Чи обов’язково нотаріус повідомляє Держфінмоніторинг України про фінансові операції у разі посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень, у разі відсутності достатніх підстав підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом?
Відповідно до підпункту «г» пункту 8 частини другої статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі — Закон) спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, нотаріуси у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону.
Частиною першою статті 8 Закону встановлено, що нотаріуси виконують обов’язки суб’єкта первинного фінансового моніторингу, якщо вони беруть участь у підготовці та здійсненні правочину щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.
Пунктом 3 частини другої статті 6 Закону встановлено обов’язок суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи відмови клієнта від їх проведення.
Слід зауважити, що відповідно до пункту 5.1 Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України від 29.09.2010 р. №2339/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 р. за №860/18155, виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, в тому числі тих, які можуть бути пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, здійснюється суб’єктом (відокремленим підрозділом) на підставі:
ознак операцій, які відповідно до Закону підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу;
типологій міжнародних організацій, що здійснюють діяльність у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, опублікованих на офіційних веб-сайтах Держфінмоніторингу України та Мін’юсту;
критеріїв ризику, визначених Держфінмоніторингом України;
рекомендацій Мін’юсту.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона, зокрема, має одну або більше таких ознак:
заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов’язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;
невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта;
виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов’язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов’язані між собою, за умови що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону).
Водночас відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу — нотаріуси зобов’язані повідомляти Держфінмоніторинг України, зокрема, про:
фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, — у день виникнення підозр, а не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення;
виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, — в день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи.
Водночас, відповідно до частини шостої статті 8 Закону, нотаріуси як суб’єкти первинного фінансового моніторингу не повідомляють Держфінмоніторинг України про свої підозри щодо фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень.
Таким чином, нотаріус повідомляє Держфінмоніторинг України про фінансові операції з посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості на суму, що дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень, лише в разі, якщо у нього виникають підозри, що такі операції пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або якщо вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.
У таких випадках, згідно з частиною четвертою статті 12 Закону, подання нотаріусом інформації до Держфінмоніторингу України в установленому порядку не є порушенням професійної таємниці.
Водночас сам по собі факт посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна, за умови що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400000 гривень, не є безпосередньою підставою для повідомлення Держфінмоніторингу України про зазначену фінансову операцію як таку, що пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
