Держпраці у Чернівецькій області роз’яснює особливості законодавчого врегулювання праці працівників, котрі зайняті на сезонних роботах.
Трудові взаємовідносини між роботодавцем та працівником, зайнятим на сезонних роботах регламентує ст. 7 КЗпП – «Особливості регулювання праці деяких категорій працівників», а також Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. №310-ІХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України.
Відповідно до цього документу, сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише упродовж певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.
Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору.
Сезонними вважаються роботи, які, зокрема, містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей (затверджено Постановою КМУ від 28.03.1997 р. №278) та їх тривалість не перевищує шести місяців.
Таким чином, під час приймання на сезонні роботи трудовий договір з працівником можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону, тобто 6 місяців.
При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи, що відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу.
Працівнику необхідно знати: при укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін.
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпП – «Підстави припинення трудового договору», – закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.
Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.
Важливо знати: сезонні працівники за наявності умов, визначених у ст. 39 КЗпП – «Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника» мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення сезонні працівники попереджають роботодавця письмово за три дні.
Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору у разі:
- припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
- через відсутність працівника на роботі безперервно більше, ніж один місяць внаслідок тимчасової непрацездатності.
Від редакції: Сезонні працівники мають право на відпустки, зокрема, на щорічну основну відпустку. Тобто сезонний працівник, що працює за такою посадою 6 місяців, матиме право лише на 12 календарних днів відпустки.
Якщо сезонний або тимчасовий працівник за час роботи не скористався відпусткою (а так частіше за все і буває), то при звільненні він може відгуляти відпустку або отримати компенсацію за невикористані дні. Про це ми зазначали тут.
***
Читайте також: