Посівна кампанія: облік та оподаткування

"Вісник. Офіційно про податки"

Придбання добрив, посівного матеріалу

Бухгалтерський облік

Добрива, посівний матеріал доставляються, як правило, на склад підприємства автомобільним транспортом. Здійснення операцій з доставки цих запасів може підтверджуватися такими документами:

• товарно-транспортною накладною за формою додатка 7 до Правил  №363;
• товарною накладною (сільгоспоблік, форма №ВЗСГ-7) чи накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форми №М-11) тощо.

У разі якщо постачальник і сільгосппідприємство-покупець є платниками ПДВ, постачальник виписує на таку поставку і реєструє податкову накладну, яка є підставою для відображення податкового кредиту сільгосппідприємством-покупцем.

На підставі зазначених документів добрива і посівний матеріал відображаються на балансі сільгосппідприємства на субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» за первісною вартістю (п. 8 П(С)БО 9). Відповідно до п. 9 цього П(С)БО первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є їх собівартість, яка складається із суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ), інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Окремо слід зауважити щодо ТЗВ, оскільки вони можуть безпосередньо включатися до первісної вартості придбаних запасів або ж обліковуватися на окремому субрахунку обліку запасів.

Згідно з п. 9 П(С)БО 9 ТЗВ можуть обліковуватися на окремому субрахунку обліку запасів. У додатку до цього ПБО передбачено субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати». Водночас у Методрекомендаціях №2 зазначено: якщо ТЗВ пов’язані із доставкою кількох найменувань, груп, видів запасів, то їх сума може узагальнюватися за окремими групами запасів на окремому субрахунку (наприклад, 200 «Транспортно-заготівельні витрати на запаси») або на окремому додатковому субрахунку (наприклад, 2011 «Транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали»). Тобто якщо є можливість пов’язувати ТЗВ з різними групами товарів сільськогосподарського призначення, їх доцільно обліковувати на окремих субрахунках четвертого порядку до субрахунку 208, наприклад 2081, 2082 тощо. Однак облік ТЗВ може вестися і на рахунку 208, але за окремою аналітичною позицією ТЗВ.

Якщо аналітичний облік запасів (у нашому випадку — добрив, насіння) на складі ведеться вручну (на паперових формах), отримані добрива, насіння можуть обліковуватися:

• у картці складського обліку матеріалів (типова форма №М-12); або
• у книзі складського обліку (сільгосп­облік, форма №ВЗСГ-10).

Якщо облік автоматизовано, паперові форми не застосовуються, облік здійснюється у комп’ютерній програмі складського обліку чи у бухгалтерській програмі.

Принципова відмінність між паперовою й автоматизованою формою в тому, що аналітичні можливості подання інформації першої значно обмежено. Маємо картку (книгу) як певним чином розграфлений аркуш картону (паперу), у якій заповнено реквізити. Якщо потрібно зробити вибірку, наприклад, за рухом добрив за певний період, маємо вручну все вибирати з кожної картки. У разі автоматизованого обліку можна зробити вибірки за будь-який період та в різних форматах подання даних. Задаються тільки критерії пошуку і миттєво отримується потрібна інформація. Слід зауважити, що з кожним роком дедалі більше сільгосппідприємств переходять на автоматизовані форми обліку, натомість менше стає сільгосппідприємств, які використовують облік на паперових реєстрах.

Податковий облік

ПДВ

Податковий кредит відображається сільгосппідприємством — платником ПДВ у загальному порядку на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Податок на прибуток, єдиний податок груп 3, 4

На етапі придбання запасів (за загальним правилом) відсутні операції, які впливають на об’єкт оподаткування цими податками.

Передпосівний обробіток ґрунту, посів

Це, як правило, роботи, що виконуються сільськогосподарською технікою з оранки, дискування, культивації, коткування, внесення добрив, насіння. Такі роботи можуть виконуватися як власними силами, так і на підставі договорів підряду сторонніми підприємствами.

Виконання робіт власними силами

У разі виконання робіт власними силами техніка може бути як власною, так і орендованою чи отриманою в користування на інших підставах (наприклад, за договором позички).

Якщо роботи виконуються власними силами, робота відповідної сільгосптехніки (тракторів з різноманітним обладнанням тощо) може документуватися обліковим листом тракториста-машиніста (сільгосп­облік, форма №67). У цьому документі відображаються інформація про вид, кількість виконаної роботи, розрахунки з оплати праці, дані про кількість витраченого пального. Відкривається він на кожного тракториста-машиніста (трактор тощо) для щоденного обліку протягом 15 днів.

Прямі витрати на передпосівний обробіток ґрунту, на посів списуються на рахунок 23 «Виробництво». Це насамперед заробітна плата трактористів-машиністів і вартість використаного пального. Усі інші витрати, пов’язані з утриманням сільгосптехніки (її ремонт, амортизація, утримання машинно-тракторного парку), відображають на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Надалі такі витрати, зазвичай у кінці року, розподіляють пропорційно загальній сумі прямих витрат роботи відповідної сільгосптехніки або прямих витрат з оплати праці чи прямих витрат ПММ тощо. Конкретний варіант розподілу визначається обліковою політикою сільгосппідприємства.

Якщо техніка є орендованою, то виникає питання, чи повинно сільгосппідприємство-орендар у разі заправки такої техніки пальним реєструватися платником акцизного податку.

Підпунктом 212.1.5 ПКУ встановлено, що платником акцизного податку є в тому числі особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію). Пальне належить до підакцизних товарів (п. 215.1 ПКУ).

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ реалізація пального для цілей справляння акцизного податку — будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) його у споживчій тарі ємністю до 2 л (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Отже, особа, яка здійснюватиме зазначені в попередньому абзаці операції, вважатиметься особою, яка реалізує пальне, а відтак платником акцизного податку.

При цьому особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’яз­ковій реєстрації як платники акцизного податку в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб — підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 ПКУ). Якщо особа здійснює виключно заправку придбаним пальним власну або орендовану техніку, то у неї відсутній обов’язок реєструватися платником акцизного податку.

Оренда сільгосптехніки

Згідно зі ст. 283 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 ЦКУ). Витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач (ст. 801 ЦКУ).

Тобто сільгосптехніка за договором оренди переходить у володіння і користування орендаря (у нашому випадку — сільгосппідприємства), і останній має нести витрати, пов’язані з такою технікою (в тому числі заправку пальним). А відтак операція заправки орендованої техніки не є операцією реалізації пального для цілей справляння акцизного податку.

Орендна плата за орендовану сільгосптехніку списується у складі інших прямих витрат на собівартість сільгосппродукції, якщо є можливість прямо пов’язати роботу такої техніки з кожною окремою культурою (об’єктом витрат, наприклад, «Кукурудза на зерно»). Якщо ж орендована техніка виконує різні роботи в сільгосппідприємстві, може бути доречнішим списати орендну плату на  рахунок 91 з подальшим розподілом на собівартість пропорційно прямим витратам чи іншій базі розподілу.

Норми витрат пального

На сьогодні відсутній нормативний документ, що встановлює такі норми. Тому сільгосппідприємства можуть розробляти власні норми. Орієнтуватися при цьому вони можуть на ДБН В.2.8-12-2000, норми №156, норми, які розробляються Українським науково-дослідним інститутом продуктивності АПК (НДІ «Украгропромпродуктивність»), тощо. Наприклад, цим інститутом розроблено:

• методичні положення та норми продуктивності і витрат пального на обробіток ґрунту; збирання сільськогосподарських культур; сівбу, садіння та догляд за посівами;
• методику розробки та тимчасові норми продуктивності і витрат пального на нову сільськогосподарську техніку тощо.

Слід також зауважити, що фактичні витрати можуть значно відрізнятися від нормативних, оскільки норми не можуть врахувати всі особливості експлуатації сільгосптехніки в конкретних умовах. Але в будь-якому разі якщо сільгосппідприємство застосовує самостійно розроблені норми, при списанні фактичних витрат пального воно має порівнювати фактичні витрати з нормативними і у разі розходжень між фактичними і нормативними показниками мають бути пояснення такого розходження.

Існують особливості списання використаного сільгосптехнікою пального у разі якщо сільгосппідприємство використовує систему контролю транспорту GPS/GPRS. Нагадаємо, що про особливості застосування цієї системи вже йшлося у «Віснику» (№23/2017).

Основними елементами системи контролю для сільгосппідприємства є:

• GPS-трекер — пристрій, що встановлюється на кожну одиницю сільгосптехніки і відслідковує її місцеперебування, маршрут руху на карті, визначає пробіг, час, місце і тривалість зупинок, видає статистику характеристик руху: швидкість, час у дорозі, ас простою тощо;
• датчик пального  — пристрій, що встановлюється у паливний бак сільгосптехніки і вимірює кількість пального у баку.
• комп’ютерна програма на стороні клієнта (сільгосппідприємства) (на комп’ютері), що обробляє отриману інформацію від GPS-трекера (у тому числі від датчика пального), формує звіти про використання пального, пробіг, стоянки, маршрути руху сільгосптехніки на карті тощо.

Таким чином, якщо сільгосппідприємство має таку систему контролю транспорту, в нього немає потреби застосовувати нормативний метод списання пального. Усю інформацію про рух транспортних засобів, витрати пального сільгосппідприємство отримує в режимі реального часу. Причому достовірну, точну інформацію, а не прив’язану до якихось усереднених нормативів, коефіцієнтів. Цю інформацію у вигляді звітів можна роздрукувати, завантажити до ком­п’ю­­терної бухгалтерської програми для відображення в обліку.

Про особливості застосування цієї системи, в тому числі обліку, детально описано у зазначеній вище публікації.

Якщо роботи виконує підрядник

Виконання робіт за договорами підряду сторонніми підприємствами виконується на підставі договорів підряду. Результати виконаних робіт передаються за актами приймання-передачі виконаних робіт. На підставі акта витрати на виконані роботи включають до складу собівартості вирощеної продукції (незавершеного виробництва): Дт 23, Кт 631.

Під час виконання таких робіт відповідно до договору підряду підрядник може використовувати ПММ замовника (сільгосппідприємства). Виникає питання, чи вважають такі операції реалізацією пального з метою справляння акцизного податку.

Є позиція контролюючих органів з цього приводу (підкатегорія 116.01 ЗІР), де зазначено, що при заправці пальним техніки підрядника, винайманої замовником на умовах договору підряду, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до підрядника, що є операцією з реалізації пального, тому замовник при здійсненні таких операцій є особою, яка реалізує пальне. Тобто в цьому разі сільгосппідприємство має зареєструватися платником акцизного податку, якщо воно не зареєстровано раніше. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального відповідної заяви до податкового органу за місцезнаходженням юридичної особи (сільгосппідприємства) (пп. 212.3.4 ПКУ). При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у замовника не виникатиме об’єкта оподаткування акцизним податком.

ПДВ

У разі придбання послуг (робіт) з посівної у сторонніх осіб — платників ПДВ або отримання в оренду сільгосптехніки у таких осіб сільгосппідприємство відображає податковий кредит у загальному порядку.

Податок на прибуток, єдиний податок груп 3, 4

Вартість виконаних робіт з посівної включається до незавершеного виробництва (собівартості) продукції, яку буде отримано після збирання урожаю. В цей момент не відбуваються операції продажу, які впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток і єдиним податком групи 3. А об’єктом оподаткування єдиним податком групи 4 є площа сільгоспугідь.

Списання насіння, добрив

Бухгалтерський облік

У бухобліку маємо дві окремі господарські операції:

• відпуск добрив, насіння матеріально відповідальній особі (агроному тощо) зі складу;
• списання насіння, добрив матеріально відповідальною особою.

