Добровільне медичне страхування працівників: облік та оподаткування

Укладаємо договір медстрахування

Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) є одним з видів добровільного страхування в Україні (п. 3 ч. 4 ст. 6 Закону №85). Хоча воно зазначено серед обов'язкових видів страхування в пп. 1 ст. 7 Закону №85/96, втім на даний момент обов'язкове медичне страхування в Україні поки не запроваджено.

Згідно зі ст. 16 Закону №85 договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

На замітку!

Відповідно до ст. 981 ЦКУ договір страхування має укладатися в письмовій формі або через видання страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страхувальниками, згідно зі ст. 3 Закону №85 визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Зауважимо!

Під загрозою можуть опинитися неприбуткові організації, які бажають укласти договори медстрахування на користь своїх працівників через порушення пп. 133.4.2 ПКУ. Тобто доходи мають використовуватися виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації. Про це податківці говорять у ІПК від 26.04.2018 р. №1889/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Тому в іншій ІПК від 12.04.2019 р. №1580/6/99-99-13-02-03-15/ІПК вони зазначають: якщо трудовим договором та статутом профспілки передбачена можливість направлення коштів працівників на медичне страхування працівників, що є членами такої профспілкової організації, то така профспілка не втратить статус неприбуткової.

Відповідно до ст. 18 Закону №85 для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.

А тому для дотримання цих норм роботодавець має:

• отримати від працівника заяву з проханням укласти щодо нього договір добровільного медстрахування;
• видати наказ із зазначенням переліку осіб, щодо яких укладається договір добровільного медстрахування;
• написати від імені страхувальника (роботодавця) письмову заяву за формою, установленою страховиком.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо в ньому не передбачено інше (ч. 4 ст. 18 Закону №85).

Залежно від умов договору страхові платежі можуть перераховуватися одноразово за весь строк страхування або періодично. Втім, зазвичай на практиці укладається договір на рік і роботодавець-страхувальник платить одноразовий страховий платіж за весь цей період.

Наостанок також зазначимо, що для укладення такого договору потрібно, щоб відповідний обов'язок роботодавця було передбачено в колективному або трудовому договорі.

А тепер перейдемо до обліку та оподаткування при перерахуванні страхових платежів у зв’язку з укладанням договору медстрахування.

Договір медстрахування згідно з ПКУ

Згідно з пп. 14.1.52-1 ПКУ договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Водночас норма п. 3.3 Розпорядження №565, яка визначає характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, передбачає перерахування страхової виплати як закладам охорони здоров'я, так і застрахованій особі.

Щодо цього податківці ще у 2015 році у листі від 05.11.2015 р. №23619/6/99-99-19-02-02-15 зазначали, що договір добровільного медичного страхування, за яким страхова виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику – фізичній особі, не вважається договором добровільного медичного страхування для цілей застосування ПКУ.

Тому аби уникнути непорозумінь, радимо або отримати власну ІПК з цього приводу, або підписати договір зі страховою, в якому вказано, що страхові виплати здійснюються виключно закладам охорони здоров'я при настанні страхового випадку, пов'язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком.

Бухоблік

Зобов'язання щодо страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування відображають на субрахунку 654.

Суми страхових платежів за договорами добровільного медстрахування підприємство-роботодавець включає до складу інших витрат операційної діяльності і відображає їх на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Саме так радить чинити Мінфіну (лист від 22.03.2010 р. №31-34000-20-10/6144). Втім, вважаємо, що не буде помилкою, якщо такі суми будуть відображатися у складі своїх витрат залежно від того, до якого підрозділу приписаний працівник – застрахована особа (рахунки 23-94).

Як ми вище вказали, як правило, страхові платежі за договором добровільного медстрахування вносять одноразово з розрахунку річної суми страховки. Тому їх спочатку відображають на рахунку 39, а потім списують на рахунки відповідних витрат – рахунки 23-94.

Оподаткування

Податок на прибуток

У ПКУ не передбачено коригувань фінрезультату до оподаткування при здійснені перерахування страхових платежів за працівників за договорами добровільного медстрахування.

Щоправда, винятком є суми забезпечень, щодо яких здійснюють коригування, передбачені п. 139.1 ПКУ. Втім, таке коригування виникне лише в тих, хто застосовує податкові різниці і лише, якщо під витрати на оплату договорів добровільного медичного страхування створюється забезпечення (резерв) згідно з обліковою політикою підприємства.

ПДВ

Операція з медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства не призводить до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ. Адже згідно з пп. 196.1.3 ПКУ такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ. Про це також податківці зазначають у підкатегорії 101.11 ресурсу «ЗІР» (чи виникають у підприємства податкові зобов’язання з ПДВ у разі медичного страхування своїх працівників за кошти підприємства?).

До того ж сума компенсації вартості страхового полісу, що внесена на банківський рахунок чи касу підприємства співробітником, також не буде оподатковуватися ПДВ і податкова накладна не складатиметься (ІПК ДФС у м. Києві від 25.10.2018 р. №4585/ІПК/26-15-15-01-18).

Втім, пам’ятайте, що операції, пов’язані з придбанням страхових полісів для працівників, підприємство-страхувальник, якщо воно зареєстроване платником ПДВ, має відобразити в рядку 10.3 декларації з ПДВ.

ПДФО та ВЗ

Сума страхових внесків (в тому числі за договорами довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування) фізичної особи, яка нарахована та сплачена його роботодавцем за свій рахунок чи на користь такої фізичної особи, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ. Таке роз’яснення міститься у підкатегорії 103.16 ресурсу «ЗІР» та ІПК ДФС від 22.10.2018 р. №4511/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Із ним ми погоджуємося. Адже серед винятків, перерахованих у пп. «а» – «в» пп. 164.2.16 ПКУ, за якими звільнено страховані платежі від оподаткування, не згадано договорів добровільного медстрахування. А отже, з доходу працівника у вигляді перерахованих страхованих внесків слід утримати 18% ПДФО та 1,5% ВЗ як податковий агент відповідно до п. 176.2 ПКУ.

Крім цього, оскільки дохід працівнику надається в негрошовій формі, то для цілей визначення бази оподаткування ПДФО слід застосувати натуркоефіцієнт (1,219512) (п. 164.5 ПКУ), а ось для визначення ВЗ податківці дозволяють розраховувати базу без коефіцієнта (підкатегорія 132.05 ресурсу «ЗІР»).

Зауважимо, що податки із доходу працівників, які утримуються, не повинні бути витратами самого підприємства, адже суми податків мають бути утримані з доходу та за його рахунок згідно з пп. 168.1.1 ПКУ. В іншому випадку (тобто у разі сплати податків за рахунок коштів підприємства) податківці говорять, що така фізособа отримує додаткове благо у вигляді сплаченого податкового зобов’язання замість неї (підкатегорія 103.02 ресурсу «ЗІР»).

На замітку!

У випадку зі сплатою страхових платежів на користь працівників за договором добровільного медстрахування не застосовується норма пп. 165.1.19 ПКУ, відповідно до якої доходами, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, є, зокрема, кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця (постанова Київського апеляційного адмінсуду від 22.05.2018 р. №826/3389/17, постанова Київського апеляційного адмінсуду від 13.09.2018 р. №826/3389/17).

Що стосується строків перерахування податків до бюджету, то вважаємо, що тут має спрацювати норма пп. 168.1.4 ПКУ. Відповідно до неї, якщо оподатковуваний дохід надається в негрошовій формі, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом 3-х банківських днів із дня, що настає за днем нарахування (надання) такого доходу. Військовий збір, нагадаємо, сплачується (перераховується) до бюджету в порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).

Відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ доходом працівника є саме страховий платіж, здійснений на його користь. А тому вважаємо, що ПДФО та ВЗ слід перерахувати до бюджету не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів із дня нарахування (сплати) страхових платежів на користь працівника.

Що стосується заповнення форми №1ДФ, то такий дохід зазначається з ознакою доходу «124». Причому в графах 3а та 3 податковий агент має відображати суми нарахованого та наданого у негрошовій формі доходу з урахуванням підвищуючого коефіцієнта. У графах 4а та 4 відображається сума нарахованого та перерахованого ПДФО.

А ось до рядка «Військовий збір» розділу ІІ ф. №1ДФ включаються відповідні суми, пов'язані з нарахуванням та сплатою військового збору. Сума страхового платежу зазначається без підвищуючого коефіцієнта.

