Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Департамент зарплати та умов праці розглянув лист щодо змін до статті 121 КЗпП (внесені Законом від 19.04.2011 р. №3231-VI), згідно з якою працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колдоговором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку.
Зміни до цієї статті дають можливість виплачувати працівникам зарплату за виконану у відрядженні роботу у разі, коли її розмір вищий за збережений середній заробіток за цей період. Якщо за виконану у відрядженні роботу зарплата працівників нижча від їхнього середнього заробітку, що зберігається, то їм виплачується середній заробіток.
Слід враховувати, що службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). При цьому населений пункт може знаходитись неподалік від місця роботи і проживання працівника. Керівник підприємства (його заступник) направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.
Отже, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені ст. 121 КЗпП.
