У коментованому листі зазначено, що відповідно до загальних положень Норм №43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах (далі - ПММ) і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Згідно з пп. 2.2.1 Норм №43 для роботи спеціального обладнання, яке встановлюється на автомобілі, норми витрат палива для якого не увійшли до цього нормативного документа, допускається застосувати технологічні норми, наведені в документації заводу-виробника обладнання, або розрахувати їх з використанням технічних даних, наведених у цій документації. Можливість встановлення тимчасової норми витрати палива розглядає комісія, яка створюється із не менш як трьох спеціалістів підприємства і представника вищої організації, який є куратором з питань енергоспоживання. Результати розгляду оформлюються актом (за формою згідно з додатком Ж).
Слід зазначити, що відповідно до Положення про "Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу", затвердженого наказом Мінагрополітики від 16.05.2012 р. №276, предметом діяльності Інституту є створення та апробація нормативів витрачання ПММ, сировини і матеріалів на підприємствах, установах та організаціях різних сфер господарської діяльності.
Зауважимо, що податківці з такою позицією згодні. Так, у листі від 09.06.2015 р. №11999/6/99-99-19-01-01-15 ДФСУ зазначила, що списання ПММ здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених Наказом №43.
Згідно з п. 5 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухобліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.
Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами бухобліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.
При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою розділом III ПКУ не передбачено.
Отже, на оподаткування податком на прибуток перевищення лінейних норм чи їх відсутність до певного виду автомобілю не впливає.
А що з ПДВ? Тут, на жаль, податківці схильні вважати витрати ПММ, які не відповідають зазначеним Нормам, не пов'язаними із господарською діяльністю. А отже, вимагають визнання податкового зобов'язання за п. 198.5 ПКУ.
Звісно, платники ПДВ намагаються із цим боротися. Є навіть судове рішення, про яке ми писали тут. В ньому зазначалося, що Норми №43 - це галузевий нормативний акт, призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в ПММ і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також може застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива. До того ж зазначений нормативно-правовий акт не може визначати прав й обов’язків позивача, оскільки не пройшов держреєстрації в Мін'юсті.
При цьому судом було зроблено висновок, що витрати на придбання ПММ конкретного платника, що підлягають урахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов’язково мають дорівнювати цим нормативам.
Водночас Мінінфраструктури у листі від 17.02.2014 р. №1545/25/10-14 зазначало, що листами Мін'юсту від 26.04.2006 р. №24-38-37 та від 10.07.2012 р. №2198.0.33-12/10.2 визначено, що Норми № 43 є актом нормативно-технічного характеру, державній реєстрації в Мін'юсті не підлягають і є чинними без такої.
А в листі від 21.02.2017 р. № 1441/18/10-17 Мінінфраструктури зазначило: списання палива і мастильних матеріалів дорожнім транспортом суб'єктів господарювання незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування доцільно здійснювати відповідно до Норм за єдиною прозорою системою.
Застосування підприємством нормативних витрат палива, що перевищують гранично допустимі значення, встановлені Нормами, або безконтрольне списання палива і мастильних матеріалів за "фактичними витратами" є неприйнятним в Україні, оскільки це створює умови для зловживань.