Сезонна заміна шин: облік за П(С)БО

Правила експлуатації шин

Правила експлуатації та списання шин регламентуються Нормами №488. Ці Норми зобов'язані застосовувати усі підприємства, які експлуатують, утримують ТЗ, спеціальні машини, виконані на колісних шасі, що пересуваються вулично-дорожньою мережею загального користування та в особливих умовах експлуатації.

Передбачається, що шина буде використовуватися підприємством до закінчення її ресурсу — фактичного сумарного пробігу в кілометрах (мотогодинах) з початку її експлуатації до граничного зносу.

Базові значення норм середнього ресурсу для різних видів шин наведені в додатках 1, 2 до Норм №488. Але й тут, згідно з п. 3.8 Норм №488, якщо виробник шин встановив, наприклад, в договорі купівлі-продажу або в експлуатаційній документації інші норми середнього ресурсу або відповідні гарантії для конкретних конструкцій пневматичних шин та/або КТЗ у певних умовах їх експлуатації, то застосовують норми виробника.

Шина підлягає списанню, якщо її середній (відкоригований) ресурс¹ (п. 3.2, 7.3 Норм №488):

• вироблений і висота рисунка протектора досягла встановленої граничної величини. Граничні значення висоти рисунка протектора пневматичних шин КТЗ наведено в додатку 6 до Норм №488;
• не вироблений, але виникли ушкодження, які не дозволяють подальшу експлуатацію такої шини і не підлягають ремонту.

¹ Середньостатистична величина середнього ресурсу пневматичної шини для визначених умов безпечної експлуатації відповідно до граничної висоти рисунка протектора, установленої законодавством України.

Забороняється експлуатація транспортних засобів (пп. 31.4.5 ПДР), якщо:

• шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту рисунка протектора менше ніж 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т — 1,0 мм, автобусів — 2,0 мм;
• шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

На кожну шину (нову, відновлену, запасну), установлену на КТЗ, заводять картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (далі — Картка обліку шини), форму якої наведено в додатку 5 до Норм №488, та заповнюють усі її графи. Картку обліку ведуть до списання шини (п. 2 розд. XII Правил №549¹). Зберігають Картку обліку шин не менше 3 років після такого списання (п. 7 Вказівок стосовно оформлення картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини у Нормах №488).

¹ Ці правила поширюються на юросіб, які, зокрема, експлуатують, ремонтують, передають на утилізацію пневматичні шини та колеса колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі.

Списання шини

Картка обліку шини має статус акта її списання. Картку підписують члени комісії з питань втрати пневматичними шинами споживчих властивостей. Втім, якщо одночасно списується комплект шин, то тоді слід скласти один акт, до якого додати всі картки обліку шин, які списують цим актом. Акт підписується комісією, підписання карток у такому разі не обов'язкове.

Пункти 7.1 та 7.11 Норм №488

Наприкінці кожного місяця в Картку обліку шини записують фактичний пробіг (наробіток) шини — обсяг роботи шини, виміряний, зокрема, у кілометрах пробігу КТЗ (абз. 18 п. 5 розд. I Правил №549).

Облік фактичного пробігу шини ведуть на підставі подорожніх листів або інших документів.

Але наявність таких карток під час експлуатації шин на підприємстві є обов'язковою, адже Правила №549, де йдеться про ці картки, є обов'язковими для всіх підприємств й організацій, що експлуатують колісні транспортні засоби. Iгнорувати їх може дуже вузьке коло спецорганізацій.

Заміна шин: ТО/ремонт/модернізація

Протягом року зазвичай встановлюють два комплекти шин: зимові та літні. Період сезонної заміни комплекту шин визначають у наказі по підприємству виходячи з погодних умов. Відповідно до п. 3.19 Положення №102, заміна шин є одним із видів робіт, що необхідні для підтримання автомобіля в робочому стані і не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортного засобу.

Вважаємо, що роботи, пов'язані з підготовкою автомобіля до зими, можна об'єднати одним загальним поняттям «сезонне технічне обслуговування» — сезонне ТО. Адже воно передбачає підготовку ТЗ до використання в осінньо-зимових або весняно-літніх умовах (п. 1.3 Положення №102). Таке ТО проводиться двічі на рік: навесні і восени (п. 3.11 Положення №102).

При заміні шин якраз і визначається подальша доля замінюваних шин. Так, можливо, деякі шини справді вже взагалі не придатні для використання і їх слід списати, а деяким можна провести ремонт і надалі використовувати, ну а деякі шини й так придатні для використання у новому сезоні.

