Облік за претензією щодо нестачі та/або пересортиці лісопродукції

ТОВ закуповує лісопродукцію в лісгоспах України та реалізує великим підприємствам залізничним транспортом. При прийманні лісопродукції на складі покупця часто виникає нестача або пересортиця (замість 1 сорту 2 сорт). Під час складання та підписання акта представник був відсутній. На який рахунок (947 чи 442) необхідно здійснювати списання нестачі деревини, пересортиці, що була виявлена покупцем при прийманні вагону, якщо нестача була виявлена в односторонньому порядку та представник ТОВ був відсутній? Розглянемо у цій статті

Відповідно до п. 19 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 р. №644 (далі – Правила), видаються залізницею одержувачу без перевірки лісоматеріали і дрова, що прибули:

• в критих вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП);
• на відкритому рухомому складі без порушень маркування і кріплення;
• при навантаженні лісоматеріалів з використанням верхньої звуженої частини обрису габариту навантаження – без порушення кріплення верхніх пакетів.

Видача лісоматеріалів і дров, що прибули з порушенням зазначених умов, провадиться за даними, вказаними в накладній.

Зниження висоти лісоматеріалів і дров унаслідок ущільнення навантаження при перевезенні вважається нормальним, якщо воно не перевищує 3 см на кожний метр висоти навантаження.

В п. 31 Правил вказано, що про видачу вантажу без перевірки (лісоматеріалів і дров, що перевозяться на відкритому рухомому складі) станція на вимогу одержувача зобов'язана в накладній зазначити (зробити відмітку):

• про прибуття вантажу в справному напіввагоні (платформі) з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження без порушення маркування, кріплення;
• про видачу його без перевірки.

ВГСУ в інформаційному листі «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» від 02.02.2010 р. №01-08/71 повідомляє наступне. Оскільки залізниця видає вантаж одержувачу без перевірки та складання комерційного акта, вантажоодержувач має приймати продукцію в порядку, встановленому Інструкцією №П-6.

Пунктом 4 Інструкція №П-6 передбачено, що під час приймання вантажу від органів транспорту вантажоодержувач зобов'язаний перевірити згідно з діючими на транспорті правилами перевезень, чи забезпечена схоронність вантажу під час перевезення. У разі видачі вантажу без перевірки кількості місць або маси одержувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу, зобов'язаний вимагати від органів транспорту зробити відповідну відмітку на транспортному документі.

Відсутність такої відмітки на транспортному документі є порушенням порядку приймання продукції, встановленого Інструкцією №П-6.

За відсутності такої відмітки на накладній та акта, оформленого відповідно до Інструкції №П-6, немає підстав для покладення відповідальності за нестачу вантажу на вантажовідправника, продавця або постачальника, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення з вини перевізника або з вини одержувача.

Щодо порядку приймання лісопродукції

В п. 11 Інструкції №П-6 зазначено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача.

Якщо під час приймання продукції виявлено нестачу, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідною продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції (п. 16 Інструкції №П-6).

Норми абз. 3-5 п. 17 Інструкції №П-6 зобов'язують представника іногороднього відправника з'явитися не у 3-денний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідно для проїзду, якщо інший термін не передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Представник відправника повинен мати посвідчення на право участі в прийманні продукції у одержувача. Відправник може уповноважити на участь у прийманні продукції підприємство, що знаходиться в місці отримання продукції.

У разі нез’явлення представника відправника за викликом одержувача, а також у разі, коли виклик представника іногороднього відправника не є обов'язковим, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу проводиться односторонньо підприємством-одержувачем, якщо відправник дав згоду на одностороннє приймання продукції (пп. «в» п. 18 Інструкції №П-6).

Згідно з п. 27 Інструкції №П-6 до акта приймання, яким встановлюється нестача продукції, мають додаватися:

• копії супровідних документів або порівнювальної відомості, тобто відомості звірки фактичної наявності продукції з даними, зазначеними в документах відправника;
• оригінал транспортного документа (накладна, коносамент), а в разі пред'явлення одержувачем органу транспорту претензії, пов'язаної з цим документом, – його копія;
• акт, складений відповідно до п. 16 Інструкції №П-6;
• документ, що містить дані обміру, якщо кількість продукції визначалася шляхом обміру;
• інші документи, що можуть свідчити про причини виникнення нестачі (аналізи на вологість продукції, що має відповідні допуски на вологість, тощо.

Щодо претензії покупця

На виконання вимог ст. 16 Кодексу цивільного процесуального сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно зі законом.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦКУ).

Претензія у зв'язку з нестачею продукції пред'являється відправнику у встановлений термін. При виявленні надлишків прийнятої продукції одержувач негайно повідомляє про це відправника (п. 29 Інструкції №П-6). До претензії додається акт про недостачу з додатками, зазначеними в п. 27 цієї Інструкції №П-6, якщо їх немає у відправника.

Після отримання претензії про нестачу продукції керівник або заступник керівника підприємства-відправника (виготовлювача) призначає службову перевірку за матеріалами претензії. Матеріали перевірки розглядаються і затверджуються керівником або заступником керівника підприємства-відправника (п. 30 Інструкції №П-6).

Мінфін в листі від 16.06.2017 р. №35210-07-10/16083 повідомляє, що суми визнаних претензій відображаються підприємством – одержувачем претензій у складі витрат того звітного періоду, в якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензій.

Оскільки в п. 7 П(С)БО 16 зазначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Докладніше про визнання претензії, облік та коригування фінрезультату, читайте тут.

Визнані штрафи, пеня, неустойка включаються до інших операційних витрат (п. 20 П(С)БО 16). При цьому облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів ведеться на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Отже, витрати у вигляді штрафів, пені, неустойок за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за правилами бухгалтерського обліку.

Щодо ПДВ, то нормами абз. 3 п. 188.1 передбачено, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Однак у листі від 30.12.2016 р. №28710/6/99-99-15-03-02-15 ДФС повідомляє, що кошти, які надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включаються до бази оподаткування ПДВ.

Тобто пред'явник претензії повинен на нарахувати податкові зобов'язання на суму вартості втраченого вантажу виходячи з того, що база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни їх придбання, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (абз. 2 п. 188.1 ПКУ).

У бухгалтерському обліку відображення визнаних постачальником претензій відображається так (суми умовні).

Нормами пп. 140.5.11 ПКУ передбачено збільшення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є:

• платниками податку (крім фізичних осіб);
• на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозділу 4 розд. XX ПКУ.

ДФС в листі від 18.04.2017 р. №9772/7/99-99-15-02-02-17 посилається на лист Мінфіну, який в листі від 10.04.2017 р. №11210-09-10/9617 повідомляє, що виключенням відповідно до цього положення ПКУ можуть бути тільки фізичні особи, які є платниками ПДФО. Зазначене обґрунтовується запровадженням в ПКУ уніфікованої ставки у розмірі 18% для оподаткування як податком на прибуток, так і податком на доходи фізичних осіб.

Отже, платники податку на прибуток, які нараховують штрафи, пені, неустойки відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь ФОП, які застосовують спрощену систему оподаткування, повинні коригувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до пп. 140.5.11 ПКУ.

Також читайте: Претензія: коли визнавати витрати.