Новий закон про фінмоніторинг зобов'язує банки створити базу даних «підозрілих» клієнтів, які не пройшли фінмоніторинг. Кого до неї будуть заносити? Чи зможуть клієнти дізнатися, чому вони потрапили у таку базу та оскаржити рішення?
Закон про фінмоніторинг не передбачає створення «баз підозрілих клієнтів». Закон про інше. Там є норма про обмін інформацією про клієнтів, яким відмовили в обслуговуванні.
Але про все по черзі. Припустимо, ви клієнт банку, у вас є рахунок. Вашу ідентифікацію вже провели. Далі ви робите звичайні операції, які відповідають вашому фінансовому становищу, вашому профайлу. У цьому випадку у банку немає приводу для занепокоєння. І у вас, виходить, теж.
Але у банку може закономірно виникнути питання, якщо людина отримує зарплату, наприклад, 30-50 тис. грн і раптом на її рахунок надходить матеріальна допомога в кілька мільйонів. У такому разі банк запитає — звідки ці гроші, яка мета і суть операції. І якщо клієнт не може або відмовляється це пояснити, то банк має право відмовити йому в обслуговуванні. Банк відзначить клієнта як такого, який відмовився надати інформацію. У цьому випадку банк може обмінятися інформацією з іншими банками. Це право банку, але не обов'язок.
Також йдеться про клієнтів, які навмисно йдуть на порушення закону: надають недостовірну інформацію або їм відмовлено через високу категорію ризику, який банк не може на себе прийняти. Це також може бути людина із санкційного списку. Про таких клієнтів банки також мають право обмінятися інформацією.
Насправді закон полегшує роботу і банків, і клієнтів. Більшості громадян немає про що турбуватися, адже їх операції є звичайними. Крім того, закон дозволяє провести віддалену ідентифікацію, в тому числі через систему BankID. Якщо людині потрібно буде провести операцію з якоюсь фінустановою, то банк, що його обслуговує, зможе надати про неї всі необхідні дані, так як вже провів її ідентифікацію. Але, знову ж таки, це станеться лише за згодою клієнта і, якщо обидва банки є учасниками BankID.
Але що з приводу тих, хто не пройшов процедуру фінмоніторингу?
У цьому випадку буде система обміну інформацією, вона зараз розробляється на базі банківської асоціації. З чим вона повинна боротися? З тероризмом, незаконним збагаченням, легалізацією доходів, отриманих незаконним шляхом. Наприклад, є операції між компаніями-одноденками, в яких засновником і директором значиться одна і та ж фізична особа. Причому часто використовуються загублені паспорти тощо. Банки відмовляють в обслуговуванні таких клієнтів і можуть обмінятися інформацією про них з іншими банками. Це дозволить припинити міграцію «схемників» з банку до банку, а також боротися з тими, хто намагається обійти закон.
Що робити, якщо приватна особа або компанія потрапила до числа неблагонадійних через помилку і їм відмовляють в обслуговуванні?
Такі випадки були і до набрання чинності нового закону. Іноді банки починали ставити питання фізичним особам-підприємцям і призупиняли їх операції. До нас потрапляли такі скарги. Практично у всіх випадках проблема була у втраті контакту та взаєморозуміння з банком.
Припустимо, ви плануєте велику покупку, і ваші родичі позичають вам гроші, які зараховують на ваш рахунок. Це разова подія, яке не відбувається кожного дня. В таких випадках просто потрібно попередити банк про те, що ви збираєтеся купити машину або нерухомість, і тому будуть проведені певні операції.
Просто так банк нікого до списку сумнівних клієнтів не внесе. Якщо це сталося помилково, то потрібно просто зв'язатися з банком і прояснити ситуацію.
Колишнє законодавство вимагало від банків застосовувати однакові процедури контролю до всіх клієнтів. Банк міг призупинити обслуговування, навіть якщо раз на рік не були поновлені дані про клієнта. Тепер же, якщо клієнти проводять звичайні операції в рамках своїх доходів, банк може застосувати особливий порядок і не вимагати надання та підтвердження документів кожен рік. Він може оновлювати інформацію раз на 5 років або тоді, коли у людини відбуваються важливі зміни – зріс або впав дохід, отримано спадок, закінчився термін дії паспорту тощо.
Є побоювання з приводу безпеки та збереження інформації клієнтських даних. Адже до цього процесу сьогодні підключаються і небанківські фінансові установи, ломбарди, страхові компанії, кредитні спілки тощо...
Якщо говорити, наприклад, про BankID, то в цьому випадку поширення інформації можливе тільки за згодою клієнта. Я дозволяю моєму банку передати інформацію про мене конкретному, обраному мною з переліку, банку, які підключені до системи BankID.
Щодо клієнтів, яким банки відмовили в обслуговуванні, то система обміну знаходиться на стадії розробки. Тому рано говорити про підключення до неї небанківського ринку.
Про віддалену ідентифікацію
Зараз обговорюється проект постанови НБУ №417. Одне з питань — чи зможуть фінансові установи використовувати додаток «Дія» для идентифікації клієнтів. Яка позиція НБУ в цьому питанні?
Ми за те, щоб додаток «Дія» можна було використовувати для автоматичної ідентифікації. Тому що це зручно. Але щоб це стало можливим, потрібно провести технічну роботу. І, знову ж, не всі банківські клієнти мають оцифровані документи для використання цього сервісу. Щоб всі документи туди потрапили, має пройти час. Для тих, хто використовує старі паперові паспорти, є BankID НБУ та інші механізми віддаленої ідентифікації.
Але тоді може статися, що права людей з паперовими паспортами старого зразка, а таких більшість, будуть обмежені?
Ні. У мене теж старий паспорт, наприклад. Віддалену ідентифікацію можна зробити і зі старим паспортом. Так, ми з банками обговорювали, що старий паспорт, можливо, не підходить для спрощеного підходу до ідентифікації. Можливо, потрібні обмеження за сумами для таких операцій. Але потім прийшли до висновку, що все це можливо за певних додаткових умов. Наприклад, показати ще один документ, що засвідчує особу. Є й безліч інших варіантів.
Пройде якийсь час, і ми всі оновимо свої документи і зможемо робити все на одній платформі.
***
Читайте також: