Банківський фінмоніторинг у 2026 році: докладний путівник від редакції для клієнтів-фізосіб

1. Чому фінмоніторинг банків стосується не лише бізнесу, а і звичайних громадян?
2. Які правила гри встановлює закон, а які – самі банки?
3. Скільки коштів може переказувати фізособа, щоб не потрапити під фінмоніторинг?
4. Чим фізособі підтвердити легальне джерело доходу?
5. Що таке анкета клієнта і чому банк «звіряє» ваші операції?
6. Що треба знати при поповненні картки готівкою?
7. На що дивляться банки при переказах між фізособами?
8. Чи можуть грошові перекази з-за кордону потрапити до ризикових операцій?
9. Велика готівка: покупка авто чи нерухомості
10. Що робити, якщо банк надіслав запит із вимогою надати документи?
11. Чи повідомляють банки про підозрілі операції ДПС?
12. Відповіді на часті запитання

Чому фінмоніторинг банків стосується не лише бізнесу, а і звичайних громадян?

На сьогодні фінмоніторинг – це вже не історія «для бізнесу». Звичайна людина, яка отримує зарплату, здає квартиру в оренду чи просто отримує переказ від родича, теж перебуває під наглядом системи. Мета цієї статті – дати чіткі орієнтири: які суми можна переказувати без ризику, що варто готувати заздалегідь і як реагувати, якщо банк поставив запитання.

Як правило, у першу чергу банки реагують на суми переказів та нетиповість операції.

Наприклад, на картку фізособи з певною регулярністю почали надходити платежі на невеликі суми – до 10 тис. грн. Причому попередні кілька місяців людина отримувала стабільні регулярні платежі від роботодавців (юросіб чи ФОПів), дивіденди, платежі за використання інтелектуальної власності тощо. І з певного місяця все змінилось: платежі почали надходити також від різних фізосіб із призначенням «за товар/послуги/роботи» або взагалі без зазначення призначення (детальніше про це можна почитати тут і тут).

Саме така зміна звичної фінансової поведінки – а не сума надходжень чи переказів – привертає увагу банку, який на певному етапі (не одразу) може запитати про походження цих коштів і на що вони витрачаються.

Важливо!

Йдеться не про негайне блокування переказів чи рахунку і не про підозру у вчиненні злочину, а про реакцію банку на індикатори «ризику ділових відносин», прописані внутрішньою політикою конкретного банку.

Така реакція не обов’язково буде швидкою. Банк може тривалий час просто спостерігати за рухом коштів по рахунку, і лише окремі операції можуть згодом викликати потребу в деталізації з боку клієнта.

НБУ вже готує нормативне підґрунтя для використання штучного інтелекту у виявленні нетипових операцій за рахунками клієнтів. 17.07.2026 р. розпочалось громадське обговорення проєкту постанови «Про деякі питання здійснення надавачами платіжних послуг контролю за платіжними операціями» – документ покликаний створити єдині умови для фінмоніторингу платіжних операцій через впровадження внутрішніх процедур виявлення операційних ризиків. Обговорення триває до кінця липня 2026 року.

Серед основних ознак нетипової платіжної поведінки клієнта, названих у проєкті, – такі:

• значна кількість рахунків;
• висока інтенсивність операцій, зокрема понад 10 поповнень протягом години;
• мінімальні залишки при великих оборотах попри значні обсяги щотижневих операцій (сюди потрапляють і зняття готівки, і миттєві перекази на інші рахунки, і транзит коштів з однаковими сумами вхідних та вихідних переказів);
• раптовий або стрімкий сплеск активності платіжних операцій за короткий час – приклад такого сплеску наведено вище;
• нетипова зміна IP-адрес, номерів телефонів та пристроїв, з яких здійснюються перекази, та інші.

Загалом перелік вражає кількістю ознак, за якими банк визнати клієнта або його операції ризиковими. До речі, аналогічні правила діятимуть і для небанківських фінансових установ. Тому варто розуміти логіку системи фінмоніторингу заздалегідь, а не з'ясовувати її постфактум, коли доступ до коштів на вашому рахунку вже тимчасово обмежили.

