Свіжа УПК була затверджена наказом Мінфіну від 14.05.2021 р. №266. У ній надано відповіді на 9 питань. Тож давайте розглянемо їх докладно.
Як у 2020 році застосовуються зміни щодо операцій з сировинними товарами (пп. 39.3.3.4 – 39.3.3.8 ПКУ)?
Насправді ці норми виконати у 2020 році було неможливо. Адже чіткий перелік товарів, які вважаються сировинними, набрав чинності з 1 січня 2021 року!
Наприкінці 2020 року податківці консультували, що КМУ встановлює перелік сировинних товарів, ДПС оприлюднює рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін на своєму офіційному вебпорталі до початку звітного року. Міністерство фінансів України може визначити (відповідно до вимог та методів, передбачених ст. 39 ПКУ) окремі порядки встановлення відповідності умов контрольованої операції (далі – КО) щодо сировинних товарів принципу «витягнутої руки». У разі затвердження таких порядків, встановлення відповідності умов КО принципу «витягнутої руки» для КО з сировинними товарами здійснюється платниками податків і контролюючими органами з урахуванням вимог відповідного порядку.
Цю ж думку підтримав і Мінфін у коментованій УПК. Він дійшов висновку, що оскільки постанова КМУ від 09.12.2020 р. №1221 «Про затвердження переліку сировинних товарів та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. №616» набрала чинності з 1 січня 2021 року, норми Кодексу, що регулюють встановлення відповідності умов контрольованих операцій з сировинними товарами принципу «витягнутої руки» (пп. 39.3.3.4 – 39.3.3.8 ПКУ), застосовуються починаючи з 1 січня 2021 року.
Отже, при складанні Звіту про контрольовані операції за 2020 рік ці норми застосовувати не треба.
Як у 2020 році застосовуються зміни щодо операцій з товарами, що мають біржове котирування, у зв’язку з виключенням пп. 39.2.13 ПКУ?
Для застосування цих норм (визначення звичайної ціни) для товарів, які мають біржове котирування, теж був потрібен перелік цих товарів, встановлений КМУ. Проте, на відміну від ситуації зі сировиною, цей перелік у платників податку на прибуток в 2020 році був. Він затверджений постановою КМУ від 08.09.2016 р. №616.
Інша справа, що зараз ця постанова вже не діє, адже вона скасована з 01.01.2021 р. постановою КМУ від 09.12.2020 р. №1221. Проте у 2020 році вона діяла і її треба було застосовувати – на цьому наголошує і Мінфін у коментованій УПК. Використовуватиметься вона і зараз при складанні Звіту про контрольовані операції за 2020 рік.
При цьому, як радить Мінфін, якщо платник податків у періоді з 1 січня 2020 року по 22 травня 2020 року (включно) для встановлення відповідності умов контрольованих операцій з товарами, що мають біржове котирування, принципу «витягнутої руки» використовував норми пп. 39.2.1.3 ПКУ, такий підхід може застосовуватись платником податків і надалі в період з 23 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) при здійсненні контрольованих операцій з товарами, що мають біржове котирування.
Водночас у документації з трансфертного ціноутворення щодо цих контрольованих операцій має бути наведено обгрунтування використання методу порівняльної неконтрольованої ціни як найбільш доцільного методу до фактів та обставин здійснення відповідних контрольованих операцій, використання біржових котирувань як джерела інформації про ціни та період, який використовується для розрахунку діапазону цін та порівняння з ним ціни контрольованої операції з товарами, що мають біржове котирування.
Платник податків, дотримуючись вимог абзацу першого пп. 39.3.3.5 ПКУ, повідомив контролюючий орган про укладення договору (контракту) на здійснення операцій зі сировинними товарами. Надалі цей же платник податків планує укласти додаткову угоду, яка може передбачати зміни однієї або декількох суттєвих умов договору (контракту), зокрема, щодо характеристик, ціни, загальної вартості, кількості та обсягу товарів, умов постачання та оплати, відповідальності сторін тощо.
Чи має право платник податків подати нове повідомлення до ДПС?
Мінфін вважає, що ні. Оскільки такої можливості Кодексом не передбачено.
Справді, ПКУ передбачає направлення платником податків контролюючому органу повідомлення про факт укладення договору (контракту) про операції зі сировинними товарами та узгоджені сторонами договору (контракту) умови, чинні на момент його укладення.
Водночас ПКУ не передбачає можливості для платника податків повідомляти податкові органи щодо внесення будь-яких змін до договору (контракту).
Отже, контролюючі органи керуються інформацією про укладення договору (контракту), наданою платником податків у повідомленні щодо такого договору (контракту), що надійшло першим. Навіть, якщо платник податку направить ще одне (наступне) повідомлення про те, що умови договору змінилися, або що сторони договору не виконують його умови, податківці не будуть брати це повідомлення до уваги – так наголошує Мінфін у коментованій УПК.