Відпуск. Відпуск добрив рекомендується оформляти лімітно-забірними картками на отримання матеріальних цінностей (сільгоспоблік, форма №ВЗСГ-1). Особливості її оформлення наведено в п. 2.1 Методрекомендацій №929.

Лімітно-забірні картки на відпуск насіння, добрив виписують у бухгалтерії відповідно до плану сівби насіння та внесення добрив у двох примірниках терміном на один місяць. У лімітно-забірних картках зазначаються площа висіву (внесення добрив) та норма висіву насіння (внесення добрив) на одиницю площі. Один примірник передають матеріально відповідальній особі, яка відповідає за внесення добрив, насіння (агроном тощо), другий — комірнику (завідуючому складом).

Слід зазначити, що план сівби насіння та внесення добрив не є якимось обов’язковим документом. На практиці як окремий письмовий документ він може і не складатися. Але слід мати на увазі, що насіння і добрива вносять за певними нормами на одиницю площі. Розраховує ці норми агроном. Якщо добрива і насіння внесли, оформили внесення відповідними документами, у будь-якому разі потрібно мати обґрунтування — внесення саме такої кількості. Тому вважається, що хоч план і не є обов’язковим, але він буде досить доречним у такому випадку.

Відпуск зі складу насіння, добрив матеріально відповідальній особі здійснюється комірником (завідуючим складом) при пре­д’яв­ленні такою особою свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник (завідуючий складом) зазначає в обох примірниках дату і кількість відпущених насіння, добрив і виводить залишок ліміту за номенклатурним номером і ставить свій підпис про видачу, а матеріально відповідальна особа підписується в них за одержані матеріальні цінності. У кінці місяця лімітно-забірні картки здаються складом до бухгалерії разом зі Звітом про рух матеріальних цінностей.

У бухобліку відпуск зі складу у підзвіт матеріально відповідальних осіб на підставі лімітно-забірних карток може відображатися:

• або як внутрішнє переміщення матеріальних цінностей;
• або як операція списання у виробництво.

Конкретний варіант має визначатися наказом про облікову політику, наказом про організацію бухобліку чи іншим подіб­ним внутрішнім документом. У разі внутрішнього переміщення виконують бухгалтерський запис: Дт 208 Кт 208 — на суму виданих насіння, добрив за різними аналітичними позиціями на суб­рахунку 208. У разі списання у виробництво: Дт 23 Кт 208 — на цю саму суму.

Замість лімітно-забірних карток видачу насіння, добрив зі складу можуть оформляти накладною (внутрігосподарського призначення) (сільгоспоблік, форма №ВЗСГ-8).

Списання

Списання використаних на посівну добрив рекомендується оформляти актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (сільгоспоблік, форма №ВЗСГ-3), а насіння — актом витрат насіння і садивного матеріалу (сільгоспоблік, форма №ВЗСГ-4).

В акті про використання добрив зазначаються площа, способи і строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в натуральних показниках і в переведенні на діючу речовину. Підписують акт керівник структурного підрозділу та агроном.

Акт витрат насіння складається в двох примірниках бригадиром і агрономом. Записи здійснюються за назвами насіння (садивного матеріалу), в розрізі культур за окремими ділянками (номер поля), зазначаються площа та кількість витраченого насіння (садивного матеріалу) за нормою і фактичні витрати на 1 га та на всю площу. 

Обидва акти затверджуються керівником чи іншою уповноваженою особою (голов­ним агрономом) і передаються до бухгалтерії для відповідних записів в обліку.

Якщо сільгосппідприємство видачу насіння, добрив зі складу матеріально відповідальним особам (агроном тощо) відображає як внутрішнє переміщення (Дт 208 Кт 208), то на підставі цих актів слід відображати списання вартості насіння і добрив на витрати (на виробничу собівартість вирощування відповідної продукції): Дт 23 Кт 208.