Бухгалтерський облік

Дії бухгалтера під час заміни шин залежать від того, який підхід обрано підприємством при їх оприбуткуванні, а також при списанні таких активів із балансу. Тож нагадаємо спочатку особливості обліку шин при їх первісному визнанні в обліку.

Оприбуткування. Загалом щодо обліку шин є три позиції:

1) шини — це запаси;

2) шини — це ОЗ у складі транспортного засобу;

3) шини — це МНМА.

Аналітичний облік шин ведеться поштучно за місцями зберігання та однорідними групами, наприклад:

• придатні до експлуатації (нові та відновлені);
• підлягають відновленню (на складі);
• перебувають у ремонті.

Проте в Iнструкції №291 прямо сказано, що на субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

Утім, Iнструкція №291 для цього субрахунку уточнює, що автомобільні шини, які є на колесах та в запасі при автомобілі, враховані в ціні автомобіля та включені до його інвентарної вартості, обліковуються у складі основних засобів.

Тож норми Iнструкції №291 пояснюють: якщо шини придбані у складі авто і за документами не простежується їх окрема ціна, тоді такі активи не є окремим об'єктом (одиницею) обліку. У такому разі при придбанні ТЗ, до складу загальної вартості якого входить, наприклад, запасний комплект шин, останні, так само як і шини на колесах такого транспортного засобу, включаються до вартості цього ТЗ як об'єкта ОЗ. Тоді комплект шин — це елемент первісної вартості ТЗ згідно з п. 8 П(С)БО 7 та Iнструкцією №291, що обліковується на субрахунку 105 «Транспортні засоби».

Таким чином, якщо шини придбані окремо від автомобіля, їх визнають запасами. Якщо ж шини придбані з авто, їх обліковують у складі вартості самого авто, тобто не як самостійний об'єкт.

Утім, є ще один доволі важливий момент — очікуваний строк експлуатації шин. Завдяки відповіді на запитання: а який же строк використання шин (для шин легкових авто це 7 років ) — напрошується третій варіант обліку — як МНМА. Дивіться самі.

На замітку!

При класифікації активів слід орієнтуватися на передбачуваний (очікуваний) строк, який зазвичай зазначає виробник, а не на фактичний період їх використання.

Згідно з п. 44 розділу V Правил №549, якщо інше не визначено виробником КТЗ або шин, призначений ресурс з дати виготовлення шин, які не відновлювалися накладанням нового протектора, становить для КТЗ категорій:

— L, М1, N1, M2, N2, О1, О2 — 7 років;

— M3, N3, О3, О4 — 8 років;

— M3, N3 з урухомленням усіх коліс — 10 років.

При цьому згідно з п. 2 глави 2 розділу II Правил №549: L1 — L7 — шини для мототранспорту; M1, О1, О2 — шини для легкових автомобілів та їх причепів; M2, M3, N, О3 та О4 — шини для автобусів, тролейбусів, вантажних автомобілів, а також їх причепів та напівпричепів.

Також цим наказом передбачено строк експлуатації після проведення ремонту шин (шляхом накладання нового протектора).

Так, на практиці деякі бухгалтери та інші спеціалісти дотримуються позиції, що шини слід визнавати запасами лише в тому випадку, якщо термін їх корисного використання менший за рік. Якщо ж більший, то їх слід обліковувати як МНМА (субрахунок 112) або ОЗ (скажімо, субрахунок 109 «Iнші основні засоби» чи субрахунок 106 «Iнструменти, прилади та інвентар») залежно від вартості шини.

Про таку позицію та про облік шин у складі необоротних активів ми зазначали в статті «Шини в експлуатації — не запаси» в «ДК» №12/2018.

Але автор вважає: якщо дотримуватися П(С)БО, то наше П(С)БО 7, а саме п. 5, говорить, що для потреб бухобліку ОЗ класифікуються за такими групами:

• основні засоби;
• інші необоротні матеріальні активи.