А що ж робити, якщо в договір дійсно будуть внесені зміни після його укладання? У цьому випадку (який ПКУ прямо не передбачений), як вважає Мінфін, податківці при перевірці матимуть право порівнювати ціни контрольованої операції з котирувальними цінами на дату переходу права власності предмета контрольованої операції або на дату відвантаження товару згідно з товарно-транспортним документом відповідно до умов та фактичних обставин здійснення такої контрольованої операції.
Платник податків укладає з нерезидентом рамковий або генеральний договір (контракт) на постачання сировинних товарів протягом маркетингового року, в якому фіксує частину типових умов, притаманних таким договорам (зокрема, щодо порядку визначення якості, кількості, порядку оплати, відповідальності, арбітражу, застосованого права, обміну інформацією тощо). Надалі сторони підписують додаткові угоди (додатки, специфікації тощо), в яких фіксують суттєві умови щодо номенклатури, якості, кількості, місця та строків поставки на конкретну партію товару, які не були визначені у рамковому або генеральному договорі (контракті). В якому порядку подається таке повідомлення?
Ця ситуація, як роз’яснює Мінфін, хоч і не передбачена, але не суперечить ПКУ. Що це означає на практиці?
Підпункт 39.3.3.5 ПКУ передбачає направлення платником податків контролюючому органу повідомлення про факт укладення договору (контракту) про операції зі сировинними товарами та узгодження сторонами договору (контракту) суттєвих умов договору (контракту).
Отже, якщо йдеться про попередній договір (незалежно від його найменування – рамковий, генеральний тощо), повідомлення подавати зарано!
Повідомлення подається за фактом укладення такого договору, оскільки в такому договорі (контракті) сторони ще не узгодили всіх істотних (суттєвих) умов, але вирішили узгодити їх в майбутньому.
Платник податку має право подати повідомлення про укладення відповідного договору (контракту) на здійснення операцій зі сировинними товарами після того, як на підставі відповідної додаткової угоди (доповнення, додатка, специфікації тощо) сторонами будуть узгоджені всі суттєві умови договору (контракту), зокрема, в частині характеристик та ціни товарів, обсягу, умов постачання, оплати та відповідальності. Якщо виконуються ці умови, повідомлення може бути подано щодо кожної додаткової угоди (доповнення, додатка, специфікації тощо), на підставі якої буде здійснюватися постачання конкретної партії товару.
І далі так.
Якщо сторони договору будуть дотримуватися узгоджених ними умов на практиці, то порівняння ціни контрольованої операції з котирувальними цінами буде проводитися податківцями на найближчу дату до дати ціноутворення, узгодженої сторонами контрольованої операції (зокрема, на найближчу дату до дати укладення додаткової угоди).
Якщо податковим органом буде встановлено, що інформація, зазначена у повідомленні не узгоджується з фактичною поведінкою сторін, податковий орган має право провести порівняння ціни контрольованої операції з котирувальними цінами на дату переходу права власності предмета контрольованої операції або дату відвантаження товару згідно з товарно-транспортним документом відповідно до умов та фактичних обставин здійснення такої контрольованої операції.
Які операції для цілей трансфертного ціноутворення визнаються контрольованими відповідно до пп. «е» пп. 39.2.1.4 ПКУ?
Закон №466 додав новий підпункт до переліку контрольованих операцій. За ним до цих операцій потрапили всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток платника податків.
Зокрема, йдеться про операції, у результаті яких обсяг доходу та/або фінансовий результат платника податку зменшується внаслідок повної або часткової, безповоротної або тимчасової передачі функцій разом з матеріальними та/або нематеріальними активами (або без них), вигодами, ризиками та можливостями іншому платнику податку (іншій особі) в тих випадках, коли у взаємовідносинах між непов’язаними особами така передача не здійснювалася б без компенсації, незалежно від того, чи відображені такі операції у бухгалтерському обліку.
Цікавий підпункт - чи не так? Обсяг доходу або фінрезультат зменшуються, а в бухобліку це не відображено – для бухгалтера це звучить дивно. Але тим не менше, це норма ПКУ.
Мінфін не додає ясності в цьому питанні. Адже замість того, щоб конкретизувати і окреслити перелік операцій, про які йдеться, говорить протилежне. На його думку, пп. 39.2.1.4 ПКУ, яким визначені господарські операції для цілей трансфертного ціноутворення, не є вичерпним, а, отже будь-які його уточнення, зокрема, щодо операцій реструктуризації бізнесу, не вважаються розширенням переліку операцій для цілей контролю трансфертного ціноутворення. А це вже «зелене світло» для податківців і загроза багатьох суперечок при майбутніх перевірках з ТЦО.
