Коментар до листа ПФУ від 29.09.2023 р. №36419-41846/У-03/8-2800/23
Фахівці ПФУ у листі №36419 вказали, що відповідно до ст. 11 Закону №1105 страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, фізичні особи – підприємці, фізособи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до застрахованих осіб на інших підставах.
Своєю чергою, ч. 1 ст. 12 Закону №1105 визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період зайняття підприємницькою та іншою, зазначеною вище, діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Визначення застрахованої особи встановлено Законом про ЄСВ.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ.
Окремо фахівці ПФУ зауважили, що для фізичних осіб, які сплачують ЄСВ за себе самостійно, визначено спеціальні строки сплати.
А право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону №1105 (тобто право на лікарняні та декретні від ПФУ) такі особи набувають тільки після сплати ЄСВ!
За який період треба сплатити ЄСВ, щоб отримати лікарняні або декретні?
Фахівці ПФУ наполягають: у разі якщо ФОП або інша самозайнята особа у розрахунковому періоді та місяці настання страхового випадку сплачувала ЄСВ у розмірі та за правилами, визначеними нормами чинного законодавства, вона має право на страхові виплати за кошти Пенсійного фонду України.
Базовий розрахунковий період для обрахунку середньої зарплати (доходу) для виплати лікарняних та декретних дорівнює 12 календарним місяцям перед настанням страхового випадку.
Отже, щоб отримати кошти від ПФУ, фізособі треба сплатити за себе ЄСВ за 12 місяців до і за сам місяць, у якому почався період тимчасової непрацездатності або вагітності та пологів згідно з листком непрацездатності. А ще – щоб зобов’язання зі сплати ЄСВ за такі місяці було зазначене у відповідній звітності (у додатку до податкової декларації).
Це та сама дилема вибору: під час дії воєнного стану ФОП має право не платити ЄСВ за себе, але якщо все ж таки за певні місяці сплатить, то і в декларації він має зазначити про таку сплату. Інакше ПФУ вважатиме такі кошти помилково або надміру сплаченими, і ці місяці до страхового стажу не увійдуть. І права вважатися застрахованою особою у цих місяцях у ФОПа не буде.
Як відомо, нині через воєнні пільги чимало ФОПів ЄСВ за себе не сплачують. У таких випадках вони не мають права на фінансування ПФУ, оскільки не є застрахованими особами.
Навіть одноразова сплата ЄСВ у місяці настання страхового випадку за такий місяць не призведе до обов’язку ПФУ щодо фінансування.
Як скласти заяву-розрахунок та подати її та документи до ПФУ?
Нормою ст. 26 Закону №1105 визначено, що підставою для фінансування страхувальників Пенсійним фондом України є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.
Зауважимо, що окремої інструкції для ФОПів щодо складання заяви-розрахунку не існує. Тож можна або орієнтуватися на алгоритм для юросіб (зокрема, про подання в е-формі читайте тут), або звернутися до органу ПФУ та скласти таку заяву-розрахунок за допомогою фахівця Фонду.
До сформованої заяви-розрахунку фізичній особі – підприємцю необхідно додати:
- копію довідки із територіального органу ДПС про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ на момент настання страхового випадку;
- копію поданої декларації за розрахунковий період та місяць настання страхового випадку. Щодо тих місяців, строк подання звітності за які ще не настав, потрібно подати декларацію зі статусом «Довідкова». Як її заповнювати, ми розповідали тут.
Наразі нагадаємо основні правила.
Для отримання фінансування від ПФУ слід подати декларацію з позначкою «Звітна» та додатковою позначкою «Довідково». У її складі формується Додаток 1, який заповнюється таким чином:
- у заголовній частині в комірці 01 «Звітна» та в комірці 04 «Довідково» проставляється позначка «Х»;
- у розд. 1 вказується реєстраційний номер облікової картки платника податків з урахуванням примітки 4 до Додатка 1;
- у розд. 2 – серія (за наявності) та номер паспорта для ідентифікації платника єдиного внеску у Пенсійному фонді України з урахуванням примітки 5 до Додатка 1;
- у розд. 3 – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
- у розд. 4 в полі «Податковий (звітний) період» у комірці «місяць» вказується арабськими цифрами від 1 до 12 номер календарного місяця, в якому настав страховий випадок;
- у розд. 5 «Тип форми» в полі «призначення матеріального забезпечення, страхових виплат» проставляється позначка «Х»;
- розд. 6 «Дата державної реєстрації припинення» не заповнюється;
- у розд. 7 вказується основний код економічної діяльності за КВЕД згідно з реєстраційними документами;
- у розд. 8 зазначаються період перебування фізичної особи – підприємця на спрощеній системі оподаткування як платника єдиного внеску, за який сплачені страхові внески (з дня закінчення попереднього звітного періоду до дати настання страхового випадку включно) та код категорії застрахованої особи («6»);
- рядки та графи у розд. 9 обов’язково заповнюються в розрізі місяців за період, визначений у розд. 8, де у графі 2 відображається самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок в межах максимальної величини, а у графі 4 обчислюються суми єдиного внеску, які підлягають сплаті на небюджетні рахунки за даними звітного (податкового) періоду. Загальна сума обчисленого єдиного внеску зазначається у рядку «Усього» графи 4.