Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Держпраці в Кіровоградській розповідає, що у листі від 28.12.2017 р. №568/0/22-17/134 Міністерства соціальної політики України зазначено, що відповідно до ст. 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Поняття «фізична особа – підприємець» в сукупності теж охоплюється поняттям «фізична особа», оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки – «підприємець», не втрачаючи при цьому статусу фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 142 КЗпП встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Таким чином, відсутність у роботодавця правил внутрішнього трудового розпорядку є порушеннями законодавства про працю.
Роботодавці, винні у порушенні законодавства про працю, несуть зокрема фінансову (ст. 265 КЗпП) та адміністративну відповідальність (ст. 41 КУпАП).
Крім цього, оскільки фізична особа – підприємець у розумінні норм КЗпП виступає роботодавцем, то він має розробляти правила внутрішнього трудового розпорядку.
При цьому трудовим колективом у даному випадку є особи, які уклали з фізичною особою – підприємцем трудовий договір.
Одночасно повідомлено, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер.
***
Читайте також:
