Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізособою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Строкові трудові договори обов’язково укладаються при прийнятті на роботу:
- на період тимчасової відсутності працівника, наприклад, у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- на період проходження працівником військової або альтернативної служби;
- на період перебування працівника на виборній посаді в органах місцевого самоврядування;
- при укладені контракту, якщо це передбачено законом;
- при прийнятті на роботу тимчасових і сезонних працівників;
- при прийнятті на роботу працівника, який ініціює укладення строкового трудового договору;
- в інших випадках, коли за своїм характером робота не може виконуватися постійно.
Зверніть увагу! Якщо працівник не може працювати постійно з причин, які обумовлюється сімейно-побутовими обставинами, він може попросити роботодавця про укладення строкового трудового договору. Такий факт обов’язково фіксується у заяві та наказі про прийняття на роботу.
Якщо в жодному документі не буде зафіксовано, що строковий трудовий договір укладається в інтересах працівника, такий договір може бути визнаний безстроковим. Але в зазначених документах не потрібно прописувати конкретні причини, достатньо зазначити, ще це зумовлено сімейно-побутовими обставинами.
Також в наказі про прийняття на роботу зазначається останній день роботи працівника якщо строковий трудовий договір укладено на визначений строк.
У разі якщо строковий трудовий договір укладається на час виконання певної роботи, тобто, неможливо одразу визначити строк договору, тоді в наказі про прийняття на роботу зазначається, що працівник приймається за строковим трудовим договором, а сам строк прив’язується до певної події, наприклад, до фактичного виходу на роботу основного працівника з відпустки згідно зі ст. 18 Закону «Про відпустки».
При заповненні трудової книжки працівника потрібно мати на увазі, що Інструкцією №58 не передбачено зазначати строковість трудового договору.
Зверніть увагу! Працівники, які прийняті за строковим трудовим договором, мають ті ж самі права, що й працівники, які працюють безстроково.
І головне про що потрібно пам’ятати, що працівник не може бути допущений до роботи без повідомлення територіальних органів ДФС про прийняття працівника на роботу, відповідно до постанови КМУ №413.
Анна Мілієнко-Самсонова, експерт із трудового права та кадрового діловодства