Тож П(С)БО 7 під ОЗ має на увазі й самі ОЗ безпосередньо (рахунок 10), й інші необоротні активи (рахунок 11), а отже, зазначимо таке. Крім обов'язкової умови щодо строку експлуатації, а строк використання шини далеко не 1 рік — тобто «віковий» критерій ОЗ дотримано, мають бути враховані й інші характеристики для визнання ОЗ. Згідно з визначенням об'єкта ОЗ, наведеним у абз. 9 п. 4 П(С)БО 7, шини навряд чи можуть бути визнані окремим необоротним об'єктом, адже вони не можуть виконувати самостійні функції, як про це говорить визначення «об'єкта ОЗ». Тому що шини без установлення на автомобіль не функціонують за їх прямим призначенням.

Об'єкт ОЗ

Об'єкт ОЗ — це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Абзац 9 п. 4 П(С)БО 7

Хоча в самому визначенні «об'єкт ОЗ» сказано, що це може бути інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою. А в П(С)БО 7 є норма п. 4, яка говорить, що якщо один об'єкт ОЗ складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Якщо підприємство дотримується позиції, що шини є необоротними активами, то, вважаємо, такі шини однаково навряд чи потраплять саме до ОЗ згідно з наказом про облікову політику підприємства, адже якщо (як це часто буває на практиці) вартісний критерій розмежування ОЗ та МНМА становить 6000 грн, тимчасом як у середньому вартість однієї «звичайної» шини середнього класу становить до 6000 грн, а тому шини переважно обліковуватимуться на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Звичайно ж, якщо вартість однієї шини більша від установленого вартісного критерію, то така шина обліковується як окремий об'єкт ОЗ на субрахунках 109 або 106.

Зауважимо!

Згідно з п. 8 МСБО 16 запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо суб'єкт господарювання очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв'язку з об'єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Підсумуймо. Вважаємо, що суб'єкту господарювання, який веде облік за П(С)БО, доречніше та простіше облікувати шини як запаси. Мінфін поки що бачення цієї ситуації не надавав. Та й самі податківці у статтях у «Віснику» розглядають або варіант обліку як запасів, або як ОЗ у складі вартості ТЗ. Суд також не проти такого обліку (про це далі).

Сезонна заміна. Позаяк при заміні шин відбувається сезонний ТО, то зазначимо таке.

Згідно з п. 15 П(С)БО 7, усі витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані (проведення техогляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, вартість робіт із сезонної заміни шин належить до витрат поточного періоду — обліковується на тому самому рахунку витрат, що й інші витрати на обслуговування відповідного автомобіля.

Варіант обліку шин у складі ОЗ. Якщо змінний комплект шин придбавається разом з автомобілем, то їх заміну відображають тільки в аналітичному обліку підприємства. Так, податківці у «Віснику» №8/2010 зауважили, що шини, які є на колесах та в запасі при автомобілі, враховані в ціні автомобіля, при передачі на зберігання тощо на субрахунку 207 не обліковують. Передачу з місця зберігання в оборот та з обороту знову до місць зберігання в усіх випадках оформляють Накладною вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11). Причому всі переміщення на субрахунках 207 і 105 не відображають, а тільки в аналітиці — Картці обліку пробігу. До речі, шини, враховані у складі основних засобів на субрахунку 105, також обліковують у Картці обліку пробігу.

Варіант обліку шин як запасів. Якщо шини придбавають й оприбутковують окремо, то тут можливими є два підходи до відображення такої операції в обліку.

Підхід 1. Заміна шин відбувається на аналітичних рахунках. Для обліку шин до субрахунку 207 відкривають субрахунок третього порядку 2071, на якому для обліку шин на зберіганні і в обороті відкривають окремі субрахунки четвертого порядку, наприклад 20711 «Шини на зберіганні» та 20712 «Шини в обороті». Тоді всі переміщення відображають не тільки в Картці обліку пробігу, а й у бухгалтерському обліку — на відповідних субрахунках.

Саме такі проведення показано у «Віснику» №8/2010. Однак заради справедливості зазначимо, що таке відображення заміни шин має недолік — завищену вартість шин в обліку. Адже згідно з п. 24 П(С)БО 9 запаси повинні відображатися в бухобліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації

Чиста вартість реалізації визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Пункт 2.23 Методрекомендацій №2

Утім, позаяк обмін запасів відображають за їх первісною вартістю, то виходить, що вартість активів в обліку підприємства є дещо завищеною, адже при експлуатації шин їх вартість знижується. Проте вважаємо, що таке викривлення даних фінзвітності не є істотним, якщо вартість шин не є істотною порівняно з вартістю інших активів підприємства.

Проте за такого підходу підприємство на рахунках бухобліку може відстежити наявність та оборот шин.

