Нова ТТН з 26 липня 2026 року: як заповнювати та вказувати «Місце зберігання автомобіля» в різних ситуаціях

1. Оновлена форма ТТН з 26 липня: що змінилося і чому?
2. Чи стосуються зміни у формі ТТН інших спеціалізованих форм ТТН?
3. Що зазначати у рядку «Місце зберігання автомобіля», якщо немає постійної адреси зберігання?
4. Яку адресу вказувати – адресу головного гаража чи адресу філії, де автомобіль «ночував»?
5. Чи повинен вантажовідправник запитувати у перевізника про місце зберігання його автомобіля?
6. Що вказувати у графі «Місце складання» ТТН – населений пункт фактичного завантаження чи юридичну адресу підприємства?
7. Кого вважати перевізником у ТТН, якщо перевезення здійснюється за договором транспортної експедиції? 
8. Чи потрібно вказувати в ТТН дані перевізника замовнику, який замовляє автомобіль через диспетчера?
9. Яку адресу вказувати постачальнику в разі доставки товарів покупцям власним автотранспортом?
10. Хто відповідає за отримання й внесення даних про місце зберігання автомобіля до ТТН?
11. Висновки

Ми вже писали про зміни у формі товарно-транспортної накладної (ТТН), які набрали чинності 26 липня 2026 року, – у статті «Оновлена форма ТТН з 26 липня 2026 року: що змінилось, відповіді на питання, поради із складання ТТН». 

Під цією статтею читачі поставили низку практичних запитань щодо заповнення нової форми ТТН на реальних прикладах з їхньої господарської діяльності. У цій статті розглянемо відповіді на ці запитання. 

Але спершу коротко про самі зміни.

Оновлена форма ТТН з 26 липня: що змінилося і чому?

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 12.12.2025 №1727 (далі – Наказ №1727) з 26 липня 2026 року викладено в новій редакції як форму ТТН (додаток 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), так і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Зміни синхронізують українське законодавство з європейськими стандартами щодо режиму праці та відпочинку водіїв.

Актуальний бланк Товарно-транспортної накладної ви можете знайти на нашому сайті за посиланням.

У бланку ТТН з'явився новий реквізит: «Місце, де зберігається автомобіль (адреса місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається транспортний засіб)».

Потреба в цьому реквізиті прямо пов'язана з новою редакцією Положення про робочий час водіїв: воно передбачає низку винятків, за яких суворі вимоги щодо обліку часу керування, перерв і відпочинку водія не застосовуються. Більшість таких винятків прив'язана до відстані – не більше 100 кілометрів по прямій від місця зберігання автомобіля (п. 3.5 Положення). Щоб підтвердити право на застосування винятку, останній абзац п. 5 розд. І Положення прямо вимагає: з 26.07.2026 адреса місцезнаходження суб'єкта господарювання (або його структурного підрозділу чи філії), де зберігається автомобіль, обов'язково зазначається у ТТН.

Оскільки Положення не обмежує обов'язок заповнення цього рядка лише випадками застосування пільг з обліку робочого часу, на практиці адресу місця зберігання автомобіля доцільно зазначати у всіх ТТН – до появи офіційних роз'яснень Мінрозвитку саме такий підхід є найбезпечнішим.

Саме навколо заповнення цього нового рядка й виникла більшість практичних запитань читачів, розглянемо їх нижче.

Чи стосуються зміни у формі ТТН інших спеціалізованих форм ТТН?

Наказ Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727 виклав у новій редакції саме загальну форму ТТН (додаток 7, форма №1-ТН до Правил №363). Спеціалізовані форми ТТН цим наказом не змінено. Водночас останній абзац п. 5 розд. І Положення №340 сформульований без прив'язки до конкретного бланка: місцезнаходження суб'єкта господарювання, де зберігається транспортний засіб, «зазначається у товарно-транспортній накладній» – тобто у ТТН загалом.

Важливо!

Зміни поширюються тільки на загальну форму ТТН. Але оскільки вимога Положення №340 стосується ТТН як категорії документа, на думку автора, дані про місце зберігання автомобіля доцільно наводити і в спеціалізованих формах (зокрема №1-ТТН (нафтопродукт)) – за потреби додатково, навіть якщо типовий бланк спецформи такого поля не передбачає.

Що зазначати у рядку «Місце зберігання автомобіля», якщо немає постійної адреси зберігання?

