Нормальна потужність за НП(С)БО 16 у 2026 році: визначення, розрахунок ЗВВ, ризики та практика Верховного Суду

1. Визначення та сутність нормальної потужності
2. Як визначити нормальну потужність на підприємстві?
3. Як нормальна потужність впливає на розрахунок загальновиробничих витрат (ЗВВ)?
4. Як нормальна потужність впливає на собівартість і податки?
5. Типові помилки та оптимізація витрат
6. Висновки та поради
7. Де почитати про бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції та надання послуг?

Визначення та сутність нормальної потужності

Практикуючому бухгалтеру варто сприймати показник нормальної потужності не просто як чергову технічну характеристику з паспорта обладнання. Це – ключовий елемент облікової політики. Саме він визначає, яка сума витрат перетвориться на виробничу собівартість продукції та «зависне» на складі (рахунки 23, 26), а яка – одразу спишеться на витрати періоду й зменшить поточний прибуток.

Пункт 4 НП(С)БО 16 визначає:

Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, якого підприємство може досягти за звичайних умов роботи протягом кількох років або операційних циклів. При цьому обов'язково враховують заплановане технічне обслуговування та ремонти.

Якщо розібрати це визначення детальніше, можна виділити три ключові ознаки, на які слід спиратися під час розрахунку:

• Очікуваність (плановість): це не фактичний обсяг випуску за минулий місяць. Ми говоримо про прогнозований показник, на який підприємство орієнтується в майбутньому.
• Усередненість: показник має відображати середній рівень діяльності за кілька років. Такий підхід допомагає згладити випадкові сплески чи різкі падіння виробництва.
• Реальність (а не технічний максимум): паспортні дані верстата чи лінії часто вказують на теоретичний максимум роботи. Натомість нормальна потужність – це обсяг, якого реально досягти за «звичайних умов». Тобто ми обов'язково віднімаємо вихідні, святкові дні, планові ремонти та технологічні зупинки.

По суті, нормальна потужність працює як база для розподілу постійних загальновиробничих витрат (ЗВВ).

Залежно від встановленого рівня потужності, ми ділимо такі витрати на дві групи:

1. Розподілені (Д-т 23): ці витрати списуються на виробничу собівартість готової продукції (запасів). Вони вплинуть на фінансовий результат лише тоді, коли ви продасте ці товари.
2. Нерозподілені (Д-т 90): ці суми ми визнаємо витратами звітного періоду безпосередньо в місяці їх виникнення. Вони одразу зменшують прибуток поточного місяця.

Зверніть увагу!

Чим вищий рівень нормальної потужності ви затвердите у порівнянні з фактичним випуском, тим більшою виявиться сума нерозподілених ЗВВ. А отже, фінансовий результат (прибуток) зменшиться миттєво.

Головне – не плутати нормальну потужність із фактичним випуском продукції. Це класична помилка. Через неї під час простоїв собівартість однієї одиниці товару стає значно дорожче, а податківці отримують привід звинувачувати вас у продажу нижче собівартості.

Таблиця 1. Як різні рівні потужності впливають на бухгалтерський облік ЗВВ

Як бачимо, якщо правильно встановити нормальну потужність, підприємство отримує законний інструмент для регулювання собівартості та надійний захист від податкових ризиків у разі коливань обсягів виробництва.

Як визначити нормальну потужність на підприємстві?

Оскільки національні стандарти бухгалтерського обліку не містять готової жорсткої формули розрахунку, кожне підприємство визначає цей показник самостійно. Тут доведеться застосувати професійне судження та врахувати специфіку власного виробничого циклу.

Те, що в законодавстві немає єдиної обов'язкової методики, – це не мінус, а зручний інструмент захисту. Ви маєте право обрати саме той показник, який найкраще показує «звичайні умови діяльності» вашого бізнесу. Податкові органи не мають права самовільно перераховувати рівень вашої нормальної потужності, якщо ви обґрунтували його внутрішніми розрахунками та документами.

