Розроблений Нацбанком законопроект щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків (№10656) набув широкого громадського резонансу.
Дискусії експертів і гравців ринку щодо документа, націленого на повний контроль з боку НБУ електронних платежів, не вщухають. Тому УНІАН, хоч і писав недавно про прийдешні зміни у фінансовій сфері, повертається до цієї теми.
Як запевняють гравці фінансового ринку, необхідність зрозумілого і чесного законопроекту в сфері безготівкових платежів не викликає сумнівів. Більше того, вони вже багато років живуть очікуванням такого профільного закону. Встановлення прозорих правил сприяло б реальному розвитку даного ринку, ефективному функціонуванню платіжних систем, розширенню сфери безготівкових розрахунків і модернізації національної платіжної інфраструктури. Тому на початку гравці з ентузіазмом сприйняли ініціативи регулятора розробити такий документ і намагалися активно брати участь в цьому. Коментарі до законопроекту давали як платіжні системи, так і українські банки, і провідні бізнес-асоціації, серед яких Американська Торгова Палата та Європейська бізнес асоціація. Проте в гірших традиціях вітчизняного законотворення публічне обговорення документа звелося до створення видимості відкритого процесу, і раціональні доводи бізнесу почуті не були. Як результат, напередодні парламентських канікул, коли для якісного ознайомлення з законопроектом і його обговорення в комітетах Ради фактично не залишається часу, він був поспішно зареєстрований і, м’яко кажучи, неприємно здивував учасників ринку.
Незважаючи на всі зауваження і пропозиції банківського співтовариства, замість заходів щодо стимулювання ринку регулятор запропонував тотальний контроль і надмірну регуляцію сектора електронних платежів за відсутності чітко визначених правил функціонування ринку.
Крім незрозумілого змісту низки статей, що саме по собі говорить про непрозорі правила та монополізацію ринку безготівкових розрахунків, учасників індустрії обурив сам підхід до процесу створення законопроекту - без обговорень та консультацій з представниками основних гравців ринку, зокрема провідних банків і платіжних систем. Законопроект, правда, у проміжній версії був опублікований на сайті НБУ, однак формальний збір побажань не привів до істотної корекції тексту документа. Ставлення чиновників, на думку бізнесу, демонструє пояснювальна записка до документа, в якій все, що стосується міжнародного досвіду, автори законопроекту беруть у лапки. Ймовірно, вони вважають, що можуть собі дозволити ігнорувати цивілізовані принципи і, втомившись від надмірного ентузіазму бізнесу, дають однозначний сигнал індустрії - "всім спасибі, всі вільні".
Між тим, система електронних платежів України створювалася і розвивається зусиллями саме міжнародних платіжних систем (Visa і MasterCard) і українських банків. Аналіз існуючої законодавчої бази демонструє повну відсутність стимулюючих ініціатив, що є сумним доказом того, що в нашій країні неувага до бізнесу створює кращі умови для його розвитку. Як говориться, не потрібно нам допомагати, тільки не заважайте. Але як тільки в ту чи іншу сферу "з благими намірами" втручаються чиновники, бізнес починає задихатися.
У законопроекті раз по раз зустрічаються формулювання типу "згідно з встановленими правилами", "має право встановлювати вимоги" - при цьому про які саме правила йде мова, і які вимоги можуть бути встановлені, для фахівців залишається загадкою. Фактично НБУ залишає собі поле для маневру щодо схвалення будь-яких змін та ініціатив, в результаті чого українські банки та платіжні системи будуть змушені працювати практично наосліп.
Озброївшись даним документом, чиновник легко зможе маніпулювати розвитком сектора, встановлюючи преференції для одних гравців і штучно обмежуючи можливості ведення бізнесу в Україні для інших. Зокрема, проект закону передбачає створення посередника, що має монопольне право на надання послуг процесингу, клірингу, маршрутизації і взаєморозрахунків для українських банків на території України. Це фактично позбавляє вітчизняні фінустанови можливості вибору постачальника послуг залежно від потреб бізнесу і робить сферу електронних платежів дуже залежною від чиновників.
Крім того, одне з найголовніших питань банківського співтовариства щодо джерел фінансування створення і підтримки такого посередника так і залишилося без відповіді. Переформатування і переділ сфери платежів, що пропонує НБУ в своєму законопроекті, вимагає значних інвестицій і може перешкодити послідовному розвитку ринку, вважають найбільші його гравці. Розробники законопроекту не надали їм ніяких розрахунків вартості і термінів впровадження запропонованих змін, інформації про джерела фінансування, а також оцінки економічної ефективності запропонованих ініціатив.
В "Пояснювальній записці" до законопроекту на "незручні" питання гравців ринку "хто оплатить" відписано одним рядком - "не вимагає витрат з державного бюджету". То в якій такій "недержавній" кишені функціонери НБУ планують взяти стартові півмільйона євро на створення системи маршрутизації і клірингу? На жаль, в українських реаліях це означає - змусять заплатити бізнес, а він, у свою чергу, буде змушений перекласти пов’язані витрати на пересічних українців.
Експерти галузі вважають, що якщо законопроект буде схвалений в даній редакції, то міжнародні платіжні системи - Visa і MasterCard - змушені будуть істотно переглянути свій підхід до українського ринку. У квітні 2012 на витку чергових спроб проштовхнути "сирий" законопроект, в пресі заговорили про можливий відхід найбільших гравців в сфері безготівкових платежів з України. Що й не дивно - вони не звикли працювати наосліп, в нашому географічному регіоні є країни, які готові запропонувати більш комфортні умови для роботи і будуть боротися за інвестиції, в яких розвиток безготівки дійсно пріоритет. А пресинг, який чиниться на приватний сектор, і незахищеність його від чиновницького свавілля в Україні здатні охолодити запал навіть найбільш відданих ринку гравців.
Наслідки такого втручання в налагоджений механізм роботи індустрії безготівкових платежів передбачити неможливо, але на тлі нестабільності на європейських і світовому фінансових ринках такі маневри надзвичайно небезпечні. У будь-якому випадку, якщо даний законопроект буде схвалений в існуючій редакції, найбільше постраждають кінцеві споживачі послуг - власники платіжних карток. Відсутність конкуренції завжди веде до обмеженого набору продуктів і послуг, зниження "життєздатності" українських банків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, уповільнення впровадження інновацій та скорочення обсягів інвестицій.
Для будь-якого бізнесу життєво важливою є наявність чітких і стабільних правил гри. І намагатися виробити їх без безпосередніх учасників ринку, як мінімум, абсурдно. Практика показує, що практично будь-яке втручання чиновників призводить до погіршення ситуації. Вони завжди прагнуть до монополії і диктату. Так їм простіше і вигідніше. Дбають чиновники завжди лише про свої особисті інтереси, оплачують які пересічні споживачі.
До слова сказати, даний законопроект має таке ж відношення до стабільності української гривні, як і обмеження на обмін валюти і недавно розісланий НБУ текст пісні "Наша гривня".
І пересічні українці, і бізнес переймуться любов’ю до національної валюти і довірою до регулюючих органів лише тоді, коли побачать реальні кроки останніх, спрямовані на поліпшення ситуації в Україні, відчують, що держава дійсно готова до діалогу. Залишається тільки сподіватися, що затиснуті з одного боку наближенням виборів, а з іншого - непростими економічними умовами, народні депутати знайдуть час розібратися в ініціативах НБУ.
Кіра Романовська
