Фахівці Мін'юсту роз’яснюють порядок виплати заробітної плати та стягнення заборгованості з заробітної плати у судовому та позасудовому порядках.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у терміни, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Також роботодавець має здійснювати розрахунок з працівником у день його звільнення.
Для стягнення заборгованості з виплати зарплати працівник може звернутися до суду:
- в порядку позовного провадження, коли наявний спір щодо розміру заборгованості з виплати зарплати та/або права на її отримання;
- в порядку наказного провадження, коли вимога працівника про стягнення нарахованої, але не виплаченої зарплати, є безспірною.
Позовна заява подається до суду за місцем знаходження підприємства, установи чи організації або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
За наслідками розгляду позову суд ухвалює рішення, на виконання якого видається виконавчий лист.
Якщо підприємства визнане боржником, перебуває у стані ліквідації, але при цьому існує заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, працівник може звернутися до суду для видачі судового наказу.
Після видачі судового наказу стягувач звертається до відділу ДВС або до приватного виконавця з метою примусового виконання рішення.
У позасудовому порядку захистити право на оплату праці та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, можна так:
1) провести усні переговори з власником чи уповноваженим ним органом безпосередньо або за участю профспілки;
2) подати відповідну письмову заяву без обмеження строку її подачі на ім’я роботодавця;
3) зробити письмове звернення до комісії з трудових спорів. У разі її створення розгляд має відбутись упродовж 10 днів з дня подання заяви.