Відповідно Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР (далі – Закон №504) додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, відносяться до соціальних та надаються:
- понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього ж Закону,
- понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами,
і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 Закону №504.
На додаткові відпустки мають право (ст. 19 Закону №504):
- жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
- жінка, яка працює і має дитину-інваліда;
- жінка, яка усиновила дитину;
- мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
- одинока мати (батько);
- батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.
Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини.
Зверніть увагу! Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом 504 не встановлено. В цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-III, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто до 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України (далі ― СКУ) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, оскільки згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182-1 КЗпПУ, поширюються також на піклувальників.
Тривалість відпусток (ст. 182-1 КЗпПУ):
- звичайний порядок - 10 календарних днів, без урахування святкових та неробочих днів;
- за наявності декількох підстав - не більше 17 календарних днів*.
* Наявність неповнолітніх дітей або ж повнолітньої дитини-інваліда є окремими підставами для надання такої відпустки. А поєднання цих двох підстав (наприклад, в працівниці є дві неповнолітні дитини, одна з яких є інвалідом) дає право на підвищений розмір такої відпустки.
Порядок надання
Логічно, що право на цю відпустку має лише людина, що працює. Реалізувати своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.
Відпустка надається в будь-який час протягом календарного року (див. лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 р. №76/13/116-15).
Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але, на думку Мінсоцполітики, працівниця, яка має право на соцвідпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів. Відповідне роз’яснення наведено у листі Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. №256/13/116-15.
Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку, така відпустка не «згорає» і він має право використати її у наступних роках. В разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і відпустки «на дітей» згідно із ст. 24 Закону №504.
Якщо в поточному році дитині виповнюється граничний вік, який дає право на соцвідпустку, така відпустка надається протягом цього року в повному розмірі. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини.
Документи, що підтверджують статус одинокої матері (аналогічні документи можуть використовувати для підтвердження права на соцвідпустку і одинокі батьки, вдівці тощо)
|
Статус |
Документальне підтвердження |
|
Жінка, що виховує дитину без батька: |
|
|
• розлучена, що виховує дитину сама, якщо батько не проживає з дитиною |
• копія свідоцтва про народження дитини; |
|
• жінка, знову одружилася, але дитина не всиновлена новим чоловіком |
• довідка органів РАГСа про те, що дитина не всиновлена новим чоловіком; |
|
Жінка, що не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька або запис зроблений зі слів матері |
• копія свідоцтва про народження дитини; |
|
Вдова |
• копія свідоцтва про народження дитини; |
За наявності відповідних документів, які підтверджують право на отримання відпустки «на дітей», надання такої відпустки відбувається на підставі заяви працівниці і оформлюється наказом роботодавця.
Приклад заяви
Директору ТОВ «Наша Мрія»
Олефіренко І. С.
Керівника відділу продаж
Панібатько Магдалени Семенівни
Заява
Прошу надати мені додаткову соціальну відпустку як матері двох дітей віком до 15 років з 11 травня 2015 р. тривалістю 10 календарних днів.
01.05.2015 р. М.С.Панібатько
Приклад наказу
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАША МРІЯ»
НАКАЗ
02.05.2015 р. м. Харків №165
Про надання додаткової соціальної відпустки
НАКАЗУЮ:
Панібатько Магдалені Семенівні, керівнику відділу продаж, надати додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, з 11 травня 2015 р. на 10 календарних днів.
Підстави: 1. Заява Панібатько М.С. від 01.05.2015 р.
2. Копії свідоцтв про народження дітей.
Директор І.С.Олефіренко
З наказом ознайомлена:
02.05.2015 р. М.С.Панібатько
Оплата відпустки «на дітей». За дні такої відпустки потрібно нараховувати оплату шляхом їх помноження на середньоденну заробітну плату, як розраховується на підставі Порядку, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.
Середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпПУ). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки, теж, за винятком святкових і неробочих.