Працівник платить за хостинг: які наслідки?

Хостинг

Порядок відображення в обліку й оподаткування залежать безпосередньо від суті господарської операції. Тому спершу визначимо відправну точку, з’ясуємо, що таке хостинг, розглянемо його види.

Зразу зауважимо, що визначення «хостинг» законодавчо не закріплено.

Проте у п. 6 ч. 2 ст. 56 Закону про авторське право і суміжні права ідентифіковано постачальника послуг хостингу як особу, що надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного вебсайту або їх частин в Інтернеті та забезпечення доступу до них через Інтернет, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса.

Хостинг — це виділення місця на вінчестері сервера, що має цілодобове підключення до Інтернету, для розміщення вебсайту або його частин на ньому.

Види хостингу

1. Віртуальний хостинг:

• віртуальний сервер — вид хостингу, за якого ресурси сервера розділені між обліковими записами, в кожному з яких може бути розміщено декілька сайтів і вони використовують одні й ті самі IP-адреси. Тобто на одному сервері виділено місце для багатьох користувачів;
• віртуальні виділені сервери (VPS/VDS) — вид хостингу, який передбачає, що фізичний сервер поділено на кілька віртуальних серверів. Кожен віртуальний сервер ізольований і може бути перезавантажений окремо від інших.

Додатково як підвид цього виду хостингу нині стрімко розвивається reselling хостингу — перепродаж послуг хостингу. Замовник отримує обліковий запис від хостинг-провайдера, який можна розділити на додаткові облікові записи і вже потім продавати. У консультації цей вид послуг не розглядається.

2. Хмарний хостинг — замовник оплачує лише певний обсяг ресурсів. При цьому вони зберігаються на різних серверах, які належать хостинг-провайдеру. І якщо один із серверів вийде з ладу, то сайт замовника працюватиме надалі. В Україні правові відносини у сфері хмарних послуг регулює Закон про хмарні послуги.

3. Виділений сервер — постачальник хостингу надає фізично сервер у повне розпорядження, за що отримує оренду плату. Тобто на сервері буде розміщено лише один вебсайт.

4. Сo-location — це послуги хостингу, за яких сервер фізично розташований на технічному майданчику хостинг-провайдера, зокрема в дата-центрі. Працівники дата-центру контролюють та забезпечують необхідне обладнання для роботи сервера, місце його розміщення, живлення, доступ до Інтернету. Тобто фактично замовник орендує частину площі нерухомого майна і сплачує орендні платежі та комунальні послуги.

До кого звернутися за визначенням виду послуг?

З питання віднесення послуг до тієї чи іншої категорії послуг, у тому числі до перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ послуг, та визначення коду для таких послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі — ДКПП), враховуючи положення листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 11.05.2017 №3411-08/15258-03, ДПС рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

ДПСУ у ІПК від 30.06.2023 №1633/ІПК/99-00-21-03-02-06

Віртуальний та хмарний хостинг за своєю суттю відповідають інформаційним послугам, КВЕД-2010: клас 63.11, адже включають діяльність із надання інфраструктури для розміщення (хостингу), оброблення даних і пов’язану із цим діяльність, а також надання засобів для пошуку та інших порталів в Інтернеті і не передбачають передання устаткування в оренду.

Виділений сервер передбачає надання в оренду устаткування, в тому числі комп’ютерів (КВЕД-2010: клас 77.33). У цьому разі сервер передається користувачеві фізично.

Сo-location — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД: клас 68.20). Для забезпечення роботи сервера замовник орендує частину площі для фізичного розміщення сервера.

Приклад з практики: постачальник послуг хостингу Zomro (Нідерланди) відповідно до публічної оферти надає декілька видів послуг:

• VPS-сервер для Forex — віртуальний сервер, який автоматично налаштовується для роботи з MetaTrader;
• віртуальний хостинг з використанням віртуального сервера;
• хмарний хостинг;
• оренда виділеного сервера;
• оренда сервера з GPU (відеокартою), що дозволяє обробити великий обсяг даних, працювати з графікою та візуалізувати відео;
• придбання доменного імені.

Що таке «доменне імʼя»?

Доменне ім’я є унікальним кодом вебсайту, що ідентифікує його.

Якщо доменне імʼя придбавається на етапі розроблення сайту (НА), то є складовою первісної вартості НА.

Якщо вже після, — це витрати на обслуговування.