ЄСВ

Згідно з п. 3.5 Інструкції №5 внески підприємств за договорами добровільного медичного страхування працівників не включають до фонду заробітної плати. Ці внески прямо згадані й у п. 2 р. II Переліку №1170. А тому на такі платежі не нараховується ЄСВ.

Про це колись зазначали фахівці ПФУ у листі від 29.12.2012 р. №31740/03-20 та ДФСУ у листі від 12.05.2016 р. №10396/6/99-99-13-02-03-14.

Приклад. У січні 2019 року підприємство уклало договір добровільного медстрахування на рік на користь працівника Іванова І.І. та сплатило страхові платежі авансом на рік у сумі 20 000 грн. Податки утримано із суми заробітної плати за заявою працівника. Як відобразити таку операцію в обліку?

Звільнення працівника

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено (ст. 28 Закону №85).

Податок на прибуток

А тут слід бути пильними усім платникам податку на прибуток незалежно від того чи вони застосовують податкові різниці, чи не застосовують.

Справа в тому, що у ст. 123-1 ПКУ щодо договорів добровільного медстрахування сказано: якщо порушуються вимоги до таких договорів, крім випадку, передбаченого абз. 4 ст. 123-1 ПКУ, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінрезультат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 ПКУ.

Як бачимо, тут йдеться про застосування податкових різниць. При цьому вони містяться у р. ІІ ПКУ. Тоді як у пп. 134.1.1 ПКУ сказано, що платники із доходом до 20 млн грн, можуть визначати об'єкт оподаткування з податку на прибуток без коригування фінрезультату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень р. ІІІ ПКУ.

А оскільки звільнення працює тільки для різниць, передбачених у р. ІІІ ПКУ, а  коригуюча різниця за договорами медстрахування міститься у р. ІІ ПКУ, то всі платники податку на прибуток (тобто і "малодохідники", які не застосовуються різниць) мають збільшити фінрезультат до оподаткування, якщо виконуються умови, прописані у ст. 123-1 ПКУ.

А тепер детальніше про такі умови.

По-перше, якщо підприємство визнавало витрати за такими договорами – Д-т 23-94 К-т 654/39, то слід здійснити коригування. Відповідно, якщо витрат не було (наприклад, працівники компенсували суми страхових платежів) – Д-т 311 К-т 654, то відповідно й коригування ніякого немає.

По-друге, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного пп. 14.1.52-1 ПКУ, тобто 1 рік, то коригувати фінрезультат не потрібно (ІПК від 20.03.2019 р. №1130/ІПК/26-15-12-03-11, лист ДФСУ від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15).

По-третє, сама ст. 123-1 ПКУ говорить, що таке коригування не потрібно робити, якщо виконуються умови абз. 4 ст. 123-1 ПКУ. А у ньому сказано, що договір медичного страхування, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

• зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
• зміну страховика на нового страховика.

Якщо в договорі таке передбачено й при звільненні працівника така зміна страхувальника (страховика) підтверджується тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою, то коригувати фінрезультат не потрібно. Втім, якщо в результаті зміни одного страховика на іншого тристороння угода не укладалась, то це призведе до порушенням вимог, встановлених Кодексом до договорів добровільного медичного страхування (лист ДФСУ від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15).

А тому коригування, передбачене ст. 123-1 ПКУ, застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 ПКУ (підкатегорія 102.13 ресурсу «ЗІР» (Чи здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування відносно договорів добровільного медичного страхування та страхування додаткової пенсії у разі звільнення застрахованої особи – працівника?), ІПК від 20.03.2019 р. №1130/ІПК/26-15-12-03-11, лист ДФСУ від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15).

Нагадаємо!

Згідно з пп. 14.1.52-1 ПКУ договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Тож, виходячи із роз’яснень податківців, у зв’язку з розірванням договору до закінчення 1 року та відповідно зміни строку дії договору, страхувальник має застосовувати коригування за ст. 123-1 ПКУ. А ось тут починається найцікавіше – що в кінцевому етапі буде в обліку при такій різниці? За логікою речей, маємо вийти на нуль, відсторнувавши раніше визнані витрати. Втім не все так просто.