Покрокова процедура встановлення

Щоб ваш показник мав залізобетонну доказову силу під час податкової перевірки, радимо діяти за такою схемою:

1. Створення комісії: Керівник підприємства видає наказ про створення спеціальної комісії. До її складу зазвичай залучають головного бухгалтера, провідного інженера, технолога та фахівця зі збуту.
2. Аналіз даних: Комісія детально вивчає обсяги виробництва за минулі роки (наприклад, за останні 3 – 5 років) та бере до уваги прогнози відділу продажів на майбутнє.
3. Документування рішення: Результати роботи комісії оформлюють протоколом. У ньому чітко фіксують обраний рівень потужності та одиниці виміру.
4. Затвердження показника: Показник нормальної потужності разом із обраною базою розподілу обов'язково прописують у наказі про облікову політику підприємства (згідно з п. 16 НП(С)БО 16).

Обираємо одиницю виміру нормальної потужності 

База розподілу повинна відповідати технологічній суті вашого виробництва. Найчастіше на практиці за одиницю виміру обирають:

• машино-години роботи обладнання;
• години праці виробничого персоналу;
• обсяг випущеної продукції у натуральних одиницях;
• прямі витрати (на оплату праці або матеріальні витрати).

Приклад 1. Розрахунок нормальної потужності

Підприємство вирішило вимірювати нормальну потужність у машино-годинах.

За попередні 30 місяців роботи обладнання фактично відпрацювало 400 000 маш.-год. Через скорочення замовлень у наступні 3 роки керівництво очікує падіння виробничої активності. Тому спеціально створена комісія спрогнозувала загальний обсяг роботи обладнання на рівні 360 000 маш.-год на аналогічний 30-місячний період.

Розрахуємо нормальну місячну потужність: 360 000 маш.-год : 30 місяців = 12 000 маш.-год.

Судова практика

Те, наскільки важливо детально зафіксувати показники нормальної потужності в обліковій політиці, наочно ілюструє справа №825/1053/18 (див. Постанову Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №825/1053/18):

• Суть спору: Податківці звинуватили елеватор у тому, що підприємство надавало послуги нижче собівартості в період міжсезоння (із травня по липень), коли виробниче завантаження було мінімальним.
• Як захистився платник податків: Компанія прописала у своїй обліковій політиці, що за нормальну потужність вона приймає показники пікового місяця завантаження (лютого). Це дало змогу юристам та бухгалтерам підприємства довести в суді, що в літні місяці фактична потужність становила лише 3,24% від нормальної.
• Результат: Більшу частину витрат підприємство цілком законно визнало нерозподіленими ЗВВ (тобто витратами періоду) і не включало до виробничої собівартості послуг. Це повністю спростувало висновки податкової про нібито заниження цін реалізації.

Важливо!

Чітка методика в обліковій політиці та документально підтверджений розрахунок нормальної потужності – ваш головний аргумент у суперечках із контролерами щодо визначення виробничої собівартості продукції і поточних витрат.

Як нормальна потужність впливає на розрахунок загальновиробничих витрат (ЗВВ)?

Розподіл ЗВВ – суто технічний етап бухгалтерської роботи, на якому нормальна потужність виконує роль своєрідного фільтра. Цей показник допомагає відокремити  витрати, які ми включаємо до собівартості продукції, від витрат, які мають одразу потрапити до витрат періоду.

Для коректного обліку розподіляйте всі загальновиробничі витрати на дві групи відповідно до вимог п. 16 НП(С)БО 16:

1. Змінні ЗВВ: витрати, які змінюються прямо пропорційно до обсягу виробничої діяльності (наприклад, електроенергія для роботи обладнання, допоміжні матеріали). Такі витрати ми повністю включаємо до виробничої собівартості (Д-т 23) на основі фактичної потужності звітного періоду.
2. Постійні ЗВВ: витрати, які залишаються практично незмінними у разі коливання обсягів випуску (оренда виробничого цеху, амортизація обладнання, зарплата цехового адмінперсоналу). Саме ці витрати ми розподіляємо за допомогою показника нормальної потужності.