Які правила гри встановлює закон, а які – самі банки?

Сьогодні банки керуються не лише законами. Не менш важливу роль відіграє Меморандум про забезпечення прозорості функціонування ринку платіжних послуг, до якого приєдналися як банки, так і Незалежна асоціація банків України (НАБУ), Асоціація українських банків (АУБ) та сам Національний банк.

Простими словами: є два джерела правил, які важливо не плутати:

• Закон №361, Положення НБУ №65 – це те, що банк зобов'язаний робити: ідентифікувати та верифікувати клієнтів, реагувати на підозрілі операції, повідомляти про них Держфінмоніторинг.
• Меморандум про ринок платіжних послуг – це добровільна угода між банками (наразі до неї приєдналося понад 50 банків і фінустанов). Він не є законом, і формальних державних штрафів за його порушення немає, але саме звідти беруться конкретні цифри лімітів, які на практиці відчуває на собі кожен клієнт.

Що це означає на практиці?

Меморандум не вводить нових законодавчих обмежень і не посилює вимоги фінмоніторингу як такі – його завдання інше: уніфікувати підходи різних банків до ризик-орієнтованого моніторингу, щоби клієнт не потрапляв у ситуацію, коли один банк дозволяє операцію, а інший блокує її без пояснень.

Для клієнта наслідки цілком відчутні: обмеження кількості поточних рахунків без підтверджених доходів (до трьох в одній валюті), уніфіковані пороги лімітів на перекази, спільні підходи до підтвердження джерел доходу та обмін інформацією про клієнтів між банками-учасниками.

Офіційні роз'яснення щодо змісту й застосування Меморандуму публікує сама НАБУ – ось її роз'яснення.

А ще є правила фінмоніторингу, які встановлює для себе сам банк. Вони є у кожного банка і, хоч би як Меморандум і намагався уніфікувати їх для різних банків, якісь правила будуть однаковими, а якісь – індивідуальними.

Важливо!

Якщо банк посилається на «внутрішні правила», це не означає свавілля – просто джерело правил інше, ніж закон або міжбанківська угода, і оскаржується рішення банку інакше.

Скільки коштів може переказувати фізособа, щоб не потрапити під фінмоніторинг?

Орієнтовні цифри (без прив'язки до конкретного банку, бо в кожного свій поріг у межах загальної логіки):

• до 100 000 грн/міс. – стандартний поріг вільних переказів для клієнтів з низьким/середнім ризиком;
• до 50 000 грн/міс. – для клієнтів, яких банк відносить до підвищеного ризику;
• винятки, щодо яких ліміти, як правило, не встановлюються: перекази між власними рахунками в одному банку, зарплатні картки, підтверджені волонтери.

Ліміти вводили поетапно: спочатку 150 тис. грн/міс. (з 01.02.2025), потім 100 тис. грн/міс. (з 01.06.2025) – і саме цей поріг чинний і в 2026 році. Ліміт у 50 тис. грн/міс. для клієнтів підвищеного ризику діє без змін уже з 2025 року.

Увага!

В травні 2026 року банки оновили Меморандум, і в новинах могли траплятися заголовки про «нові ліміти на перекази» – але ці зміни стосуються виключно новостворених і неактивних ФОП та юридичних осіб (нові пороги запрацюють з 14.08.2026 і з 14.11.2026).

Для звичайних фізосіб без статусу підприємця ліміти переказів іншим фізособам залишаються без змін.

Судячи з офіційної мети самого Меморандуму, ці пороги й надалі можуть змінюватися. Одна з причин застигла прямо в тексті пояснень до документа: Меморандум покликаний адаптувати банківську практику України до стандартів і вимог законодавства Європейського Союзу. А отже, у міру наближення до вимог ЄС у сфері фінансового моніторингу пороги цілком можуть переглядатися – як у бік пом'якшення для клієнтів з підтвердженою історією, так і в бік посилення контролю за групами підвищеного ризику. Додатковий фактор – суто внутрішній: рівень тіньових операцій і статистика Держфінмоніторингу, на яку регулярно посилається НБУ, обґрунтовуючи чергові оновлення.

