При нарахуванні лікарняних підприємцям ФСС не є податковим агентом щодо ПДФО та ВЗ

Фонд соцтраху нагадує, що у зв’язку із прийняттям Закону №909, яким внесені зміни до Закону №2464, з 1 січня 2016 року розмір ЄСВ для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі – 22% бази нарахування єдиного внеску.

Починаючи з 01.01.2016 р., фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску на загальних підставах в порядку, визначеному Законом №2464.

П. 1 ч. 1 ст. 3 Закону Закон №1105 визначено, що соціальне страхування здійснюється за принципом законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування.

Так, ч. 2 ст. 1 Закону №1105 передбачено, що терміни «застрахована особа», «страхувальники» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі №2464.

Згідно із ст. 1 Закону №2464 застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст. 18 Закону №1105 страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною першою ст. 19 Закону №1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи.

Своєю чергою, ч. 1 та 2 ст. 34 Закону №1105 передбачено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

П. 5 Порядку №26, передбачає, що для отримання коштів Фонду для виплати застрахованим особам матеріального забезпечення, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) (далі – місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (ПДФО та військовий збір входить у нараховану суму матеріального забезпечення).

Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Оскільки фізична особа-підприємець є для себе одночасно страхувальником і застрахованою особою, то фінансування матеріального забезпечення робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється фізичній особі-підприємцю, як страхувальнику. Своєю чергою, виплата такого матеріального забезпечення здійснюється страхувальником (фізичною особою-підприємцем) зі свого окремого поточного рахунку, застрахованій особі (фізичній особі), яка є цією фізичною особою-підприємцем.

Згідно із пп. 14.1.180 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Пп. 168.1.1 ПКУ передбачає, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду при реалізації норм Закону №1105 в частині загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не здійснюють нарахування сум матеріального забезпечення страхувальникам, а також не виплачують матеріальне забезпечення безпосередньо застрахованим особам на підставі поданих страхувальниками заяв-розрахунків, а лише здійснюють фінансування сум матеріального забезпечення в обсягах, визначених страхувальником, на його окремий поточний рахунок у банку.

Ст. 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, робочі органи виконавчої дирекції Фонду при здійсненні фінансування страхувальника фізичної особи-підприємця, особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, в розумінні ПКУ не виступають податковим агентом, оскільки не здійснюють нарахування та виплату застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Також слід зазначити, що допомога по тимчасовій непрацездатності повністю або частково компенсує втрату доходу. Своєю чергою, сума отриманої допомоги не є виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) фізичної особи-підприємця та, відповідно, не є об'єктом оподаткування єдиним податком та не включається до доходу фізичної особи-підприємця. А, отже, оподатковується ПДФО на загальних підставах, тобто за ставками, визначеними п. 167.1 ПКУ.

Відповідно до пп. 168.1.3 ПКУ, якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та до 01 травня року, що настає за звітним, подати податкову декларацію про майновий стан і доходи.