Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У зв’язку з численними запитами та коментарями, щодо правових підстав прийняття уповноваженими особами Фонду рішень про визнання договорів банківського вкладу або банківського рахунку нікчемними, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) вважає за необхідне оприлюднити офіційну позицію з цього питання.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон) уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочині (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин (у тому числі договір), недійсність якого встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Так, підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у частині третій статті 38 Закону.
Однак цим правом щодо визнання договорів банківського вкладу або банківського рахунку нікчемними уповноважена особа Фонду користується лише у разі, якщо вкладники «розбивають» вклади у сумі понад 200 тис. грн. на кілька вкладів, або якщо рахунки відкриваються з порушенням законодавства (наприклад, наявність постанови Національного банку України, якою запроваджена заборона банку на відкриття нових рахунків фізичним особам. Таке обмеження, як правило, встановлюється при наданні банку статусу проблемного).
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Таким чином, у разі визнання за рішенням уповноваженої особи Фонду договору банківського вкладу або банківського рахунку нікчемним, кошти вкладника мають бути повернуті на рахунок, з якого вони були перераховані за договором, що визнаний нікчемним.
У разі незгоди вкладника з рішенням уповноваженої особи Фонду про визнання договору банківського вкладу або банківського рахунку нікчемним, такий вкладник має право звернутись з відповідним позовом до суду.