Новий реквізит стосується не поточного місцезнаходження автомобіля в момент рейсу, а адреси, за якою транспортний засіб закріплений і обліковується як такий, що там зберігається (гараж, паркінг, стоянка, підрозділ чи філія перевізника). Саме від цієї адреси відраховується встановлена п. 3.5 Положення №340 100-кілометрова зона для застосування пільг з обліку робочого часу водія. Інтенсивність використання автомобіля на визначення цієї адреси не впливає.

Як складаємо ТТН в цьому випадку?

Зазначайте адресу гаража, стоянки, підрозділу чи філії перевізника, за якою транспортний засіб закріплений і обліковується підприємством, – незалежно від того, як часто фура фактично там перебуває.

Яку адресу вказувати – адресу головного гаража чи адресу філії, де автомобіль «ночував»?

Юридична адреса підприємства автоматично не стає адресою місця зберігання транспортного засобу. Значення має фактичне закріплення автомобіля за конкретним підрозділом.

Якщо автомобіль постійно закріплений за філією та фактично базується там, зазначайте адресу цієї філії. Якщо ж автомобіль формально приписаний до головного гаража і саме туди повертається після рейсів, а перебування на філії має епізодичний характер, – зазначайте адресу головного гаража.

Чи повинен вантажовідправник запитувати у перевізника про місце зберігання його автомобіля?

Обов'язок виписати ТТН лежить на замовнику (вантажовідправнику) (п. 11.3 Правил №363). Але коли перевезення виконує сторонній автоперевізник, вантажовідправник об'єктивно не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією про місце зберігання чужого транспорту.

Тому дані про адресу місця зберігання транспортного засобу потрібно прямо запитати у перевізника – практична порада: передбачити відповідне поле в заявці на перевезення.

Що вказувати у графі «Місце складання» ТТН – населений пункт фактичного завантаження чи юридичну адресу підприємства?

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363 (далі – Правила №363), у п. 11.1 глави 11 вимагають зазначати в ТТН дату і місце її складання як обов'язкові реквізити, не деталізуючи, що саме розуміти під «місцем складання».

Це питання роз'яснив Мінфін: за листом від 26.08.2011 №31-08420-07-25/21247, місце складання первинного документа – це населений пункт, у якому фактично перебуває особа, яка складає й підписує документ у момент його оформлення, а не обов'язково місце здійснення господарської операції. Аналогічний підхід закладено і в ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації»: найменування населеного пункту в цьому реквізиті наводиться згідно з класифікатором адміністративно-територіального устрою (КАТОТТГ). 

Звідси випливає, що «місце складання» і «пункт навантаження» – це не тотожні поняття, і збігаються вони лише за певних обставин. Якщо ТТН оформлює й підписує особа, яка фізично перебуває на складі в момент завантаження (наприклад, комірник чи логіст), місцем складання буде саме населений пункт цього складу – він природно збігається з місцем завантаження. Але якщо документ готує диспетчер або бухгалтер в офісі підприємства, розташованому в іншому населеному пункті, а вантаж у цей час завантажується на віддаленому складі, місцем складання є населений пункт, де фактично перебуває особа, що оформлює й підписує ТТН, – тобто місце офісу, а не місце завантаження. Юридична адреса підприємства при цьому також не підміняє реквізит автоматично: вона є коректним місцем складання лише тоді, коли документ справді оформлюється за цією адресою.

Як складаємо ТТН в цьому випадку?

У графі «Місце складання» зазначайте населений пункт, де фактично перебуває особа, яка виписує та підписує ТТН у момент оформлення документа. Найчастіше це збігається з населеним пунктом фактичного завантаження – якщо ТТН оформляють безпосередньо на складі. 

Але якщо документ готують в офісі іншого населеного пункту (наприклад, диспетчер чи бухгалтер), зазначайте населений пункт цього офісу, а не місце завантаження. Юридичну адресу підприємства вписуйте лише тоді, коли вона фактично збігається з місцем оформлення документа, – автоматично прирівнювати її до місця складання не варто. Повну адресу складу (вулиця, будинок) у будь-якому разі наводьте окремо – у реквізиті «Пункт навантаження», незалежно від того, збігається він із місцем складання чи ні.

Оскільки цей реквізит не є новим, вам в нагоді стане наша стаття: «Нова ТТН (товарно-транспортна накладна) – 2025: зразок бланку та інструкція із заповнення».

Кого вважати перевізником у ТТН, якщо перевезення здійснюється за договором транспортної експедиції? 

Перевізник – це суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює перевезення власним коштом автомобільними транспортними засобами (ст. 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт»). Транспортно-експедиторська компанія за договором транспортного експедирування організовує перевезення, але сама вантаж автомобілем, як правило, не везе – цю функцію виконує залучений нею автоперевізник.

Саме до фактичного перевізника застосовується нова вимога про зазначення місця зберігання транспортного засобу.

Як складаємо ТТН в цьому випадку?

 У графі «Перевізник» зазначайте дані фактичного автомобільного перевізника (юрособи чи ФОП), який реально виконує рейс, – навіть якщо договір укладено із транспортною експедицією. Адресу місця зберігання автомобіля також беріть з офіційних даних саме цього перевізника. Роль транспортної експедиції (диспетчера, логіста) фіксуйте в заявці на перевезення та акті наданих послуг з посиланням на конкретні номери ТТН, але не підміняйте нею реквізити перевізника в самій накладній.

Чи потрібно вказувати в ТТН дані перевізника замовнику, який замовляє автомобіль через диспетчера?

Обов'язок скласти ТТН і внести до неї всі відомості, включно з даними про перевізника, покладено на замовника (вантажовідправника) незалежно від того, через кого він знайшов транспорт (п. 11.3 Правил №363). Диспетчер у цій системі відносин виступає посередником, який підбирає транспорт, але не є стороною реквізиту «Перевізник».

Як складаємо ТТН в цьому випадку?

Цей реквізит обов’язково потрібно заповнювати. Дані про фактичного автомобільного перевізника (включно з адресою місця зберігання його транспортного засобу) можна отримати, наприклад, і через самого диспетчера, а участь самого диспетчера (логіста) зафіксувати в заявці та акті на перевезення з посиланням на відповідні ТТН.

Яку адресу вказувати постачальнику в разі доставки товарів покупцям власним автотранспортом?

У цій ситуації постачальник одночасно є і вантажовідправником, і фактичним автомобільним перевізником. Звертатися до когось за даними немає потреби.

У графі «Перевізник» зазначайте своє підприємство, а в новому рядку – адресу власного гаража, паркінгу чи іншого місця, де фактично зберігається ваш транспортний засіб.

Хто відповідає за отримання й внесення даних про місце зберігання автомобіля до ТТН?

Тут варто розрізняти два обов'язки:

• Перший – скласти ТТН і внести до неї всі реквізити – покладається на замовника транспортних послуг: вантажовідправника, а в окремих випадках (коли саме він уклав договір перевезення) – вантажоодержувача (п. 11.3 Правил №363). 
• Другий – надати фактичну інформацію про адресу зберігання транспортного засобу – може виконати лише власник чи користувач цього транспорту, тобто фактичний автоперевізник. Експедитор, якщо він не є одночасно перевізником, стороною цього реквізиту не є.

Таблиця. Хто має зазначати в ТТН дані про місце зберігання автобіля 

Важливо! 

Вносить дані до ТТН завжди той, хто складає документ, – вантажовідправник або вантажоодержувач як замовник перевезення. 

Джерелом самих відомостей про адресу зберігання є виключно власник або користувач транспортного засобу – фактичний автоперевізник; якщо перевізником є саме підприємство, що складає ТТН, воно надає ці дані самостійно. Експедитор без власного транспорту не є джерелом чи вносителем цього реквізиту.

Висновки

1. З 26 липня 2026 року у ТТН діє новий реквізит «Місце, де зберігається автомобіль» – його поява прямо пов'язана з оновленим Положенням №340 про робочий час і час відпочинку водіїв та з винятками щодо суворого обліку часу керування в межах 100-кілометрової зони.
2. До появи офіційних роз'яснень Мінрозвитку безпечніше зазначати адресу місця зберігання транспортного засобу у всіх ТТН, а не лише в тих, що прямо підпадають під винятки Положення №340.
3. У реквізиті «Перевізник» і в новому рядку про місце зберігання завжди мають фігурувати дані фактичного автомобільного перевізника – власника чи користувача транспортного засобу, а не транспортної експедиції чи диспетчера, роль яких фіксується в заявці та акті на перевезення.
4. Обов'язок скласти ТТН і внести до неї всі відомості лежить на замовнику транспортних послуг (вантажовідправнику або вантажоодержувачі), але джерелом самих даних про місце зберігання автомобіля є виключно фактичний перевізник – тож цю інформацію потрібно у нього запитувати, якщо підприємство не перевозить вантаж власним транспортом.
5. Вимога Положення №340 щодо зазначення місця зберігання транспортного засобу у товарно-транспортній накладній стосується ТТН як категорії документа, тому її варто враховувати і під час заповнення спеціалізованих форм ТТН, які цим наказом прямо не змінювалися.