Забезпечення працівників продуктами харчування та санітарно-гігієнічними засобами — на витрати чи ні?

Відповідно до пп. 139.1.1 ст. 139 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями не включаються до складу витрат витрати на фінансування особистих потреб фізосіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і 143 ПКУ, та в інших випадках, передбачених нормами р. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.
Разом з цим пп. 140.1.1 ст. 140 ПКУ визначено, що до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється КМУ, та/або галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» (далі — Закон №2694) охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
На роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад установлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування (ст. 8 Закону №2694).
Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат затверджено постановою КМУ від 27 червня 2003 року №994 зі змінами та доповненнями (далі — Перелік).
У Переліку передбачено здійснення витрат щодо забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв’язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами) та здійснення витрат з надання працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води (п. 5 та п. 6 Переліку).
Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 р. №53, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.05.2008 р. за №446/15137, зі змінами та доповненнями, затверджено Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі — Положення).
Положення поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності та встановлює порядок забезпечення засобами індивідуального захисту працівників, для яких їх застосування є обов’язковим під час трудового процесу (п. 1.1 Положення).
Засоби індивідуального захисту (далі — ЗІЗ) видаються тільки працівникам тих професій та посад, які передбачені у нормативно-правових актах з питань охорони праці, відповідно до норм безоплатної видачі, якими для роботодавця встановлено обов’язковий мінімум безоплатної видачі з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання (носіння) (п. 1.4 Положення).
Отже, не включаються до витрат та вважаються фінансуванням особистих потреб фізичних осіб витрати платника податку на забезпечення:
працівників санітарно-гігієнічними засобами, якщо зазначені засоби не передбачені відповідними галузевими нормами безоплатної видачі засобів індивідуального захисту;
харчуванням працівників, які зайняті на роботах, що не підпадають під категорію шкідливих умов праці;
харчуванням працівників, які підпадають під категорію шкідливих умов праці, обідами та напоями іншими, ніж спеціальне харчування, молоко, газована солона вода чи рівноцінні харчові продукти.