Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ) у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку, або якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів унаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, то такий платник у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.
Враховуючи викладене, оскільки в разі ліквідації основних засобів підприємство отримує товарно-матеріальні цінності (далі — ТМЦ), які можуть бути використані у господарській діяльності, а також реалізовані, то відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПКУ у звітному періоді визнання таких ТМЦ активами їх вартість включається до складу доходу, що враховується при обчисленні об’єкта оподаткування.
При цьому при реалізації ТМЦ, отриманих у результаті ліквідації основних засобів, їх вартість, за якою вони раніше визнавались активом, включається до складу витрат відповідно до пп. 138.8 ст. 138 ПКУ як прямі матеріальні витрати. Одночасно за датою переходу покупцеві права власності на такі ТМЦ до складу доходу, що враховується при обчисленні об’єкта оподаткування, включається вартість таких ТМЦ, за якою вони продаються (пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПКУ).
