ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що до земель сільськогосподарського призначення відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) належать сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя.
Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч. 1 ст. 98 ЗКУ).
Власники та користувачі земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, зобов’язані надавати право сервітуту для забезпечення проходу (проїзду) іншим власникам та користувачам земельних ділянок до належної їм на відповідному праві земельної ділянки (абзац другий ч. 6 ст. 37-1 ЗКУ).
Частиною 1 ст. 102-1 ЗКУ встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 102-1 ЗКУ (ч. 2 ст. 102-1 ЗКУ).
З огляду на вищенаведене у платника податку на прибуток – користувача земельної ділянки, яка перебуває в користуванні такого платника на підставі договору про встановлення земельного сервітуту (права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь)) або суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для забудови) не виникає обов’язку визначати МПЗ щодо таких земельних ділянок.
Юрособа (платник податку на прибуток) – власник земельних ділянок, які перебувають у користуванні інших осіб на підставі укладеного договору про встановлення земельного сервітуту, суперфіцію, визначає МПЗ щодо тих земельних ділянок, які належать до сільськогосподарських угідь.
Якщо земельні ділянки належать до несільськогосподарські угідь, то МПЗ не визначається.