Чим фізособі підтвердити легальне джерело доходу?

Перелік того, що банки зазвичай можуть вимагати та приймають на практиці, залежить від конкретної ситуації:

• довідка з місця роботи / про доходи (ОК-5, ОК-7 – можна сформувати через Дію чи ПФУ);
• виписки з рахунків інших банків;
• податкова декларація про майновий стан і доходи;
• договір (оренди, дарування, купівлі-продажу, митні декларації при продажу майна за кордоном) – якщо кошти надходять від конкретної операції;
• свідоцтво про право на спадщину;
• страхові поліси, кредитні договори (або рух коштів за кредитним рахунком);
• документи на підтвердження інших видів доходу – авторських гонорарів, дивідендів, виплат за судовими рішеннями тощо.

Цей перелік може відрізнятися від банку до банку та залежить від конкретної платіжної суми клієнта – офіційного, єдиного для всіх переліку саме для фізосіб не існує, на практиці він формується Меморандумом і внутрішньою політикою банків.

Практична порада:

Краще мати ці документи «напоготові» ще до того, як банк їх попросить – це суттєво скорочує час розблокування.

Що таке анкета клієнта і чому банк «звіряє» ваші операції?

При відкритті картки ви заповнюєте анкету – декларуєте очікувані джерела і суми доходу. Обов'язок банку звіряти ваші операції з тим, що ви заявили про себе, – не ініціатива конкретного менеджера, а вимога закону: Закон №361-IX (п. 34 ч. 1 ст. 1) прямо включає в поняття належної перевірки постійний моніторинг відповідності операцій наявній інформації про клієнта. Технічно це реалізовано через анкету, яку банк зобов'язаний періодично переоцінювати – раз на півроку (високий ризик), раз на рік (середній ризик) чи раз на три роки (інші випадки) – і фіксувати результати такої переоцінки з датами (Додаток 1 до Положення №65).

Важливо!

Якщо змінилося джерело доходу (нова робота, з'явилась оренда) – краще самостійно оновити анкету в застосунку, не чекаючи запиту банку. Те саме варто зробити, якщо ви плануєте отримувати доходи, відмінні від тих, що зазвичай надходять на вашу картку, – особливо якщо вони нові й нетипові порівняно з попередніми періодами.

Приклад 1

У застосунку банку ви вказали ліміт переказів на картку та IBAN у розмірі 50 тис. грн на місяць. Але цього місяця плануєте більші надходження. У такому разі варто заздалегідь зайти в розділ на кшталт «Ліміти на місяць» у мобільному застосунку й збільшити суму – це власна дія клієнта, яка не потребує звернення в банк.

Якщо йдеться не про разове велике надходження коштів, а про тривале збільшення рівня доходу, варто не тільки переглянути ліміт переказів, а і анкету клієнта.

Приклад 2

Ви маєте кілька рахунків у різних банках і, як і в попередньому прикладі, плануєте отримати суму, більшу за встановлений вами ліміт у 50 тис. грн на один з таких рахунків. Але в іншому банку у вас діє ліміт 200 тис. грн. У такій ситуації немає потреби змінювати ліміти одразу в усіх банках – досить спрямувати додаткові надходження на картку з більшим лімітом.

Що треба знати при поповненні картки готівкою?

Головна новина 2026 року: з 26 червня підтвердження номера телефону при поповненні готівкою через термінал чи банкомат стало обов'язковим для будь-якої суми, навіть невеликої (Постанова НБУ №67 від 16.06.2026). Донедавна більшість банків дозволяли поповнити картку через термінал без підтвердження особи в межах приблизно 5 тис. грн, а якщо сума вище – вимагали прикласти картку чи авторизуватися.

З 26 червня 2026 року ця межа зникла: підтвердження номера телефону тепер обов'язкове для будь-якої суми поповнення готівкою через термінал чи банкомат.

Добові та місячні ліміти суми поповнення й далі різняться від банку до банку – орієнтовно від 50 тис. до кількох сотень тисяч гривень на місяць, тому конкретну цифру варто уточнювати у своєму банку.

Чому банки використовують саме номер телефону?

