Згідно зі ст. 241-1 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
У листі від 02.09.2016 р. №323/06/186-16 Мінсоцполітики зауважує: якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Щодо визначення днів виникнення чи припинення трудових прав і обов'язків
Мінсоцполітики роз'яснило, що днем виникнення трудових прав і обов'язків вважається день, визначений у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу при прийнятті працівника на роботу.
В той же час днем припинення трудових прав і обов'язків буде день, визначений з урахуванням конкретних обставин справи.
Від редакції:
Наприклад, працівника 1 листопада 2016 року буде повідомлено про звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням його посади. Строк попередження про вивільнення працівника, передбачений ч. 1 ст. 49-2 КЗпП, припаде на 1 січня 2017 року. Оскільки цей день буде святковим, то згідно з ч. 5 ст. 241-1 КЗпП днем закінчення строку слід вважати 2 січня 2017 року як найближчий робочий день. Якщо працівника буде звільнено раніше цієї дати, то працівник має право звернутися в суд щодо неправомірного його звільнення.
З приводу застосування на практиці норм ст. 241-1 КЗпП є відповідна ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 грудня 2013 року "Про зміну дати звільнення, зобов'язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги і компенсації за невикористану відпустку" №6-46513св13.