Держпраці у Рівненській області роз’яснює, що за ст. 10 Закону №504 конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні до встановленого графіком терміну. Зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку, може бути проведена за узгодженням сторін трудового договору і за умови виникнення обставин, що змушують перенести щорічну відпустку. Якщо працівник просить перенести відпустку, наприклад за сімейних обставин, на інший період чи надати її в стислі терміни і роботодавець не заперечує щодо зміни у графіку періоду використання ним відпустки, то не вбачається порушення законодавства про відпустки.
Згідно зі ст. 21 Закону №504 зарплата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Відповідно до параграфу 2 ст. 7 Конвенції №132 «Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)», ратифікованої Законом України, суми, що належать до виплати за час відпустки (частину) виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачене угодою, яка стосується цієї особи і роботодавця.
Отже, враховуючи положення названої статті Конвенції і те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником та роботодавцем, за потреби отримання частини щорічної відпустки у стислі терміни в заяві працівник може висловити своє бажання про одержання зарплати на неї в терміни, визначені між ним і роботодавцем. Крім того, дане положення названої статті Конвенції може застосовуватись у поодиноких випадках, а не масово.
Отже, виплата заробітної плати за весь час щорічної відпустки може бути проведена в інші строки, ніж визначені національним законодавством, але за наявності окремої угоди між працівником і роботодавцем.
Відповідно до ст. 76 КЗпП і ч. 1 ст. 4 Закону №504, до щорічних додаткових належать відпустки:
– за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці згідно Списком №1 (ст. 7 Закону №504);
– за особливий характер праці згідно зі Списком №2 і працівникам із ненормованим робочим днем (ст. 8 Закону №504);
– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
До інших додаткових відпусток належать щорічні додаткові відпустки держслужбовців, суддів, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників дипломатичних служб, атестованих працівників прокуратури, батьків (осіб, які їх замінюють) дітей-інвалідів і ВІЛ-інфікованих, працівників, які надають допомогу людям із ВІЛ-інфекціями, лікарів та медичних працівників тощо.
Від редакції:
В наведеному роз'ясненні Держпраці не надала приклад оформлення угоди та нічого не вказала про наслідки виплати відпускних пізніше ніж за три дня до початку відпустки.
В іншій своїй консультації зазначалося це. А саме:
«Враховуючи положення названої статтi Конвенцiї i те, що конкретний перiод надання щорiчної вiдпустки або її частини узгоджується мiж працiвником та роботодавцем, за потреби отримання частини щорiчної вiдпустки у стислi термiни в заявi працiвник може висловити своє бажання про одержання зарплати за неї в термiни, визначенi мiж ним i роботодавцем.»
В цій же консультації йшлося про можливість притягнення роботодавців до адмінвідповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених термінів виплати зарплати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю, що тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств та фізосіб-підприємців від 30 до 100 нмдг.
Про фінвідповідальність Держпраці зазначала в іншому своєму роз'ясненні. В ньому вона наголошувала ще на застосуванні фінштрафу за ст. 265 КЗпП в залежності від того, в які строки були виплачені відпускні після початку відпустки.
А саме: якщо виплату відпускних було затримано на місяць та більше, то штраф буде становити 3 мінзарплати (у 2018 році – 11169 грн), а якщо в межах одного місяця – в розмірі 1 мінзарплати (у 2018 році – 3723 грн).