Здавалося б, використання фізичної картки на терміналі вже має бути достатньою ідентифікацією її власника – адже картку, згідно договору, не можна передавати іншій особі. Але, на жаль, не всі клієнти чесно дотримуються умов договору. Подекуди такі картки крадуть злодії. Буває і так, що фізособа надає доступ до свого рахунку третім особам добровільно. А банк технічно не може на терміналі перевірити, що картку в руках тримає саме її власник.

Тому для підтвердження особи використовують номер телефону – він зареєстрований на конкретну людину і є незалежним від картки каналом підтвердження. Це рух від «ідентифікації рахунку» до «верифікації платника» – саме на це вказує сама назва вимоги в Постанові №67: «верифікація платника», а не «верифікація отримувача коштів».

На що дивляться банки при переказах між фізособами?

Дроблення, транзит, «фінансові мулі»

Прості індикатори, на які реагує система:

• дроблення – велика сума заходить частинами замість одного переказу;
• транзитність – гроші одразу йдуть далі, майже не затримуючись на рахунку;
• невідповідність профілю – сума чи регулярність не в'яжеться із задекларованим доходом.

Ризики: тимчасова зупинка операцій, запит документів, потрапляння в реєстр підвищеного контролю, у крайньому разі – розірвання договору обслуговування.

Перекази в межах сім'ї

Тут варто чітко розрізняти дві різні системи координат: податок і фінмоніторинг (ми вже писали про це у цій статті):

• Податок: 0% ПДФО за п. 174.2 ПКУ для членів сім'ї першого і другого ступеня (батьки, чоловік/дружина, діти, рідні брати/сестри, баба/дід, онуки). Для інших родичів (тітки, дядьки, племінники) – уже 5% ПДФО + військовий збір. Цивільне подружжя без реєстрації шлюбу оподатковується на загальних підставах.
• Фінмоніторинг: податкова пільга не звільняє від питань банку. Регулярність і сума все одно звіряються з профілем клієнта, незалежно від того, оподатковується переказ чи ні.

Що знімає питання банку при сімейних переказах:

• документальне підтвердження спорідненості – свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (якщо змінювалось прізвище);
• підтвердження фінансової спроможності відправника – банк хоче бачити, що людина, яка надсилає велику суму, справді має звідки її взяти;
• регулярність, яка відповідає логіці стосунків – щомісячна допомога батькам виглядає природно, а разовий переказ 500 тис. грн від онука бабусі вимагатиме пояснень навіть за наявності всього ланцюжка підтвердних документів (свідоцтва про народження онука, батьків, свідоцтва про шлюб при зміні прізвища).

Чи можуть грошові перекази з-за кордону потрапити до ризикових операцій?

Все залежить від того, хто робить переказ та з якої причини:

1. Разовий подарунок або допомога від родича за кордоном. Ту в банків, як правило, питань не виникає.
2. Благодійна допомога. Це вже операція з певним ризиком. Формулювання в призначенні платежу важливе (воно одразу дає банку зрозумілий контекст операції і знижує ймовірність автоматичного спрацювання індикатора «незрозуміла мета переказу»), але саме слово «благодійна допомога» не є універсальним «паролем», що виключає перевірку. Для разового переказу помірної суми коректне призначення платежу справді, як правило, знімає питання ще до того, як вони виникли. А от якщо така «допомога» стає регулярною і великою – банк дивитиметься не на формулювання, а на суть: регулярний, повторюваний платіж з-за кордону однаково підпадає під ті самі індикатори, що й будь-який інший систематичний переказ, і формулювання призначення платежу тут уже не переважить фактичну картину операцій. 
3. Систематичний переказ власної офіційної зарплати з-за кордону на свою ж українську картку. Перекази між власними рахунками не викликає запитань. Але банк може вимагати підтвердження джерела коштів та сплату з них податків. Тобто, доведеться надати трудовий договір, декларацію про майновий стан та доходи, а також документи про сплату податків.
4. дохід від систематичного продажу товарів через закордонні маркетплейси (Etsy, Amazon, eBay тощо) – це вже ознака підприємницької діяльності, що зараз потребує реєстрації ФОП. Втім, з 1 січня 2027 року це вже буде не обов’язково, про що ми розповідали тут. Важливо розділити цю ситуацію для себе: банк і податкова – різні системи контролю. Банк автоматично не передає інформацію про кожну операцію податковій, але може відмовити в обслуговуванні, якщо ви не зможете довести легальне джерело регулярного доходу та сплату податків з нього.