З огляду на зазначене вище Zomro надає інформаційні послуги (віртуальний сервер, виділений віртуальний сервер, хмарний хостинг, послуги оренди рухомого майна (оренда виділеного сервера, оренда сервера з відеокартою)) та окремо продаж доменного імені, витрати на придбання якого можуть обліковуватися по-різному.

Документальне оформлення

Відповідно до оферти ТОВ сплачує періодичну плату, зазначену в замовленні, постачальникові послуг хостингу Zomro. Оплата є авансовою, протягом 14 днів з дати виставлення рахунку, у спосіб, визначений постачальником.

Віднести до складу витрат оплату за договором оферти ТОВ зможе лише за умови наявності первинних документів, що підтверджують факт здійснення операції, зокрема інвойса або акта наданих послуг.

В яких випадках інвойс є первинним документом?

Рахунок-фактура (інвойс) може вважатися первинним документом, якщо він містить усі обов’язкові реквізити відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88:

— назву документа (форма);

— дату складання;

— назву підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимірювання госпоперації;

— посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення госпоперації і правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні госпоперації.

Підтверджує це і Міністерство фінансів України у листах від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 та від 22.08.2017 №35210-07/23-3364/2658. Водночас воно додає ще одну умову для набуття рахунком-фактурою (інвойсом) статусу первинного документа. Так, первинним документом рахунок-фактура (інвойс) стане лише після його оплати. Документом, що підтверджує оплату, буде платіжна інструкція, проведена банком, або банківська виписка, яка показує списання коштів з рахунку при оплаті платіжною карткою.

Як нам уже відомо, оплата проводилася директором з корпоративної картки ТОВ.

Витрати визнаються за курсом на дату оплаченого розрахунку в день, коли кошти були списані з рахунку картки. Підприємство бачить на своєму рахунку суму операції у валюті та гривнях за комерційним курсом банку вже на дату здійснення розрахунків карткою. Різницю між комерційним курсом та курсом НБУ на дату операції потрібно списувати на рахунок 711 або 942 як доходи/витрати від купівлі іноземної валюти, адже це доходи/витрати самого підприємства.

ВЗ, ПДФО

При розрахунку з корпоративної картки та наданні підтвердних документів (відповідно до наведеної умови — інвойс) оподатковуваного доходу у директора не виникає.

ПДВ

Об’єктом оподаткування ПДВ є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ (пп. «б» п. 185.1 ПКУ).

Місцем постачання послуг, наведених нижче, є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або — за відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання (п. 186.3 ПКУ):

• інформаційні послуги та послуги оренди (пп. «в» п. 186.3);
• послуги з оренди рухомого майна (пп. «ґ» п. 186.3);

Незалежно від того, як буде ідентифіковано цю операцію: як надання рухомого майна в оренду чи отримання інформаційних послуг, — місцем їх постачання є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований, тобто митна територія України.

Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачі платіжних послуг на оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пп. 187.8 ПКУ).

Відповідно до наведеної умови це дата списання коштів з корпоративної картки.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначену вартість перераховують у національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати базу оподаткування визначають виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ПКУ).

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету в разі постачання послуг нерезидентами, зокрема їхніми постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, установлених ст. 208-1 ПКУ (п. 180.2 ПКУ).

Податок з доходів нерезидента

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками відповідно до пп. 141.4.1 ПКУ.

Такими доходами щодо послуг хостингу можуть бути, на наш погляд:

• лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента — лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (п. «ґ» пп. 141.4.1 ПКУ);
• інші доходи від провадження нерезидентом госпдіяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резидентові (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, зокрема вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п. «к» пп. 141.4.1 ПКУ).

Податківці в ІПК  від 30.06.2023 №1633/ІПК/99-00-21-03-02-06, від 28.07.2023 №2160/ІПК/99-00-21-02-02-06 визначають, що хостинг для оподаткування податком з доходів нерезидента підпадає під визначення оренди, проте:

«Кожен конкретний випадок стосовно кваліфікації та порядку оподаткування платежів, здійснених платником податку на користь нерезидента за договором про надання послуг хостингу програмного забезпечення, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались» (ІПК  від 24.09.2018 №4129/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

На думку автора, під оренду підпадають два види хостингу: co-location та виділений сервер. Тобто об’єктом оподаткування можуть бути платежі за фізичну оренду сервера, за умови що місце розташування об’єкта оренди — на території України. А от інформаційні послуги, на наш погляд, не оподатковуються згідно з пп. «к» пп. 141.4.1 ПКУ. Позаяк дохід нерезидентові виплачується за надані послуги.