Відповідно до ст. 123-1 ПКУ страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, повинен фінрезультат збільшити на «суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені». Тож маємо вийняти з фінрезультату раніше визнані витрати за страховими платежами, тобто ті, які пройшли через Д-т 23-94. Ті, що й надалі лишилися на Д-т 39, не коригуємо.

Таке коригування слід відобразити у рядку 4.1.8 Додатка РІ до декларації з податку на прибуток (лист ДФСУ від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15).

Тепер щодо коригуючої різниці за пенею, адже у звітному періоді її нарахування в обліку визнаються витрати – Д-т 948 К-т 641. Сказано доволі розмито – із нарахуванням пені. Та назва рядку 4.1.8 «Сума сплачених платежів, внесків, премій за договором довгострокового страхування життя…» дає нам зрозуміти, що такій пені немає місця в ній. Тоді як іншого місяця у декларації для відображення суми пені у вигляді коригуючої різниці немає.

Тож, з однієї сторони, вважаємо, що платник податків нічого не порушить, якщо в рядку 4.1.8 покаже лише коригування за витратами по страховим платежам. Втім, з іншої сторони, слід бути готовим до суперечки із ДФС, адже навряд чи їм сподобається, що платник податку зменшує свій фінрезультат до оподаткування на суму такої пені (Д-т 948). Тому, з іншої сторони, можна суму пені все-таки показати у тому самому рядку 4.1.8 і при цьому на підставі п. 46.4 ПКУ надати разом з декларацією доповнення із поясненням таких дій, в яких й навести розрахунок пені.

Що стосується самого розрахунку пені – зазначимо наступне.

Базою для нарахування пені є сума попередньо сплачених платежів. Таку пеню повинно бути сплачено до бюджету (лист ДФС від 28.03.2017 р. №6319/6/99-99-15-02-02-15). При цьому ПКУ не уточнює період нарахування пені. Вважаємо, що слід діяти аналогічно, як було передбачено колись у пп. 156.4.2 ПКУ (норма діяла до 01.01.2015 р.).

Так, пеня розраховується з початку податкового періоду, що настає за періодом, у якому такий платник податку вперше збільшив витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт такого дострокового розірвання або порушення зазначених вимог. Радимо також із цим питанням звернутися до ДФС з ІПК.

Облікову ставку НБУ береться ту, яка діяла на кінець звітного періоду, у якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим ст. 123-1 ПКУ.

Тепер залишається питання – що робити із рахунком 39 та якщо страхова компанія поверне частину сплачених страхових платежів? Адже відповідно до ч. 11 ст. 28 Закону №85 у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Тож, у звітному періоді припинення договору за бухдовідкою слід витрати майбутніх періодів списати на витрати – Д-т 977 К-т 39, й у цьому періоді визнати дохід за отриманими страховими платежами – Д-т 746 К-т 311. Єдине, що в кінцевому результаті у платника податку все одно витрати будуть більшими за доходи, адже, як було зазначено вище, страхова компанія повертає сплачені страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, за мінусом певних своїх витрат. Коригувань з цього приводу у ст. 123-1 ПКУ ні слова.

ПДФО та ВЗ

Відповідно до ІПК ДФС від 20.03.2018 р. №1107/6/99-99-13-01-01-15/ІПК у разі повернення страховою компанією сум, що були перераховані згідно з договором добровільного медичного страхування, податковому агенту в формі №1ДФ необхідно провести сторно за відповідною ознакою доходу, який було відображено в минулих податкових періодах, і зазначити таку суму повернення зі знаком «мінус».

В розділі ІІ форми №1ДФ «Загальна сума нарахованого (виплаченого) доходу» та «Загальна сума нарахованого (перерахованого) збору» також відображається з врахуванням проведеного перерахунку.

У бухобліку перерахунок ПДФО та ВЗ також слід провести методом «сторно» Д-т 661 – К-т 641/ПДФО, 642/ВС.

Приклад 2 (продовження Приклад 1). У липні 2019 року підприємство розірвало договір добровільного медстрахування щодо працівника Іванова І.І. у зв’язку з його звільненням. Страхова компанія повернула 9200,00 грн. Як відобразити таку операцію в обліку?