Візьмемо приклад із життя. Платник придбав будівельні матеріали у свого постачальника. На підставі первинних документів на таке придбання і зареєстрованої податкової накладної, задекларував податковий кредит з ПДВ. Але податковий орган перевірив діяльність постачальників, які продали такий товар постачальнику Платника. Тобто податківці дослідили рух товару по так званому «ланцюгу постачання»: 2-га, 3-тя та подальші ланки в низці операцій з перепродажу конкретного товару. В результаті, контролюючий орган не зміг встановити джерело походження товарів. Тобто вони не змогли знайти виробника чи імпортера такого товару.
Висновки ДПС
Податківці вирішили, що операція Платника з купівлі у Контрагента будівельних матеріалів була безтоварна. Тобто в реальності ніякої купівлі товару не відбувалося. А первинні документи відповідно фіктивні. Тому вони не можуть бути підставою для податкового обліку. Отже, у Платника відсутні будь-які підстави для декларування права на податковий кредит з ПДВ.
Додатково до неможливості встановлення джерела походження товару, податковий орган посилався на відсутність у постачальників матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також на згадування про Контрагента в кримінальних провадженнях щодо фіктивного підприємництва.
Висновки Верховного Суду
Не дивлячись на такі переконливі, з першого погляду, докази, всі три судові інстанції задовольнили позов Платника та скасували податкове повідомлення-рішення про донарахування Платнику ПДВ.
Справа в тому, що закон забороняє притягувати Платника до відповідальності за порушення законодавства, вчинені його контрагентом, а тим більше, за порушення, здійсненні постачальниками контрагента. Адже в Україні діє принцип індивідуальної юридичної відповідальності.
Верховний Суд (далі – ВС) зазначив, що ПКУ не ставить право Платника на податковий кредит у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами – постачальниками.
Звісно, ВС тут трохи перебільшує. Адже покупець не отримає ніякого податкового кредиту, якщо його контрагент-продавець не дотримається податкової дисципліни, шляхом реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.6 ПКУ).
Тому фактично ПКУ ще й як ставить право Платника на податковий кредит в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.
Проте ВС однозначно правий в тому, що порушення контрагентом Платника інших вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності – проблема контрагента та контролюючого органу. Це не може бути підставою настання негативних податкових наслідків для Платника. Зокрема, у вигляді втрати права на податковий кредит.
Тим більше це стосується взаємовідносин контрагента Платника зі своїми постачальниками, з котрими Платник взагалі не вступав у господарські відносини. На думку Суду, порушення, допущені по ланцюгу постачання, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій Платника.
Так, ВС зазначив: «Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь».
Аналогічний висновок ВС зробив в постанові від 31.07.2020.
А в постанові від 30.06.2020 ВС додає: «…платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями контрагента може вважатися підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з ПДВ».
Отже, будь-які порушення по ланцюгу постачання, навіть реально вчинені контрагентами Платника, не можуть позбавити Платника права на податкові вигоди, якщо він у дійсності отримав від таких контрагентів товари. Проте, якщо податківці або суд доведуть, що Платник знав про ці порушення і діяв за згодою з постачальником, а метою було отримання податкових вигід – податковий кредит знімуть.
Щодо згадування контрагента в кримінальних справах, що перебувають на стадії досудового провадження, то ВС зазначив, що значення має лише вирок суду, а не попередні результати досудового розслідування. Більше того, податківці навіть не назвали конкретні кримінальні провадження, обмежуючись лише загальним посиланням на дані з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Отже, Верховний Суд зробив однозначний висновок про невідповідальність Платника за протиправні дії свого контрагента та інших постачальників по ланцюгу купівлі-продажу товару.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».
Висновки Верховного Суду щодо подальшого використання товарів
Водночас є безспірним той факт, що при визначені питання щодо реальності операцій ВС додатково врахував докази Платника щодо подальшого використання придбаного ним товару. Адже такі аргументи також підтверджують реальність господарських відносин. Так, Платник надав суду докази зберігання придбаного товару, що підтверджується договором відповідального зберігання та докази використання придбаного товару для поточного ремонту своїх приміщень, що підтверджується договорами підряду.
Крім надання суду доказів подальшого використання товару, бажано ще «вибити» з податкового органу визнання того факту, що Платник в реальності отримав спірний товар і дійсно використав його у своїй господарській діяльності. Зазвичай податківці самі зазначають про ці факти в акті перевірки.
Проте, якщо вони забули це зробити, то можна поставити їм відповідні запитання в судовому засіданні. Вони будуть змушені визнати, що у них немає доказів неотримання Платником товарів. Таке визнання реальності отримання Платником товару буде вагомим аргументом в судових дебатах. Так, в постанові від 30.06.2020 ВС вказує: «Тобто з одного боку контролюючий орган зазначає, що господарські операції не мали реального характеру, а з іншого – визнає, що позивач отримав придбаний товар згідно первинних документів бухгалтерського обліку, висновками податкової перевірки встановлено рух активів, зміни у майновому стані підприємства».
Таким чином, у Платника буде більше шансів виграти суд, якщо він зможе підтвердити реальність господарської операції не лише абсурдністю та незаконністю податкових висновків, але ще й фактом подальшого використання придбаного товару.
Про недостатність лише формального документального підтвердження факту придбання товарів зазначено в постанові Верховного Суду від 04.08.2020: «Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності».
Крім того, аналіз судової практики свідчить про можливість посилання суду на необхідність дослідження реальності руху активів по всьому ланцюгу постачання. Зокрема, такий висновок міститься в постанові ВС від 31.07.2020. Але такі вимоги суду пов'язані з ненаданням Платником до перевірки навіть договорів та первинних документів.
Враховуючи вищевикладене, для Платника буде ризиком обмежуватися в суді лише доводами щодо незаконності рішення податкового органу. Разом зі спростуванням висновків контролерів, ефективною стратегією також є активне доказування реальності господарських відносин всіма можливими документами та іншими доказами, зокрема фактами подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності.
***
Читайте також: Платника ПДВ визнали ризиковим: чи можна це оскаржити у суді?
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!