Якщо ж вартість насіння і добрив списали на витрати вже у момент видачі зі складу, то акти є додатковим підтвердженням списання таких витрат. Якщо ж насіння і добрив видано більше, ніж списано за актами, невикористаний залишок повертається на склад. Причому якщо видача оформлялася лімітно-забірними картками, то в цих картках відображаються як видача, так і повернення. Відтак в обліку показують списання підсумку (видача мінус повернення) видачі за карткою. Тобто в такому разі дані списання за картками і актами збігатимуться. Якщо ж видачі зі складу оформлялися накладними, то при поверненні на склад невикористаного насіння, добрив потрібно також оформити накладну. В бухгалтерському обліку на вартість поверненого виконують бухгалтерський запис способом сторно: Дт 23 Кт 208 (мінус вартість поверненого). Як зазначалося, такий запис роблять у разі, якщо насіння і добрива списали на витрати вже на момент видачі зі складу.

Матеріально відповідальні особи (агроном тощо), які отримали зі складу у власний підзвіт насіння, добрива, окрім лімітно-забірних карток, накладних, актів можуть ще складати матеріальні звіти (форми №М-19). У такому звіті відображається рух (залишки на початок і кінець періоду, надходження і витрати) запасів (включаючи насіння і добрива) у підзвіті такої особи. Матеріальні звіти складаються матеріально відповідальними особами тільки у кількісному виразі та в одному примірнику і подаються до бухгалтерії після закінчення місяця. Разом з матеріальними звітами подаються первинні документи, на підставі яких вони складені (лімітно-забірні картки, накладні, акти). Розцінка надходження та використання запасів проводиться бухгалте­рією безпосередньо у матеріальному звіті.

Якщо облік на сільгосппідприємстві автоматизовано, Звіт про рух матеріальних цінностей і матеріальні звіти як окремі документи можуть не складатися. Тоді до бухгалтерії подають тільки первинні документи.

Окремо зауважимо про ТЗВ, якщо сільгосппідприємство обліковує їх на окремому субрахунку.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 сума ТЗВ щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Розглянемо це на умовному прикладі.

Приклад 1. Вартість залишків добрив на початок поточного місяця на субрахунку 2081 становила 50 000 грн, ТЗВ, які належать до добрив, на субрахунку 2082 — 4 000 грн.

Протягом поточного місяця сільгосппідприємство придбало добрива на суму без ПДВ 300 000 грн, ТЗВ цього самого місяця — 23 000 грн.

Протягом цього самого місяця використано добрива на передпосівну підготовку на суму 280 000 грн.

Сума ТЗВ, яку слід списати в поточному місяці на виробничу собівартість вирощуваної сільгосппродукції, — 21 600 грн [(4 000 + 23 000) : (50 000 + 300 000) х 280 000]. Бухгалтерські записи за даними прикладу:

Дт 23 Кт 2081 — 280 000 грн;

Дт 23 Кт 2082 — 21 600 грн.

На кінець поточного місяця залишок на субрахунку 2081 — 70 000 грн (50 000 +  300 000 – 280 000), на субрахунку 2082 — 5 400 грн (4 000 + 23 000 – 21 600).

Собівартість сільгосппродукції

Перед початком посівної кожне сільгосппідприємство має вирішити, яким чином воно систематизуватиме на рахунку  23 понесені виробничі витрати — витрати на виробництво (вирощування) сільгосппродукції.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 30 витрати, пов’язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об’єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх група) відповідно до П(С)БО 16, згідно з п. 4 якого об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством (п. 11 П(С)БО 16).

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

Отже, обліковувати витрати доцільно на рахунку 23 в розрізі трьох субконто: об’єкта витрат; статті калькуляції; елемента витрат (приклад 2).