Залежно від того, чи виконує підприємство запланований обсяг (тобто нормальну потужність), бухгалтер застосовує один із двох сценаріїв обліку постійних ЗВВ.

Таблиця 2. Варіанти бухгалтерського обліку постійних загальновиробничих витрат (ЗВВ)

Судова практика

Яскравим прикладом того, наскільки важливим є правильний розподіл ЗВВ, є справа №816/1827/16 (див. Постанову Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №816/1827/16):

Суть спору: Податковий орган намагався довести, що підприємство штучно занизило собівартість реалізації продукції, оскільки не включило всі загальновиробничі витрати до виробничої собівартості кожної виготовленої одиниці продукції.

Рішення суду: Верховний Суд став на бік заводу й підтвердив такі ключові висновки:

• Через кризу та відсутність замовлень фактична потужність підприємства виявилася значно нижчою за заплановану нормальну потужність.
• За таких умов неминуче виникають нерозподілені постійні ЗВВ. Згідно з п. 16 НП(С)БО 16 їх слід списувати безпосередньо на витрати періоду (Д-т 90), а не штучно «накручувати» на собівартість кожної одиниці виготовленого товару.
• Якщо під час простою виробництва механічно включати всі без винятку витрати до собівартості продукції, це призведе до значного викривлення фінансової звітності, що прямо суперечить стандартам бухгалтерського обліку.

Важливо!

Якщо ваше виробництво працює не на повну силу, обов'язково розраховуйте нерозподілені ЗВВ через показник нормальної потужності. Це вбереже вас від штучного завищення вартості залишків продукції на складі та дозволить законно показати збитки від простою в тому періоді, коли вони фактично виникли.

Нормальна потужність – це ваше законне юридичне та методологічне обґрунтування для списання частини витрат безпосередньо на фінрезультат. Воно надійно захищає бізнес від безпідставних звинувачень у нелогічному формуванні собівартості.

Як нормальна потужність впливає на собівартість і податки?

Показник нормальної потужності працює як чітка межа: він розмежовує капіталізовані витрати (ті, що накопичуються у вартості товару на складі) та витрати періоду (ті, що миттєво зменшують бухгалтерський прибуток). Цей розподіл прямо впливає на ваш фінрезультат і допомагає успішно захищати базу оподаткування ПДВ.

Для цього бухгалтеру критично важливо чітко розрізняти два поняття собівартості, які визначає п. 11 НП(С)БО 16:

• Виробнича собівартість (рахунки 23, 26): сюди входять прямі витрати, змінні ЗВВ та розподілені постійні ЗВВ. Вона формує балансову вартість залишків на складі й зменшить прибуток лише тоді, коли ви продасте готовий товар.
• Собівартість реалізації (рахунок 90): вона складається з виробничої собівартості фактично проданих товарів та всієї суми нерозподілених постійних ЗВВ.

Оскільки нерозподілені постійні ЗВВ виникають через недозавантаження потужностей, вони взагалі не потрапляють на рахунок 26. Бухгалтер списує їх прямо в дебет рахунку 90 у місяці їх виникнення. Це дозволяє підприємству абсолютно легально відобразити збиток від простою, не чекаючи моменту продажу готової продукції.

ПДВ та мінімальна база оподаткування

Відповідно до п. 188.1 ПКУ база оподаткування ПДВ для самостійно виготовлених товарів чи послуг не може бути нижчою за їхню звичайну ціну. Прямої прив'язки бази ПДВ до виробничої собівартості в Кодексі вже немає, але на практиці податкові ризики все одно залишаються високими.

Під час перевірок контролери часто намагаються прирівняти звичайну ціну до повної суми фактичних витрат (тобто до собівартості реалізації з рахунку 90, куди вже потрапили нерозподілені ЗВВ). Проте це помилка. Оскільки нерозподілені витрати за правилами бухобліку не формують виробничу собівартість продукції, вони не повинні впливати й на розрахунок об'єктивної вартості одиниці товару при обґрунтуванні його звичайної ціни.