Велика готівка: покупка авто чи нерухомості

Тут варто нагадати про ключовий момент: готівкою між фізособами за нотаріальним договором можна розрахуватися лише до 50 000 грн. Усе, що більше, – обов'язково через банківський рахунок, а не «з рук у руки».

Приклад 3.

Сьогодні купівлю-продаж автомобілів можна проводити через Дію. У такому разі покупець переказує кошти на рахунок продавця з призначенням платежу на кшталт «оплата за авто» з посиланням на номер договору в Дії. Навіть якщо оплата йде частинами (спершу аванс, потім решта суми чи кілька платежів), варто щоразу вказувати посилання на цей самий договір. Так банку значно простіше звірити задекларовану в Дії вартість покупки із фактично сплаченими сумами, і в нього не виникає підстав для додаткових запитань.

Якщо ж ідеться про готівку – наприклад, покупець вносить готівку безпосередньо на рахунок продавця в касі банку, – банк однаково має право поцікавитися походженням цих коштів у того, хто їх вносить.

Який найбезпечніший варіант дій?

Оформлювати розрахунок безготівково, з чітким призначенням платежу і посиланням на номер договору (особливо зручно, якщо угода проведена через Дію – там усе автоматично звіряється з держреєстром). Операція, яка «пояснює сама себе», майже ніколи не викликає додаткових запитів.

Що робити, якщо банк надіслав запит із вимогою надати документи?

Після отримання запиту важливо зробити кілька кроків.

1. Перевірити, чи вірно банк визначив операцію як підозрілу. Наприклад, ви продали частку в ТОВ. Кошти надходили спочатку невеликими сумами, а потім, в один місяць, вам сплатили решту суми одним платежем – він не лише перевищив звичні ліміти, а й виявився значним порівняно з іншими надходженнями за цей період. Така операція справді нетипова, але не є підозрілою по суті. Від цього залежить і відповідь банку: варто пояснити структуру надходжень (попередні невеликі суми та фінальний великий платіж) і додати договір купівлі-продажу частки та акт приймання-передачі. Просте пояснення з документами, як правило, швидко знімає всі питання банку.
2. Надати відповідь по суті. Тут є нюанс: різні банки по-різному формулюють вимоги до змісту відповіді. Одні просять зазначити всі офіційні види доходу (зарплату, бізнес, продаж рухомого чи нерухомого майна, оренду, дарування, спадок тощо) і додати підтвердні документи на кожен із них (виписки, довідки про доходи, декларацію, договори). Інші – кажуть лише про конкретну(і) операцію(її). Але обсяг відповіді варто співвідносити із суттю запиту: якщо банк цікавиться підозрілими операціями за певний період (наприклад, надходженням значних сум невеликими частинами або платежами від різних фізосіб) – доречно надати інформацію в максимально повному обсязі. Якщо ж запит стосується однієї-двох конкретних операцій – варто зосередитися саме на них, не перевантажуючи відповідь зайвим. Якщо із запиту незрозуміло, які саме документи потрібні, найпростіше – уточнити це в банку до підготовки відповіді.
3. Дотримуватися строку. Чіткого законодавчого дедлайну для відповіді на такий запит немає – строк установлюється внутрішніми правилами конкретного банку. На практиці це найчастіше кілька робочих днів (орієнтовно від 2 до 5), і точну дату банк, як правило, вказує в самому тексті повідомлення. Якщо підготувати відповідь у визначений строк неможливо – краще письмово попросити банк про його продовження, ніж мовчки пропустити дедлайн.
4. Бути готовим до уточнень. Якщо наданих пояснень банку буде недостатньо, він може звернутися повторно – за додатковими роз'ясненнями окремих пунктів відповіді.