Крім того, Мінфін наголошує, що пп. «ґ» пп. 39.4.6 ПКУ передбачено, що платники податків мають зазначати в документації з трансфертного ціноутворення відомості про реструктуризацію бізнесу або передачу нематеріальних активів у звітному або попередньому році з поясненням аспектів таких операцій, що вплинули або впливають на діяльність платника податків.
Мінфін виправдовується тим, що, зокрема, особливості застосування правил ТЦО до операцій з реструктуризації бізнесу розглядаються у розділі IX «Аспекти трансфертного ціноутворення під час реструктуризації бізнесу» Настанов Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб. Ці Настанови є загальновизнаними рекомендаційно-методичними в галузі податкового регулювання трансфертного ціноутворення у міжнародній практиці.
Як уникнути збільшення фінрезультату на 30% придбаних або проданих товарів, робіт, послуг у ЗЕД?
А це вже цікаве питання, яке не стосується не лише останніх новацій. Нагадаємо, що податкова різниця (збільшення фінрезультату на 30% придбаних в нерезидента товарів, робіт, послуг) за пп. 140.5.4 ПКУ застосовується вже кілька років, про що ми писали тут. А от аналогічне збільшення при продажу товарів, робіт та послуг нерезидентам з'явилося в пп. 140.5.5-1 ПКУ саме завдяки Закону №466, тобто з 2020 року. Перелік нерезидентів, щодо яких діють зазначені норми, затверджено постановою КМУ від 04.07.2017 р. №480.
Проте такого збільшення можна уникнути, якщо нерезидент надасть платнику податку документ, який свідчитиме, що нерезидент все ж таки платить податок на прибуток (або його аналог) у своїй державі.
Мінфін зазначає, що типової форми цього документу не існує (а отже, конкретики обмаль). Проте свої рекомендації надає.
Тож, у цьому документі має бути зазначено:
- про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, як зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку);
- інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).
Доцільним, на думку Мінфіну, також є отримання такого документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно зі законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.
Коли саме нерезидент має надати цей документ, Мінфін не уточнює. Проте зазначає: щоби не робити збільшення фінрезультату, зазначений документ повинен зберігатися у резидента – платника податку на прибуток і має бути наданий:
- на запит податківців під час проведення відповідної документальної перевірки;
- або на письмовий запит податківців про подання інформації, надісланий платнику податку відповідно до п. 73.3 ПКУ.
А якщо такі операції здійснюються за договором комісії?
На це Мінфін відповідає таке.
Щодо договорів комісії на продаж, збільшувати фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, зобов’язаний комітент – резидент, за дорученням якого відповідні товари, у тому числі необоротні активи, було реалізовано комісіонером–резидентом.
Щодо договорів комісії на купівлю, збільшувати фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, зобов’язаний комітент–резидент, за дорученням якого відповідні товари, у тому числі необоротні активи, було придбано комісіонером–резидентом.
Звісно, ж, якщо нерезидент не надасть відповідний документ (про який ми говорили вище), який звільнить резидента від обов’язку збільшувати фінрезультат.
Ще один спосіб уникнути збільшення фінрезультату – це довести відповідність цін за операцію принципу «витягнутої руки». Для цього навіть не треба подавати Звіт про КО (адже операція не контрольована!). Але чи треба оформлювати при цьому якийсь документ?
Мінфін відповідає, що платник податків має задокументувати як сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, інформацію, визначену у пп. 39.4.6 ПКУ, в обсязі, необхідному для оцінки платником податку та контролюючим органом відповідності рівня ціни або показника рентабельності відповідної операції (операцій) принципу «витягнутої руки».
Тобто так, документ має бути. Як він виглядатиме, вирішуватиме сам платник податку на прибуток. Але інформації в ньому (або в сукупності таких документів) має бути достатньо, щоб підтвердити звичайність ціни.
Такий документ надається платником на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платником податку прийнято рішення про незбільшення фінансового результату, або на запит контролюючого органу відповідно до п. 73.3 ПКУ.
На жаль, під час визначення звичайної ціни може виявитися, що фактична ціна операції їй не відповідає. Звісно, ми говоримо про випадки, коли товар, роботу чи послугу було придбано дорожче або продано дешевше, ніж звичайна ціна. І тут у платника податків виникає два варіанти:
- або не зберігати документи про аналіз відповідності такої операції принципу «витягнутої руки». І тоді збільшити фінрезультат на 30% від такої операції;
- або зберегти такі документи і збільшити фінрезультат на суму різниці між звичайною та фактичною ціною.
Платник податку, звісно, обирає найвигіднійший варіант. Оскільки, як визнає у коментованій УПК сам Мінфін, різниця між звичайною та фактичною ціною може бути як меншою за 30% вартості товарів, робіт та послуг, придбаних (реалізованих) у відповідних операціях, так і більшою.