Судова практика

Важливим прецедентом у цьому питанні є справа №816/2310/16 (див. Постанову Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №816/2310/16). Хоча цей спір виник ще в період дії старої редакції ПКУ (коли база ПДВ прямо залежала від собівартості), логіка суддів Верховного Суду залишається актуальною і сьогодні для доведення структури реальних витрат на виробництво:

• Що відбулося: Під час перевірки податківці самостійно перерахували базу ПДВ. Вони додали до неї нерозподілену частину загальновиробничих витрат, яка виникла через зупинку однієї з виробничих установок підприємства.
• Рішення суду: Верховний Суд підтвердив, що база оподаткування має спиратися виключно на виробничу собівартість, розраховану за нормами НП(С)БО 16. Нерозподілені ЗВВ є витратами періоду. Вони не формують балансову вартість одиниці продукції, а тому суд визнав донарахування ПДВ протиправним і скасував його.

Щоб краще розуміти логіку ціноутворення, порівняємо вплив цих двох видів витрат:

• Розподілені постійні ЗВВ: включаються до вартості залишків продукції на складі (через Д-т 23) та обов'язково беруть участь в аналізі вартості товару.
• Нерозподілені постійні ЗВВ: не включаються до вартості залишків на складі (одразу списуються в Д-т 90) та не враховуються при обґрунтуванні звичайної ціни для цілей ПДВ.

Важливо!

Чіткий розрахунок нормальної потужності слугує надійним захистом від спроб податківців штучно завищити звичайні ціни. Чим ретельніше ви обґрунтуєте появу нерозподілених витрат у своєму обліку, тим легше вам буде довести реальну та економічно обґрунтовану вартість готової продукції в періоди недозавантаження виробництва.

Типові помилки та оптимізація витрат

Показник нормальної потужності – один із найсуб'єктивніших елементів облікової політики. Це створює як широкі можливості для законної оптимізації податків, так і серйозні фіскальні ризики під час перевірок.

Аналіз актів податкових перевірок та актуальної судової практики дозволяє виділити три найбільш критичні помилки бухгалтерів:

1. Підміна нормальної потужності фактичним випуском. Бухгалтери часто автоматично прирівнюють нормальну потужність до реального обсягу виробництва за конкретний місяць. Це груба помилка. Фактичний випуск постійно коливається через випадкові простої чи раптові сплески замовлень. Натомість нормальна потужність має залишатися стабільним, запланованим показником.
2. Механічне усереднення без коригування. Розрахунок простого середнього показника (наприклад, за попередні 12 місяців) без урахування модернізації обладнання чи сезонних коливань робить нормальну потужність економічно необґрунтованою.
3. Відсутність доказового ланцюжка. Навіть якщо ви розрахували всі цифри абсолютно правильно, відсутність протоколу засідання комісії та чіткої методики в наказі про облікову політику позбавить ваші розрахунки юридичної сили в суді.

Можливості для оптимізації в межах закону

Підприємство справді може легально регулювати свій фінансовий результат, змінюючи параметри розподілу ЗВВ:

• Механізм: Щоб списати максимальну суму витрат на поточний період (через Д-т 90), ви можете встановити показник нормальної потужності на максимально високому (але все ще досяжному) рівні, а базу розподілу (суму планованих ЗВВ) – на мінімальному.
• Результат: Це призведе до зростання частки нерозподілених постійних ЗВВ. Вони одразу зменшать поточний прибуток і не будуть «осідати» у вартості залишків готової продукції на складі. Така стратегія дозволяє законно перерозподіляти податкове навантаження між різними періодами.

Ризик визнання відсутності ділової мети: наслідки систематичних збитків

Якщо ваш розрахунок через показник нормальної потужності призводить до того, що собівартість реалізації продукції постійно перевищує ціну її продажу, виникає серйозний ризик. Податківці можуть звинуватити підприємство у відсутності ділової мети. Систематичний продаж товарів нижче собівартості контролери трактують як діяльність, що не спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність регулярних збитків від продажу власної продукції може призвести до того, що витрати на її виробництво податківці вважатимуть не господарськими. А це призведе до донарахування ПДВ (на податковий кредит, яким виробник скористався щодо такої продукції) і штрафів. 