Приклад 2. До бухгалтерії надійшов акт витрат насіння на посів кукурудзи на суму 100 000 грн. Цей документ має бути відображено одночасно за трьома субконто:

на рівні об’єкта витрат — «Кукурудза на зерно»;

на рівні статті калькуляції — «Насіння і посадковий матеріал»;

на рівні елемента витрат — «Матеріальні витрати».

Послуги з посіву надало стороннє підприємство власною технікою. Послуги передано за актом приймання-передачі на суму 300 000 грн без ПДВ:

на рівні об’єкта витрат — «Кукурудза на зерно»;

на рівні статті калькуляції — «Сторонні послуги»;

на рівні елемента витрат — «Інші операційні витрати».

Після того як підприємство відобразить в обліку зазначені операції, на рахунку 23 отримаємо таку інформацію.

Аналітика на рівні об’єкта витрат:

«Кукурудза на зерно» — 400 000 грн.

Усього — 400 000 грн.

Аналітика на рівні статей калькуляції:

«Насіння і посадковий матеріал» — 100 000 грн;

«Сторонні послуги» — 300 000 грн.

Усього — 400 000 грн.

Аналітика на рівні елементів витрат:

«Матеріальні витрати» — 100 000 грн;

«Інші операційні витрати» — 300 000 грн.

Розгорнута аналітика за всіма трьома субконто за рахунком 23 матиме такий вигляд:

«Кукурудза на зерно» — 400 000 грн;

«Насіння і посадковий матеріал» — 100 000 грн;

«Матеріальні витрати» — 100 000 грн;

«Сторонні послуги» — 300 000 грн;

«Інші операційні витрати» — 300 000 грн.

Перелік можливих об’єктів витрат наведено в додатку 1 до Методрекомендацій №132. Наприклад,  «Кукурудза на зерно», «Соняшник на зерно», «Пшениця яра тверда» тощо.

Відповідно до п. 1.5 цих Методрекомендаціій калькулювання собiвартостi одиницi продукцiї (робiт, послуг) здiйснюється для визначення ефективностi запланованих i фактично здiйснених агротехнiчних, технологiчних, органiзацiйних i економiчних заходiв, спрямованих на розвиток i вдосконалення виробництва та для обгрунтування цiнової полiтики пiдприємства. Наведемо приклад можливих статей калькуляції в рослинництві:

• робота машин і механізмів;
• насіння і посадковий матеріал;
• добрива;
• гербіциди;
• сторонні послуги;
• загальновиробничі витрати.

Як зазначалося, кожне сільгосппідприємство залежно від особливостей своєї діяльності встановлює свій перелік статей калькуляції та об’єктів калькулювання.

З’ясуємо, яким чином застосовувати на практиці наведені міркування щодо систематизації витрат на рахунку 23.

Кожен первинний документ, інформація за яким відображається на рахунку  23, має містити дані про всі три субконто, за якими він буде відображений.

Кожне сільгосппідприємство залежно від власних можливостей, потреб може організувати різну кількість субконто, наприклад, два, три, чотири тощо.

Слід зазначити, що подібна систематизація витрат — це слабке місце українських сільгосппідприємств. У кращому випадку на рахунку 23 витрати обліковують на рівні об’єктів витрат. Але в такому разі немає можливості аналізувати витрати, здійснювати бухгалтерський контроль за витратами.

Кожне сільгосппідприємство залежно від особливостей діяльності встановлює свій перелік статей калькуляції та об’єктів калькулювання

Податковий облік

ПДВ

У разі списання на витрати вартість добрив і насіння не відбуваються операції постачання чи придбання товарів/послуг. Тож у цей момент не відображається податковий кредит і не нараховується податкове зобов’язання.

Податок на прибуток, єдиний податок груп 3, 4

Вартість насіння, добрив, використаних під час посівної кампанії, включається до незавершеного виробництва (собівартості) продукції, яка буде отримана після збирання урожаю. В цей момент не відбуваються операції продажу, які впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток і єдиним податком групи 3, а об’єктом оподаткування єдиним податком групи 4 є площа сільгоспугідь.