем замовнику з використанням мережі Інтернет електронною поштою або іншими засобами передачі інформації.
Але у березні 2017 року код УКТ ЗЕД для програмної продукції з'явився. Його було введено до довідника умовних кодів ДФСУ 28 березня 2017 року, і ми про це писали тут.
Нагадуємо: згідно з пп. «і» п. 201.1 ПКУ, в податковій накладній код УКТ ЗЕД на товари має зазначатися у розмірі не менш ніж чотири перших цифри відповідного коду. Але якщо товар був ввезений на митну територію України, код має зазначатися у повному розмірі.
Чи завжди програмна продукція тепер вважається товаром
Поява нового коду УКТ ЗЕД змінила і позицію податківців щодо класифікації програмного продукту. Як бачимо, у листі №2023/6/99-99-15-03-02-15/ІПК ДФСУ вже вважає постачання програмної продукції постачанням товарів. Із відповідним наслідком:
- умовний код УКТ ЗЕД слід зазначати у графі 3.1 податкової накладної;
- якщо програмна продукція була ввезена на митну територію України, слід проставити позначку «Х» в графі 3.2.
Ці правила діють на всіх етапах постачання програмної продукції на митній території України. Незважаючи на те, що цей лист був складений лише у вересні 2017 року, скоріш за все, податківці вимагатимуть застосовувати роз’яснення, наведені в ньому з дати затвердження умовного коду УКТ ЗЕД для програмної продукції. А отже, саме так слід було складати відповідні податкові накладні, починаючи з 28.03.2017 року!
Усі останні зміни з ПДВ –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
Хоча правила складання податкових накладних змінилися з 01.01.2017 року (з дати набрання чинності змін до ст. 201 ПКУ), застосовувати роз’яснення податківців протягом 01.01.2017 – 27.03.2017 р. було неможливо через відсутність відповідного коду УКТ ЗЕД.
А от при імпорті такої продукцію в Україну митники будуть користуватись Митним кодексом та Законом "Про митний тариф", який не містить коду УКТ ЗЕД для програмної продукції.
Так у листі ДФС від 07.04.2016 р. № 7765/6/99-99-19-03-02-15 зазначали, що у разі переміщення через митний кордон товарів програмної продукції на матеріальних носіях:
- у графi 31 МД зазначаються вiдомостi про такi носiї, а також про iнформацiю, що на них розмiщена;
- у графi 33 МД зазначається код згiдно з УКТ ЗЕД такого носiя;
- у графі 42 МД зазначається вартiсть таких носiїв без урахування вартостi iнформацiї, що на них розмiщена;
- у графi 45 МД зазначається митна вартiсть таких носiїв без урахування вартостi iнформацiї, що на них розмiщена.
Тобто розмитненню фактично підлягає лише сам носій (про те, що на ньому була програмна продукція, в декларації лише наводиться інформація, що не призводить до сплати податків, зокрема, й ПДВ).
Ввезена (імпортована) програмна продукція – коли проставляти позначку в податковій накладній?
У звичайному випадку факт ввезення товару, тим більше, ввезення в митному режимі імпорту, має бути підтверджений митною декларацією (на цьому київські податківці наполягали, зокрема, у листі, який ми коментували тут).
Чи вважати наведену у митній декларації інформацію про програмну продукцію, яка має, по суті, довідковий статус, достатньою для того, щоб говорити про факт її ввезення чи імпорту? Такого роз’яснення у коментованому листі немає.
Або взяти, наприклад, ситуацію, наведену у листі ДФСУ від 18.08.2017 р. №1665/6/99-99-15-03-02-15/IПК. В ньому податківці роз’яснювали, що при ввезеннi на митну територiю України копiй лiцензiй на ПЗ у паперовому виглядi ввiзне мито та ПДВ не сплачується. Грунтуючи свою позицію на тому, що програмне забезпечення – це послуга, яка за своєю специфiкою не проходить митного контролю i на яку не оформлюється митна декларацiя. А паперова копія ліцензії на таке програмне забезпечення, по суті, є технічною документацією, яка також не підлягає розмитненню. Отже, в такому випадку у особи, що ці ліцензії ввозить, не буде навіть митної декларації про їх ввезення.
Тобто вимогу проставляти позначку у графі 3.2 податкової накладної на постачання програмної продукції ДФСУ висуває, а от в яких випадках це робити (чим підтвердити факт ввезення), наразі однозначної відповіді немає.
І навіть іноземне походження програмної продукції в цьому випадку допомагає не дуже. Адже, як зазначають самі податківці (і ми це навели вище), вона може бути передана виконавцем замовнику з використанням мережі Інтернет електронною поштою або іншими засобами передачі інформації. Тобто взагалі без участі митниці. В такому випадку говорити про ввезення (імпорт) товару взагалі, на нашу думку, недоречно.
Сподіваємося, податківці швидко нададуть відповідні офіційні роз’яснення щодо цієї проблеми.
Програмна продукція стала товаром – а що це змінило?
По суті, крім правил складання податкової накладної, нічого. Як і раніше, до постачання програмної продукції застосовується звільнення від оподаткування ПДВ (п. 26-1 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).
Відповідно, оскільки покупець і так фактично не отримує податкового кредиту за такою податковою накладною, то, навіть якщо починаючи з 28.03.2017 р. вона складалася за правилами постачання послуг, її виписка з помилками не призведе до негативних наслідків для покупця. Єдине, на що наражається постачальник у разі складання такої неправильної податкової накладної, це на відповідальність згідно зі ст. 163-1 КУАП у розмірі від 85 до 170 гривень за порушення порядку ведення податкового обліку.
Не варто непокоїтись через те, що податкова накладна на реалізацію програмної продукції як товар, що була придбана як послуга, може бути заблокована, згідно з п. 201.16 ПКУ. У критеріях, затверджених наказом №567, зазначено, що не підлягають блокуванню податкові накладні, які не надаються отримувачу (покупцю), та/або складені за операцією, що є звільненою від оподаткування.
Щодо позначки у графі 3.2 податкової накладної теж не треба хвилюватися, оскільки вона не належить до обов’язкових реквізитів податкової накладної. Докладно про це читайте тут.