Судова практика

Яскравим застереженням для бізнесу, який зловживає збитковістю, є постанова Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №140/20920/23:

• Суть справи: Підприємство задекларувало значну суму бюджетного відшкодування з ПДВ. Водночас воно тривалий час експортувало продукцію за цінами, які були значно нижчими за собівартість, розраховану за НП(С)БО 16 з урахуванням нормальної потужності.
• Рішення суду: Суд повністю підтримав податківців. Судді зазначили, що ділова мета операцій є недобросовісною, якщо продаж товарів нижче собівартості має систематичний характер і не підкріплений об'єктивними економічними причинами. Як наслідок, підприємство втратило право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Для швидкої оцінки фіскальних ризиків скористайтеся таблицею 3.

Таблиця 3. Оцінки податкових ризиків при реалізації товарів за цінами нижче собівартості

Отже, бухгалтер має не просто правильно розрахувати показник нормальної потужності, а й переконатися, що цей розрахунок не спричинить хронічних збитків, які спровокують сплату додаткових податків та штрафів.

Висновки та поради

Підбиваючи підсумки, зазначимо: показник нормальної потужності – це не просто технічна величина для розподілу витрат. Це потужний інструмент для фінансового планування та податкового захисту компанії.

1. Нормальна потужність як інструмент захисту

У періоди економічної нестабільності чи вимушеного недозавантаження обладнання цей показник допомагає законно пояснити податківцям структуру витрат. Ви отримуєте чітке обґрунтування, чому об'єктивна собівартість виробництва (і звичайна ціна продукції) не завищується штучно. Оскільки нерозподілені постійні ЗВВ списуються на витрати періоду й не формують виробничу собівартість одиниці товару на рахунку 26, вони не є орієнтиром для визначення звичайної ціни при постачанні продукції. Це захистить вас від безпідставних донарахувань ПДВ під час вимушених простоїв.

2. Пріоритет облікової політики

Законодавство дає підприємству повну свободу у виборі методики розрахунку нормальної потужності. Проте ця свобода вимагає бездоганного документального оформлення:

• чітко пропишіть методологію розрахунку та обрану базу розподілу в Наказі про облікову політику;
• зафіксуйте сам розрахунок показника у протоколі спеціальної комісії із залученням технічних спеціалістів та економістів – це зробить ваші аргументи переконливими для суду.

3. Обґрунтування відхилень та ділова мета

Будь-яку розбіжність між фактичним випуском та встановленою нормальною потужністю необхідно економічно обґрунтувати. Бухгалтер має бути готовим довести, що недозавантаження викликане об'єктивними зовнішніми факторами:

• форс-мажорними обставинами (активні бойові дії, логістичні блокади, аварійні відключення чи відсутність електроенергії);
• ринковими умовами (загальна економічна криза, втрата традиційних ринків збуту, сезонний характер діяльності);
• виробничими циклами (проведення планових ремонтів чи модернізація ліній).

Пам'ятайте!

Систематичний продаж продукції за цінами, нижчими за собівартість (навіть розраховану за всіма правилами нормальної потужності), без належних доказів зовнішнього впливу призведе до звинувачень у відсутності ділової мети та ризику втрати права на відшкодування ПДВ. Чим детальніше ви пропишете механізм визначення нормальної потужності та задокументуєте причини відхилень, тим стійкішою буде ваша модель обліку під час перевірок ДПС.

Де почитати про бухгалтерський облік витрат на виробництво продукції та надання послуг?

• Загальновиробничі витрати (ЗВВ): як їх розподілити та відобразити в бухгалтерському обліку (+ 4 приклади)
• Собівартість продукції, робіт, послуг за НП(С)БО 16 «Витрати»: основи визначення та обліку (+ 3 приклади)
• Розподіл змінних і постійних ЗВВ та облік нерозподілених витрат у 2026 році