У практиці вітчизняного бізнесу періодично постають певні «дедлайни», в яких за відсутності належної організації, мусять взяти участь всі або переважна частина суб’єктів господарювання, під загрозою великого штрафу. Цього року на часі було подання держреєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи.
Наразі багато підприємств відповідну інформацію надати не встигли, і тому цікавляться наскільки реальною є загроза відповідного адмінштрафу. Проведемо аналіз відповідальності за таке правопорушення з точки зору адміністративного права
Що слід було подати?
Законом від 14 жовтня 2014 року №1701 було внесено ряд змін до Закону про держреєстрацію, і передбачено, що ЄДР юросіб та фізосіб-підприємців повинен містити інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі контролера її засновника, якщо засновник - юридична особа (ст. 17 Закону про держреєстрацію).
В п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1701 було передбачено, що юрособи, зареєстровані до набрання ним чинності, подають держреєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник - юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності 25 листопада 2014 р., відповідно інформацію необхідно було подати до 25 травня.
Чи визначена форма інформації?
Власне форму подання інформації для юридичних осіб, які зареєстровані до 25.11.2014 так і не було офіційно визначено. В повідомленнях Держреєстру зазначалося, що це форма реєстраційної картки (форма №4), після внесення до форми змін у грудні 2014 р., однак це форма про внесення змін до відомостей про юридичну особу. А безпосереднього обов’язку подання саме цієї форми в разі, якщо зміни до складу засновників не вносилися, чинними нормативними актами не передбачено (повідомлення на сайтах не можуть створювати норм права).
За що передбачена відповідальність?
Законом №1701 внесено також доповнення до КПАП, яким доповнено ст. 166-11 кодексу частиною 5, в якій передбачається адміністративна відповідальність керівника юрособи за неподання інформації про контролера держреєстратору, і за це встановлено штраф від 300 до 500 нмдг, тобто від 5100 до 8500 грн.
Об’єктивна сторона
Відповідальність настає за неподання інформації. За неподання інформації саме до 25 травня 2015 року чи за подання недостовірної інформації відповідальність за ч. 5 ст. 166-11 КпАП – не передбачена.
Тож якщо інформація все ж-таки буде подана, але із запізненням, то підстави для накладення штрафу відсутні.
Суб’єкт
Штраф може бути накладений на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від її імені (орган управління). Відповідальності другої особи – головного бухгалтера не передбачено. Відповідальність керівника не може бути покладена й на інших посадових осіб.
Суб’єктивна сторона
Є ряд юросіб, які інформації про кінцевих власників своїх засновників не мають. Тому навіть при бажанні вони не можуть надати відповідну інформацію. На нашу думку, якщо керівник юрособи звернувся офіційно до засновника з запитом, а засновник відповіді не надав, або надав відмову, вина керівника в ненаданні інформації – відсутня. А тому відсутній і склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 166-11 КпАП. В таких випадках провадження в справі підлягає закриттю за п. 1 ст. 247 КПАП (з урахуванням ст. 9 КпАП).
Водночас, говорячи про відсутність вини, слід мати на увазі те, про що йшлося вище: нормативними документами на сьогодні не визначено, що відомості про контролера мали надаватися держреєстратору саме за ф. 4 (власне, самої форми подання такої інформації не визначено).
Процедура притягнення до відповідальності
Адмінштрафи накладаються на підставі протоколів, що складаються уповноваженими особами. Як правило для кожного правопорушення є один уповноважений складати протоколи орган. Однак для цього правопорушення – слід бути обережним: коло органів, уповноважених їх складати є дуже широким. Так, згідно зі ст. 255 КПАП протоколи за ч. 5 ст. 166-11 складають уповноважені на те посадові особи суб'єктів державного фінансового моніторингу.
А до переліку таких суб’єктів за Законом про фінмоніторинг3, належать НБУ, Держфінмоніторинг, Мінюст, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури, Нацкомфінпослуг та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Тож кожен із цих органів, якщо судити лише виходячи із норм закону, при перевірці може скласти адмінпротокол за ст. 166-11 КПАП.
Об’єкт правопорушення
Незважаючи на те, що протокол за розглядуване правопорушення складають суб’єкти держфінмоніторингу, слід зважати на те, що з самої назви ст. 166-11 КПАП випливає, що йдеться про «Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Відносини, установлені порядком держреєстрації, – і є об’єктом відповідного правопорушення.
Складання протоколу держреєстратором?
Відповідно найбільш, на наш погляд, перспективним з точки зору складання протоколу є саме держреєстратор або відповідна посадова особа в системі Мінюсту. Адже саме держреєстратору розглядувані відомості мали бути подані, і лише держреєстратор достовірно знає чи подана ця інформація.
Так, на сьогодні, згідно з постановою Кабміну від 31.03.2015 №150 «Питання Міністерства юстиції» Державною реєстраційною службою України припинено виконання функцій і повноважень. Забезпечення здійснення зазначених функцій і повноважень покладено на Міністерство юстиції постановою Кабміну від 21.01.2015 №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».
Слід однак зазначити, що чинна на сьогодні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Мін’юсту 29.09.2010 №2336/5, в якій говориться про правопорушення у сфері фінмоніторингу (коли Мінюст складає протоколи як суб’єкт держфінмоніторингу), містить лише вказівки на адміністративні правопорушення, передбачені статтями 166-9 та 188-34 КПАП, а про статтю 166-11 мови не ведеться. Тому навряд чи реєстратори чи інші посадові особи складатимуть до внесення змін до названої Інструкції протоколи за ч. 5 ст. 166-11.
Судовий розгляд і строк давності
Важливо, що згідно зі ст. 221 КПАП, справи про розглядуване адмінправопорушення розглядаються в судовому порядку. Відповідно для них ст. 38 КпАП встановлює 3-місячний строк давності. Таке правопорушення є триваючим, і повинне обчислюватися з дня його виявлення. Днем виявлення правопорушення в даному випадку, на нашу думку, слід вважати перший день, наступний за граничним строком подання (для юросіб, зареєстрованих до 25 листопада – строк давності слід обчислювати з 25 травня 2015 р). Відповідно якщо постанова судді про накладення адмінштрафу не буде винесена до 25 серпня 2015 року, загроза застосування адмінштрафу минає за строком давності.
Висновки
Незважаючи на відчутні розміри штрафів, імовірність притягнення до відповідальності в межах передбачених законом строків давності є доволі низькою. Це обумовлюється широкою кількістю контролюючих суб’єктів, перехідним періодом в діяльності держреєстраторів при переході їх безпосередньо до управлінь юстиції, а також відсутністю практичної можливості судів оперативно розглянути значну кількість протоколів у літній період.
Водночас рекомендуємо подати держреєстратору відповідну інформацію, оскільки підтвердження відповідної інформації може знадобитися для надання банкам, іншим суб’єктам первинного фінмоніторнигу (ст. 9 Закону про фінмоніторинг).
Водночас законодавцеві та Мін’юсту варто було би порадити не стимулювати корупцію, впроваджуючи короткі строки подання, незрозумілі форми за відсутності офіційно затверджених зразків та інструкцій, а передбачити подання відповідної інформації, приміром, при підтвердженні відомостей про юридичну особу (ф. 6) протягом року.
Олексій Кравчук, аудитор, к.ю.н., доцент