Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
26 лютого у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №10088 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оплати праці працівників підприємств, установ, організацій».
Як зазначено у пояснювальній записці, цей законопроект спрямований на впорядкування оплати праці працівників розрахункових підприємств та юридичних осіб, заснованих на державній та комунальній власності.
Проектом передбачено внесення змін до КЗпП, Закону «Про оплату праці», якими пропонується:
1. Визначити джерела коштів на оплату праці для усіх юридичних осіб, які використовують найману працю.
Джерелом коштів на оплату праці працівників юридичних осіб, що не фінансуються з бюджету, буде частина доходу та інші кошти, отримані на підставах, не заборонених законом.
Джерелом коштів для працівників юридичних осіб, заснованих на державній та комунальній власності, що провадять господарську діяльність та отримують доходи від такої діяльності, буде частина доходу та інші кошти, отримані на підставах, не заборонених законом.
Для юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, джерелом коштів на оплату праці будуть кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого в результаті господарської діяльності, та кошти з інших джерел, передбачених законом.
Юридичні особи, що провадять господарську діяльність та отримують доходи від такої діяльності, можуть відповідно до закону отримувати дотації з бюджету, які можуть бути джерелом коштів на оплату праці.
Громадські об’єднання оплачують працю своїх працівників за рахунок коштів, що формуються згідно з їхніми статутами.
Роботодавці - фізичні особи оплачують працю працівників за рахунок власних коштів.
2. Встановити граничний рівень оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств.
Максимальний розмір оплати таких керівників не може перевищувати 30 прожиткових мінімумів, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
Конкретні розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників, а також додаткова заробітна плата та інші заохочувальні і компенсаційні виплати встановлюються роботодавцем у трудовому договорі з дотриманням гарантій, визначених законодавством та колективним договором.
Роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, трудовим договором, угодами і колективними договорами.
Право працівника на оплату праці, встановлене трудовим законодавством, колективними угодами, колективним і трудовим договорами, не може бути порушено через брак у роботодавця коштів на оплату праці або з інших підстав.
Забороняється будь-яке зниження розміру оплати праці за дискримінаційними ознаками.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Очікується, що цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