Чого не варто робити?

• ігнорувати запит – відповідь потрібно надати, інакше це може призвести до відмови в проведенні операції чи блокування рахунку;
• давати неповну або загальну відповідь без документального підтвердження – чим конкретніша і зрозуміліша відповідь, тим швидше банк зніме питання;
• вступати в конфлікт і погрожувати судом – це не спрацює: банк діє в межах виконання вимог ст. 7, 11 Закону №361-IX.

Як успішно пройти фінмоніторинг ФОПам ми розповідали тут.

Чи повідомляють банки про підозрілі операції ДПС?

Насправді працюють одразу кілька окремих механізмів, і плутати їх не варто:

• Повідомлення про підозрілі операції. Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний повідомляти Держфінмоніторинг про операції, що підпадають під критерії підозрілості чи порогові суми (ст. 8 Закону №361-IX). Це не автоматичне «стеження за кожним переказом», а реакція саме на спрацювання конкретних індикаторів ризику.
• Агрегована статистика P2P-переказів. Окремо від цього НБУ збирає від усіх банків дані про перекази між фізичними особами і на основі великих оборотів формує списки клієнтів із найвищими сумами, які передаються Державній податковій службі для подальшого аналізу вже на рівні місцевих податкових органів. Це вже не про «підозрілість» конкретної операції, а про сукупний обсяг надходжень за період. Не варто також забувати й про міжнародні стандарти автоматичного обміну фінансовою інформацією CRS, до якого Україна приєдналась ще у 2022 році (інформація від іноземних податкових/фінансових органів).
• Обмін інформацією між відомствами. З березня 2025 року діє меморандум про співпрацю між ДПС, Держфінмоніторингом і Бюро економічної безпеки (БЕБ), який дозволяє цим органам оперативніше обмінюватися даними про великі чи підозрілі операції. Повний текст цього меморандуму не опубліковано, і поки що це не масова, а вибіркова практика, проте вона реально існує і поступово розширюється.

Практичний висновок:

Поодинокий переказ від родича чи друга сам по собі не потрапляє «в поле зору» податкової. Але системні чи значні за обсягом надходження на картку фізособи цілком можуть бути видимими для контролюючих органів – і саме тому загальна логіка «мати пояснення і документи напоготові» захищає не лише від банку, а й від подальших запитань з боку податкової. Ми писали про це тут.

Відповіді на часті запитання

1. Скільки грошей я можу отримати на картку, щоб банк точно не поставив запитань? Орієнтовно до 100 тис. грн/міс. зазвичай проходить без питань, якщо це узгоджується з вашим задекларованим доходом.
2. Чи можу я отримати одноразово велику суму (наприклад, продав машину)? Так, але безготівково і з чітким призначенням платежу – тоді операція «пояснює сама себе» (див. розділ 9).
3. Батьки хочуть переказати мені велику суму – чи це проблема? З точки зору ПКУ – для родини це пільга. Але банк все одно може попросити підтвердити родинний зв'язок і джерело коштів у батьків.
4. Банк заблокував картку – це означає, що мене підозрюють у злочині? Ні. Найчастіше це технічна процедура перевірки, а не звинувачення. Потрібно надати документи – і операції відновлюють.
5. Чи дізнається податкова про мій переказ від друга/родича? Про поодинокий переказ від друга чи родича – швидше за все, ні: банк не звітує про кожну окрему операцію. Але якщо такі перекази стають регулярними або значними за сумою, дані про них можуть потрапити до податкової через агреговану статистику НБУ або обмін інформацією між відомствами (детальніше – розділ 11).
6. Я здаю квартиру і отримую оплату на картку щомісяця – це ризик? Регулярна сума від однієї особи – звичний платіж для банку, це не проблема сама по собі. Але це не звільняє від податкового обов'язку задекларувати дохід.
7. Скільки готівки можна покласти на картку через термінал за раз/за добу? Ідентифікація за номером телефону – тепер обов'язкова для будь-якої суми (з 26.06.2026). А ось верхній ліміт суми поповнення за добу різний у різних банків – орієнтовно від 50 тис. грн і вище.