Приклад 1 У зв'язку з настанням холодів підприємство звернулося до СТО для заміни літніх шин на зимові на усіх машинах, що займаються перевезенням продуктів. Вартість послуги із заміни — 1200 грн з ПДВ.

Зимові шини СТО надало підприємство, яке придбало їх окремо від авто того року, їхня первісна вартість становить 8000 грн, а первісна вартість літніх — 6000 грн.

Підприємство користується підходом 1 — заміна шин на аналітичних рахунках. Відображення в обліку операцій за умовами прикладу показано в таблиці 1.

Таблиця 1

Облік витрат на заміну шин за підходу 1 — заміна шин на аналітичних рахунках

Підхід 2. При передачі шин в експлуатацію виникають витрати внаслідок списання (Д-т 23, 91 — 93 — К-т 207), а при отриманні їх назад — дохід унаслідок оприбуткування (Д-т 207 — К-т 719). Тут вже працює норма п. 24 П(С)БО 9: запаси оприбутковують на баланс за чистою вартістю реалізації. Тоді треба уцінювати запаси до чистої вартості реалізації і щоразу складати акт уцінки.

При наступній передачі шин в експлуатацію їх вартість знову списують з балансу, а потім знову оприбутковують.

I такі проведення радять податківці у «Віснику» №18/2016, с. 4.

Приклад 2 У зв'язку з настанням холодів підприємство звернулося до СТО для заміни літніх шин на зимові на всіх машинах, що займаються перевезенням продуктів. Вартість послуги із заміни — 1200 грн з ПДВ.

Зимові шини СТО надало підприємство, яке придбало їх окремо від авто того року, їхня первісна вартість становить 8000 грн, первісна вартість літніх — 6000 грн, а чиста вартість їх реалізації — 4800 грн.

Підприємство користується підходом 2 — списання та оприбуткування запасів. Відображення в обліку операцій за умовами прикладу показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Облік витрат на заміну шин за підходу 2 — списання та оприбуткування запасів

Таким чином, обраючи підхід 1, вартість шин списують на витрати лише після їх повного зносу (у момент їх остаточного списання через непридатність), а ось при підході 2 — вартість шин потрапляє до витрат під час першого їх установлення на транспортний засіб.

Обравши той чи інший підхід до відображення заміни шин, радимо зафіксувати його в наказі про облікову політику.

Варіант обліку шин як МНМА. А тут буде амортизація. Згідно з п. 27 П(С)БО 7, амортизація МНМА може нараховуватися:

• або у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
• або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості.

Оподаткування

Податок на прибуток

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ, податок на прибуток обчислюється виходячи із бухгалтерського фінрезультату до оподаткування (за П(С)БО або МСФЗ), відкоригованого на податкові різниці, передбачені р. III ПКУ. Без коригувань (окрім збитку минулих періодів) можна визначати прибуток до оподаткування, якщо річний дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухобліку, за останній річний звітний період не перевищує 20 млн грн.

Нормами р. III ПКУ не передбачено окремих різниць при експлуатації шин, які придбані як окремі активи й обліковуються як запаси чи як МНМА (немає коригувань щодо амортизації, адже різниці в п. 138.1 та п. 138.2 ПКУ стосуються лише ОЗ¹).

Якщо ж шини оприбутковано у складі автомобіля невиробничого призначення, то слід застосовувати податкові різниці, передбачені п. 138.1 та 138.2 ПКУ. Пам'ятайте, що відповідно до пп. 138.3.2 ПКУ не підлягають податковій амортизації витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ.

Щодо податкового обліку шин, які обліковують окремо як ОЗ (тобто вартість однієї шини більша від вартісного критерію (зазвичай це 6000 грн), то його ми розглядали в статті «Шини в експлуатації — не запаси» в «ДК» №12/2018. Єдине, що додамо, — це те, що якщо шини не експлуатуються й чекають настання «свого сезону» (наприклад, літні шини чи зимові шини), то фактично такі ОЗ перебувають на консервації, а тому не буде витрат у вигляді їх амортизації як у бухобліку, так і в податковому обліку (додатково див. лист Мінфіну від 22.04.2019 р. №11210-09-63/11170, «ДК» №21/2019, коментар «ДК»).

Щодо податкового обліку шин, що обліковуються у складі запасів, то він залежатиме від обраного підходу при заміні шин. Від цього залежатиме, коли в обліку збільшуватимуться витрати від списання шин та, відповідно, зменшиться бухгалтерський фінрезультат.

