Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 83,4 млн грн прийнято на користь ДФС в Одеській області та набрало законної сили.
Суть справи: під час проведення планової перевірки, контролюючим органом, зокрема, встановлено нереальність господарських операцій позивача з відповідними контрагентами.
Позивач обґрунтовував свою позицію, зокрема, тим, що всі умови договорів між сторонами виконані у повному обсязі та сторони не мають претензій одна до одної, а основні фонди та транспортні засоби не обов’язково повинні перебувати у власності суб’єкта господарювання, оскільки можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені за цивільно-правовими договорами. Також позивачем зазначено, що документи, які були наявні на підприємстві, не досліджувалися під час перевірки та безпідставно не були враховані перевіряючими.
Між тим, суд підтримав позицію контролюючого органу, виходячи з такого:
- відповідна податкова накладна що містить помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію і саме через це не може бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту;
- платником податків не надано до перевірки документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей: товарно-транспортні накладні, залізничні накладні тощо; копії довіреностей за підписом уповноваженої особи підприємства; акти звірок з контрагентами, акти інвентаризації наявності та руху нафтопродуктів на зберіганні;
- до проведення, а також в ході планової виїзної документальної перевірки платнику податків контролюючим органом надано відповідні запити про надання документів (копій документів), однак жодної копії запитуємих документів платником податків до перевірки надано не було.
При цьому, ненадання платником податків на запити контролюючого органу запитуваних документів, які становили предмет перевірки, суперечить основній аргументації позивача, оскільки в ході судового розгляду позивач поступово додавав первинну документацію, наповнюючи тим самим доказову базу, але ставлячи тим самим під сумнів її автентичність та існування такої первинної документації, яка до цього слугувала (мала б слугувати, а отже бути у володінні платника податків) підставою для формування податкового обліку, на момент перевірки.
При винесенні рішення по даній справі суд першої інстанції керувався в тому числі позицією Верховного Суду України, згідно якої важливу роль у справах такої категорії відіграють здатність та можливість контрагентів виконати відповідних обсяг постачання за договорами.
У зв’язку із цим належить перевіряти чи мають контрагенти позивача управлінський та/або технічний персонал, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні та інші засоби, що можуть свідчити про можливість здійснення ними операцій з поставки нафтопродуктів; чи технічні умови зобов’язували сторін договорів відшукувати суб’єктів господарювання, які з огляду на специфіку їх перевезення, були спроможні поставити потрібну продукцію.
Підлягають з’ясуванню й умови поставки нафтопродуктів, зокрема, чи володіли контрагенти виробничими та технологічними потужностями і мали спеціально підготовлених працівників (персонал), за наявності яких може організувати та виконати поставку нафтопродуктів для позивача, чи поставили вони насправді нафтопродукти, якщо так, то як саме; що свідчить про її переміщення і доставку; як повинно було оформлятись виконання поставки; чи знав і чи не міг не знати платник податку про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність виконати обумовлену поставку тощо.
За певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу суб’єкта господарювання. Але цього недостатньо, необхідно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Для того, щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно посилатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов’язання на підставі таких операцій.
Отже, відсутність реально вчинених господарських операцій, та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє платнику податків формувати дані податкового обліку за відповідними господарськими операціями.
Крім того, вказаним рішенням суду підтверджено правомірність податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, які прийняті ГУ ДФС в Одеській області:
- за фактами порушення платником податків граничного терміну реєстрації акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних на пальне та відсутність реєстрації акцизних накладних, щодо реалізації палива на АЗС кінцевому споживачу, протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов’язаний скласти акцизну накладну - на загальну суму 42,5 млн грн;
- за фактом несвоєчасної сплати (із затримкою до 30 календарних днів включно), узгоджених сум податкових зобов’язань з акцизного податку з роздрібної реалізації підакцизних товарів та ДФС в Одеській області - на загальну суму 330,3 тис. грн.
***
Читайте також:
