Тетяна Мойсеєнко, податковий консультант,
директор навчального центру "Dominanta"
Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договiр - це угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.
Як передбачено у ч. 3 ст. 24 КЗпП працiвник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повiдомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалiзацiї державної полiтики з адмiнiстрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування про прийняття працiвника на роботу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Отже, якщо працiвник приймається на роботу за наказом, незалежно вiд наявностi пiдписаного сторонами трудового договору у виглядi окремого документа, трудовий договiр як угода мiж сторонами iснує в будь-якому разi.
Водночас ч. 3 ст. 24 КЗпП не передбачає обов'язковостi укладання трудового договору як окремого документа з усiма працiвниками. Обов'язок щодо укладення письмових трудових договорiв у виглядi окремого документа виникає в роботодавця лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 24 КЗпП.
Про це зазначало неодноразово Мінсоцполітики в своїх листах протягом 2015 року та в своїх консультаціях. Зокрема, читайте тут >>>
Отже, наказ про прийняття на роботу = трудовий договір.
Розглянемо усі тонкощі оформлення наказу з метою визнання його трудовим договором.
Типова форма Наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (форма №П-1) затверджена Наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. №489. Але дуже багато підприємств не використовують в своїй роботі вже розроблений і готовий документ, намагаючись розробити свою форму.
Це не заборонено, але варто врахувати усі вимоги до складання наказу про прийняття працівника на роботу.
Звернемося до Наказу Мiн'юсту вiд 18.06.2015 р. №1000/5 «Про затвердження Правил органiзацiї дiловодства та архiвного зберiгання документiв у державних органах, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях» (розділ ІІ, п. 9), яким передбачено, що у наказi про прийняття працiвника на роботу має бути зазначено:
- посаду, на яку приймається або призначається працiвник (спецiальнiсть, квалiфiкацiя, категорiя, розряд тощо);
- дату прийняття на роботу;
- вид роботи (основна або за сумiсництвом);
- умови прийняття на роботу (з випробувальним строком, за строковим трудовим договором тощо);
- умови роботи (в режимi неповного робочого часу, з важкими або шкiдливими умовами працi тощо);
- розмiри його посадового окладу вiдповiдно до штатного розпису, надбавок та доплат.
З розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу), до якого належить і наказ про прийняття працівника на роботу, обов’язково ознайомлюють згаданих у ньому осiб, якi на першому примiрнику документа проставляють свої пiдписи iз зазначенням дати ознайомлення.
Якщо порівняти всі перелічені реквізити, передбачені Наказом №1000/5 з типовою формою наказу, то побачимо повну відповідність документів.