На практиці перевіряльникам не до вподоби визнання витрат уже під час передання шин в експлуатацію, тобто першого їх встановлення на авто (підхід 2). Адже цей підхід вигідний платникам податку на прибуток, бо вартість шин одразу враховується на зменшення фінрезультату (а отже, і на зменшення об'єкта оподаткування).

Утім, на щастя, Верховний Суд став на бік платників податків та підтримує такий підхід до визнання витрат¹.

¹ ЗIР, підкатегорія 102.05, запитання: «Чи підлягають амортизації у податковому обліку земельні ділянки, природні ресурси, малоцінні необоротні активи та бібліотечні фонди?».

З огляду на фіскальну позицію податківців, якщо платник податків бажає обрати підхід 2 для обліку заміни шин, радимо:

1) або отримати IПК й у разі отримання негативної відповіді оспорювати її у судовому порядку;

2) або доводити свою правоту самостійно безпосередньо перевіряльнику, зазначаючи позицію ВСУ щодо цього.

ПДВ

Сума «вхідного» ПДВ, сплачена у складі вартості робіт (матеріалів) при проведенні сезонного ТО, включається до ПК з ПДВ, звичайно ж, за наявності правильно складеної і зареєстрованої в ЄРПН ПН.

При цьому звертаємо увагу, що, якщо ТЗ використовується в неоподатковуваній, пільговій або негосподарській діяльності, суму «вхідного» ПДВ, сплаченого при придбанні робіт з ТО, доведеться відкоригувати шляхом нарахування ПЗ з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Екологічний податок

Нині серед платників екоподатку (ст. 240 ПКУ) немає власників автошин. Залучити їх до кола платників цього податку можна хіба що за пп. 240.1.3 ПКУ, за яким платниками екоподатку є особи, які здійснюють розміщення відходів. Але за пп. 14.1.223 ПКУ, який підкоригували 01.01.2013 р., розміщення відходів — це постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів. Тож виходить, що з 01.01.2013 р. з кола платників екоподатку виключили СГ, які самостійно не займаються утилізацією (захороненням) відходів.

Зверніть увагу!

Автошини відносять до небезпечних відходів (п. 84 Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 р. №1120).

Здавати шини на утилізацію потрібно не пізніше 6 місяців з дати їх остаточного списання (п. 6 розд. XVI Правил №549). Детально про порядок підготовки шин та коліс до утилізації, їх облік та передавання на утилізацію прописано у р. XVI Правил №549.

Таким чином, тимчасове зберігання будь-яких відходів на території підприємства до моменту передачі спеціалізованій установі не вважають розміщенням відходів, а тому суб'єкти господарювання, котрі тимчасово зберігають ці відходи, не є платниками екоподатку. Тобто шина стає відходом тільки після списання з балансу, а поки вона не списана, — навіть якщо і не експлуатується, — її відходом вважати не можна.

Водночас щодо цього фахівці ДФС висувають додаткову вимогу. Так, у листах ДПСУ від 27.12.2012 р. №12699/0/71-12/15-21172 та ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2016 р. №17719/10/26-15-12-03-18 і в підкатегорії 120.01 ЗIР² вони роз'яснюють, що для звільнення від сплати екоподатку підприємству слід укласти договір на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованою організацією, у якому визначають строки передачі відходів на утилізацію та захоронення. Саме такий договір і підтвердить факт тимчасового зберігання відходів. Якщо ж договору немає, тоді такий СГ виступає платником екоподатку.

¹ Постанови Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №816/246/17 та від 27.02.2018 р. у справі №802/1853/16-а.

² Запитання: «Чи є платниками екологічного податку СГ, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?».

Звичайно ж, такої вимоги у нормах самого ПКУ немає, але радимо озброїтися договором задля уникнення сплати екоподатку. Адже ВАСУ в ухвалі від 12.08.2016 р. у справі №826/22337/15 визнав, що СГ не є платником екологічного податку, бо СГ не розміщував відходів у спеціально відведених місцях, не мав відповідного дозволу на використання зазначених місць та передавав непридатні для використання відпрацьовані люмінесцентні лампи для подальшої утилізації спеціалізованому підприємству на підставі укладеного договору.

Таким чином, аби не було суперечок із податківцями щодо відсутності обов'язку зі сплати екоподатку за зберігання списаних шин, радимо укладати договір про вивезення відходів із відповідним спеціалізованим підприємством.