Між податковим органом та державним підприємством виник спір з приводу понесення витрат на страхування нерухомого майна у кількох страховиків.
При цьому ДПІ стверджувала, що коли при укладенні договору страхування не повідомлено іншого страховика, який уже застрахував цей об’єкт, такий договір є нікчемним.
Суд звернув увагу на таке. Відповідно до ст. 29 Закону «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених ЦКУ.
При цьому статтею 989 ЦКУ до обов’язків страхувальника віднесено вимоги, зокрема, про інформування страховика при укладенні договору страхування про інші договори страхування, укладені щодо об’єкта, який страхується.
Однак законодавчо не встановлено ані форми, ані порядку такого інформування страховика.
ВАСУ підтримав суд першої інстанції щодо безпідставності висновків про нікчемність договору повторного страхування майна, у т. ч. й з огляду на такі факти.
1. Як вбачається з акта перевірки, податковий орган не витребував від підприємства пояснень з приводу інформування другого страховика про наявність договору страхування цього ж майна, укладеного з першим страховиком.
2. Документи на об’єкт страхування, а саме: технічна документація на 23-поверхову споруду, що є об’єктом страхування, яка у цьому випадку є обов’язковою для пред’явлення страховику, містить відомості про вже укладений ДП договір страхування та термін дії такого договору. За таких обставин суд дійшов висновку, що ДП належним чином проінформовано другого страховика про існування іншого договору страхування, укладеного щодо об’єкта, який страхується.